|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Проаналізуйте конц. «Серединної Європи»Геополітика в Німеччині виникла на основі інтелектуальної традиції Пруссії і Другого рейху, яка розглядала використання фізичної сили як prima ratio у відносинах між державами. Як відзначав Г. Трейчке, «тріумф сильного над слабким становить невикорінний закон життя». Прусський король Фрідріх II у своєму «Заповіті племінникові та спадкоємцю» намагався довести, що Пруссія не може нормально розвиватися в істота-вавшіх в той час кордонах. «Немає більше річок, які б перетинали мої володіння, - писав він, - і лише одна третина землі мого королівства може бути зорана, у той час як дві інші третини складаються з лісів, річок і полів». І замість заклику до викорчовуванню лісів та осушення боліт прусський король закликав до грабіжницьким походів та порушенням міжнародних договорів. Він викликав у своєму спадкоємцеві, що слово «політика» було вигадано «для монархів, тому що їх незручно називати шахраями і негідниками». У період боротьби Пруссії за об'єднання Німеччини під її егідою доктрина «природних кордонів» розвивалася у двох напрямках: «природних мовних кордонів» і «природних рельєфних кордонів». Перша закликала до об'єднання в єдиній державі всіх територій, населених особами німецького походження; друге, що отримала особливо широке поширення, закликала до створення так званої Велікогерманіі, до складу якої входили б не лише Австрія, але також ряд територій Польщі, Росії, Франції, Бельгії, Голландії, Люксембургу, Швейцарії та інших країн. Поль Лагард в 1875 р. писав, що Німеччина зможе виконати свою «місію умиротворення Європи», лише якщо до складу її кордонів «будуть включені всі території, розташовані від Емса до гирла Дунаю, від Мемель до Трієста, від Меца до берегів Бугу. Тільки така Німеччина буде в змозі забезпечити своє самостійне існування, зможе за допомогою своєї кадрової армії завоювати Францію і Росію, а закликавши ще і резервістів, завоювати і Францію, і Росію, разом узяті». Слід зазначити, що, незважаючи на блискучу дипломатію Отто фон Бісмарка, своїм виникненням Другий рейх був зобов'язаний військової могутності Пруссії. Синтез ідеологічних німецьких міфів з сучасною індустріальної і військовою потужністю дав початок державі, в якому на перше місце ставилися героїзм, агресія, сила і панування. Пруссія розглядалася як щось на кшталт збройного табору в центрі ворожого оточення. Не випадково Бісмарк казав, що єдиними ефективними межами Німеччини є її армія. Поступово сформувалася територіальна концепція великої і могутньої «Серединної Європи» (Mitteleuropa), керованої Німеччиною. Іншим народам регіону також пропонувалася захист від зовнішньої небезпеки, особливо від Франції на Заході і Росії на Сході. Сама Німеччина як органічне освіта ототожнювалася з духовним поняттям «серединна положення» (Mittellage). Це ще у 1818 р. сформулював представник містичного напряму в німецькому протестантизмі Арндт: «Бог помістив нас в центрі Європи, і ми (німці) - серце нашої частини світу». У розробку ідеї «Серединної Європи» внесли свій внесок такі вчені, як Адольф Ласеон, Карл Лампрехт, Леопольд фон Ранке, Герман Онкен та ін До числа глашатаїв німецької «Серединної Європи» належали не лише німці, але й шведські вчені Рудольф Челлен і Свен Хедін. Найбільш закінчене вираження ці ідеї отримали в книзі І. Парча «Mitteleuropa», опублікованої в 1906 р., і в роботі євангельського пастора Фрідріха Науманна, що з'явилася під тією ж назвою в 1915 р. Науманн у своїй книзі поставив геополітичний діагноз, тотожний концепції Челлена. З його точки зору, для того, щоб витримати конкуренцію з такими організованими геополітіческими утвореннями, як Англія (і її колонії), США і Росія, народи, що населяють Центральну Європу, мають об'єднатися і організувати нове інтегроване політико-економічний простір. Віссю такого простору будуть, природно, німці. Науманн, разом з Челленом, захищав ідею «геополітичніго» охоплення німецькі імперіалісти всіх країн, розташованих між Атлантичним океаном і Перською затокою, Балтикою і Адріатикою; Челлен і Науманн доводили, що вся ця територія має єдину «географічну долю», не містить в собі ніяких «природних кордонів» і впродовж століть нібито не терпіла «роздроблення». Науманн виводив програму імперіалістичних захоплень Німеччині - «Берлін - Багдад» - з попереднього історичного розвитку величезній території Середини ної Європи і Близького Сходу. «Середня Європа», на відміну від чистих пангерманістскіх проектів була вже не національним, але суто геополітичним поняттям, у якому основне значення приділялася не етнічною єдності, а спільності географічної долі. Проект Науманна на увазі інтеграцію Німеччини, Австрії, придунайських держав і, у далекій перспективі, Франції.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |