Облік зносу і амортизації основних засобів

Амортизація є систематичним розподілом первинної чи переоціненої вартості необоротних активів за мінусом їх ліквідаційної вартості протягом строку корисного їх використання (амортизації). Знос є сумою амортизації, що нагромаджується з початку корисного використання необоротних активів.

Знос і амортизація — взаємообумовлені категорії обліку. Якщо знос показує, наскільки змінилась вартість основних засобів у результаті їх участі у виробничому процесі, то амортизація - яка вартість включена у витрати за певний звітний період.

Нарахування амортизації провадиться щомісяця за кожним об’єктом окремо.

Розпочинають нараховувати амортизацію з першого числа місяця наступного за місяцем введення в експлуатацію. Припиняють нараховувати амортизацію з 1 числа місяця наступного за місяцем виведення з експлуатації.

Згідно ПСБО 7 нарахування амортизації може нараховуватись такими способами:

1. Прямолінійний метод.

2. Кумулятивний метод.

3. Виробничий метод.

4. Метод зменшення залишкової вартості.

5. Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Нарахування амортизації відображається на рахунку 13, він контрактивний, тобто відображається в активі балансу, але в валюті відображається в мінусі.

23. Облік капітальних інвестицій. Під капітальними інвестиціями розуміють затрати на спорудження, виготовлення або придбання основних засобів, а також реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств. Джерелами фінансування капітальних інвестицій можуть бути як власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, бюджетне фінансування, фінансування сторонніх організацій в порядку пайової участі у будівництві та ін.), так і залучені кошти (банківські кредити та інші позикові кошти). Капітальні роботи можуть виконуватися або підрядним способом (тобто спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями на договірних засадах), або господарським способом (тобто самим підприємством). Порядок обліку затрат на капітальні інвестиції регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Синтетичний облік затрат на капітальні інвестиції ведеться на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» за субрахунками:
151 «Капітальне будівництво»; 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»; 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів»; 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»; 155 «Формування основного стада».
По дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» і його субрахунків відображають затрати (на придбання та створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів), по кредиту — списання зазначених затрат на закінчені та здані в експлуатацію об'єкти. Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об'єктами капітальних вкладень.

24. Облік немаитеріальних активів. Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

Планом рахунків для відображення в обліку нематеріальних активів призначений активний рахунок 12 «Нематеріальні активи». За дебетом рахунка 12 «Нематеріальні активи» відображається придбання або отримання в результаті розробки нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, та сума дооцін­ки таких активів, за кредитом — вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання та сума уцінки нематеріальних активів. Для обліку нематеріальних активів за їх групами до рахунка 12 «Нематеріальні активи» передбачені такі субрахунки: 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127. Нематеріальний актив відображається у балансі, якщо: існує імовірність отримання у майбутньому економічних вигод від його використання; його вартість (оцінка) може бути достовірно визначена. Не визнаються активами: витрати на дослідження; організаційні витрати (витрати на реєстрацію підприємства, емісію цінних паперів тощо); витрати на перебазування або реорганізацію частини чи усього підприємства; витрати на підготовку та перепідготовку кадрів; витрати на внутрішньо генерований гудвіл; витрати на рекламу та просування продукції до ринку. Первісна вартість нематеріальних активів обчислюється за собівартістю їх придбання чи створення і складається з: ціни (вартості) придбання; мита; непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню; інших витрат, безпосередньо пов’язаних із придбанням активу та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. Справедлива вартість нематеріального активу — це сума, за якою актив може бути обмінений чи отриманий в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами. Якщо нематеріальний актив був безкоштовно отриманий підприємством, то його собівартість дорівнює справедливій ринковій вартості на дату прийняття його на баланс.

25. Економічний зміст і оцінка виробничих запасів. Виробничі запаси – матеріали, паливо, запчастини, насіння, корми, і навіть малоцінні ібистроизнашивающие предмети. Виробничі запаси беруть участь у процесі виробництва та використовуються цілком у протягом операційного циклу. Облік виробничих запасів визначено ПСБО 9 «Запаси». Первісна оцінка виробничих запасів які придбані за плату складаються з таких витрат: 1) сумі, що сплачується постачальникам згідно договорів(за вийнятком непрямих податків ПДВ); 2)суми ввізного мита; 3) транспортнор заготівельних витрат. Первісна вартість виготовлених виробничих запасів складається із їх собівартості. Не входять у початкову вартість запасів, а ставляться до витрат у той час, де вони було здійснено (встановлено): - наднормативні втрата часу та недостачі запасів;- відсотки користування позиками;- Витрати збут;- загальногосподарські й інші витрати, безпосередньо які пов'язані після придбання і доставкою запасів і приведенням в стан, де вони придатні від використання в запланованих цілях.

З урахуванням надходження, відпустки запасів у виробництво, продажу чи іншому оцінка їхньої здійснюється за одного з таких методів: - ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;- середньозваженої собівартості;- собівартості перших за часом надходження запасів (>ФИФО);- собівартості останніх за часом надходження запасів (>ЛИФО);- нормативних витрат;- ціни продажів. (Середньозвадена оцінка = (вартість цінностей на початок звітного реріоду + вартість цінностей що надійшли) / (кількість МЦ на початок звітного періоду + кількість МЦ що надійшли)

26. Облік виробничих запасів на складах. Для забезпечення виробничої програми відповідними матеріальними ресурсами на підприємствах створюються спеціалізовані склади для зберігання основних і допоміжних матеріалів, палива, запасних частин та інших матеріалів. Крім центральних заводських складів у різних структурних підрозділах організації можуть бути комори, які виконують функції проміжних складів. Кожному складу наказом по підприємству присвоюється постійний номер, який згодом вказується на всіх документах, що належать до операцій даного складу. Склади повинні бути забезпечені справними вагами, вимірювальними приладами та мірною тарою. (ліміту). Облік матеріалів на складі здійснює завідуючий складом (комірник), що є матеріально відповідальною особою, якого приймають на роботу, як правило, за погодженням з головним бухгалтером підприємства. З комірником укладається типовий договір за встановленою формою про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. На кожен номенклатурний номер матеріалів комірник заповнює матеріал ярлик і прикріплює його до місця зберігання матеріалів. В ярлику вказують найменування матеріалів, номенклатурний номер, одиницю виміру, ціну та ліміт наявності матеріалів. Облік руху та залишків матеріалів здійснюють у картках обліку матеріалів. На кожен номенклатурний номер відкривають окрему картку, тому облік називають сортовим обліком і здійснюють його тільки в натуральному вираженні. Картки відкривають у бухгалтерії або обчислювальній установці і записують в ній номер складу, найменування матеріалу, марку, сорт, профіль, розмір, одиницю виміру, номенклатурний номер, облікову ціну і термін придатності. Після цього картки передають на склад, і комірник заповнює колонки приходу, витрат і залишку матеріалів. Запис в картках комірник робить на підставі первинних документів (прибуткових ордерів, вимог - накладних та ін) на день здійснення операційВедення обліку матеріалів допускається також у книзі обліку матеріалів, яка містить ті ж реквізити, що і картки обліку матеріалів. Первинні документи після запису їх даних в картки обліку передають до бухгалтерії; сюди ж передають лімітно - забірні карти в міру використання ліміту, але не пізніше 1 - го числа наступного місяця. Здачу документів оформляють реєстром, в якому вказують найменування і номери документів, що здаються.
У цехах, що мають комори, а також у підзвітних організаціях (пункти, відділення, заводи) матеріально відповідальні особи (завідуючі пунктами і відділеннями, майстри заводів) складають місячні звіти про залишки і рух матеріалів в підзвіті та надають їх у бухгалтерію. У звітах міститися відомості про залишки матеріалів на початок місяця, їх надходження, витраті і залишку на кінець місяця. У звітах майстрів заводів поряд з фактичною витратою матеріалів вказують їх витрата за нормою. Нормативні витрати матеріалів обчислюють у бухгалтерії, де виробляється, крім того, і таксировки звіту. При використанні матеріальних звітів відпадає необхідність у складанні інших документів на витрату матеріалів і спрощується облік матеріалів у підзвіті, оскільки в якості регістрів аналітичного обліку використовуються звіти матеріально відповідальних осіб.

Поиск по сайту: