Тема 3. Інформаційне забезпечення науково-дослідної діяльності

3.1. Роль інформаційних ресурсів у процесі науково-дослідної діяльності.

3.2. Види та джерела наукової інформації.

3.1. Роль інформаційних ресурсів у процесі науково-дослідної діяльності.

Наукова діяльність суспільства спрямована на постійне виробництво знань, які матеріалізуються в наукових документах та інших джерелах наукової інформації. Інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань і наукової інформації, є науковою діяльністю, яка сформувалася як усталена тенденція функціонального розділення праці в науці. Єдності теорії і практики як двох сторін наукової діяльності відповідає розділення кожної науки на теоретичну і прикладну. Іншими словами, основними формами наукової діяльності є фундаментальні та прикладні наукові дослідження, тобто науково-дослідні роботи (НДР).

Щоб забезпечити конкретне наукове дослідження інформацією, досліднику необхідно, передусім, на змістовно-теоретичному рівні чітко визначити необхідний обсяг і структуру інформації, встановити її джерела, знайти доступ до наявних інформаційних ресурсів.

Інформаційні ресурси – це сукупність інформаційних матеріалів – документів і масивів інформації у формі публікацій, наукових звітів, електронних записів, баз даних і т. п., а також різноманітні пошукові системи, що забезпечують доступ до них. Структурною одиницею інформаційного ресурсу є науковий документ, тобто матеріальний об’єкт, який містить науково-технічну інформацію і призначений для її збереження і використання. Сукупність інформаційних ресурсів, пов’язаних між собою темою становить систему інформаційного забезпечення наукового дослідження у будь-якій галузі. Така система включає три основні компоненти:

– інформацію як сукупність відомостей, їх види та джерела, форми представлення;

– органи інформаційного забезпечення, які відповідають за збереження та поширення інформації;

– інструменти, що забезпечують доступ до інформації.

Лише чітко усвідомивши роль кожної з означених складових у дослідницькому процесі в цілому та розв’язанні конкретної наукової проблеми, зокрема дослідник може розраховувати на повноту та об’єктивність висвітлення об’єкта свого дослідження.

3.2. Види та джерела наукової інформації.

Документи, що є джерелами інформації у науковому дослідженні, поділяються на первинні і вторинні. Первинні чи фактографічні, як їх називають документознавці, містять безпосередньо результати наукової, виробничої, творчої діяльності, відображають факти, що їх отримано в процесі проведених досліджень. Первинні документи створюють автори – науковці, письменники, журналісти, педагоги, композитори, художники і т. д. Результати своєї діяльності вони представляють у формі монографій, статей, підручників, літературних, музичних та інших творів.

Первинні документи безпосередньо відбивають факти, події, явища реальної дійсності або думки автора і не призначені для інформування про наявність інших документів. У первинних документах розкриваються безпосередні результати наукових досліджень і розробок, нові наукові відомості, або нове осмислення відомих ідей і фактів. Більшість документів, що функціонують у суспільстві – первинні. Поряд з ними існують бібліографічні, реферативні, оглядово-аналітичні документи, які називають вторинними або – інформаційними.

Вторинний документ – це результат аналітико-синтетичної та логічної обробки одного чи кількох первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних потреб споживача. Вторинні (інформаційні) документи містять систематизовані відомості про первинні документи (опубліковані чи неопубліковані) або результат аналізу і синтезу даних, що містяться у першоджерелах. У вторинних документах інформацію, що мала місце в одному чи кількох первинних документах, подають скорочено у відомостях про них. Підготовка вторинних документів – сфера професійної діяльності інформаційних посередників: бібліографів, каталогізаторів, референтів, аналітиків та інших спеціалістів інформаційної галузі.

Вторинні документи призначені для інформування про інші документи, чим значно полегшують дослідникам орієнтування у складі певного фонду чи у змісті тієї інформації, що міститься в його виданнях. Завдяки цьому у дослідника може відпасти потреба у зверненні до деяких первинних документів, що дозволить значно зекономити час. Первинні документи часто називають вихідними тому, що вони служать для створення документа похідного, тобто вторинного. Носіями первинної інформації є книги (підручники, посібники, монографії), періодичні друковані видання (журнали, наукові збірки, бюлетені), оптичні компакт-диски (СD-RОМ), а також неопубліковані матеріали: депоновані рукописи, дисертації, наукові звіти, матеріали нарад, доповіді з різних напрямів наукових досліджень та ін.

Завдяки виконанню вторинними документами інформаційної функції, тобто інформування користувача про наявність та зміст первинних документів, вони отримали назву інформаційних документів. Інформаційний документ (ІД) – це документ, що містить систематизовані або узагальнені відомості про опубліковані чи неопубліковані дані з першоджерел та виготовлений організаціями, які здійснюють науково-інформаційну діяльність.

Інформаційні документи містять систематизовані знання про первиннідокументи у формі описів, анотацій, рефератів на окремі документи або у формі оглядів групи документів певної тематики чи виду (статті, книги, нормативно-технічна документація, звіти про наукові дослідження, депоновані рукописи, дисертації, ресурси Інтернет тощо).

Основними характерними рисами інформаційних документів є:

– наявність чіткого цільового призначення документа – оперативне ознайомлення споживачів із масивом документної інформації первинного рівня;

– особливий характер інформації в інформаційному документі – це інформація з первинних документів у згорнутому узагальненому вигляді;

– усі ці документи є результатом аналітико-синтетичної обробки та переробки інформації, що міститься у вихідних документах.

Інформаційні документи розрізняються між собою глибиною згортання інформації, методами її викладу, наявністю оцінного підходу, а також цільовим призначенням, оскільки одні інформаційні документи призначені лише для орієнтування у первинному документному потоці або масиві, а інші – для ухвалення управлінських рішень. Інформаційні документи надають відомості про стан, тенденції і прогнози розвитку досліджуваної проблеми чи певної галузі знань, критичні оцінки, висновки, пропозиції з посиланнями на першоджерела.

Це дає можливість користувачеві безперервно стежити за появою нової інформації, здійснювати діагностику та прогнозувати розвиток предметних галузей, визначати шляхи розв’язання проблемних ситуацій в усіх сферах діяльності суспільства.

Таким чином, вторинні документи, що створюються спеціалістами інформаційних установ, і які оперативно й лаконічно або розгорнуто інформують користувачів про наявність та зміст опублікованих і неопублікованих документів виконують роль путівника у неосяжному океані інформації.

Серед великої кількості й розмаїтті вторинних документів найбільшу популярність сьогодні серед науковців набули такі їх види, як бібліографічний список, бібліографічний покажчик, реферат, анотація, бібліографічний або аналітичний огляд, аналітична довідка, експрес-інформація, сигнальна інформація, бази і банки даних та ін. Розподіл їх на означені види пояснюється ступенем (глибиною) аналітико-синтетичної переробки, або згортання первинної інформації. Приміром, бібліографічний список являє собою лише сукупність бібліографічних даних, що ідентифікують документ. Це конкретні

відомості про назву, автора твору, місце та рік видання, кількість сторінок та інші.

Користуючись бібліографічним описом, дослідник не має можливості знати, наскільки представлений документ є релевантним, тобто таким, що відповідає його інформаційному запиту, адже не завжди назва документа повно відображає його зміст. На допомогу досліднику приходить анотація чи реферат – вторинні документи, які, окрім бібліографічного опису документа передають у стислому вигляді його зміст, наводять відомості про автора, час, умови створення документу та ін.

Бібліографічний опис – це записана за певними правилами множина бібліографічних даних, що ідентифікують документ. Він дає уявлення про зміст, вид, читацьке призначення, актуальність документа, а також дає змогу його ідентифікувати – зіставити з іншими, відрізнити від них.

Бібліографічним покажчиком називається упорядкована сукупність бібліографічних описів видань, що присвячені окремій галузі знань, окремому напряму чи темі. На відміну від бібліографічного списку, покажчик має складну структуру, тобто складається з декількох розділів, зміст яких присвячено тому чи іншому аспекту теми.

Анотація, на відміну від бібліографічного опису документа, стисло розкриває його зміст. Отже, можна зазначити, що за ступенем аналітико-синтетичної обробки інформації (мірою згортання) вона стоїть на другому місці після списку.

Серед вторинних документів чільне місце посідає реферативна інформація, яка є загальноприйнятою формою обміну науковими досягненнями та спілкування вчених в усьому світі, допомагає зорієнтувати у потоці наукової літератури, одержати найновіші відомості щодо наукових досліджень із певних галузей знання.

Реферат – це вторинний документ, результат аналітично-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді короткого викладу змісту первинного документа (всього твору або його частини), включаючи основні фактичні дані й висновки з метою ознайомлення з сутнісними акцентами первинного документа. Основними функціями реферату є інформаційна (оскільки реферат подає інформацію про певний документ, позбавляє необхідності знайомитися з повним текстом документа в тому разі, коли цей документ для читача має другорядне значення) та пошукова (реферат використовується в інформаційно-пошукових, зокрема й автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації).

Різновидом реферату виступає автореферат. Це короткий виклад наукової праці самим автором. Найчастіше зустрічаються автореферати магістерської, кандидатської та докторської дисертацій. Автореферат дисертації – це наукове видання у вигляді брошури авторського тексту щодо проведеного дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня разом із дисертацією. Знайомство дослідника з авторефератами дисертацій є дуже важливим, оскільки вони в узагальненому та стислому вигляді подають інформацію про основні наукові результати, що їх досягнуто автором дисертації.

Реферативним оглядом називають узагальнену характеристику кількох джерел (первинних документів) з однієї теми, проблеми, галузі знань. Вони допомагають дослідникові сформувати уявлення про повноту та зміст підходів до досліджуваного ним об’єкта.

Серед вторинних документів особливе місце посідають оглядові документи. Оглядовий документ як інформаційний продукт має певні специфічні риси: він є моделлю стану, тенденцій розвитку та шляхів вирішення проблеми. Оглядом називають текст, що містить концентровану інформацію, що її отримано в результаті добору, аналізу, систематизування, узагальнення відомостей із великої кількості першоджерел з певної теми за певний проміжок часу.

Особлива цінність оглядових документів для дослідника полягає в тому, що вони передбачають як критичну оцінку наявної інформації, так і використання елементів наукового дослідження цієї інформації для одержання вихідного знання про стан і тенденції розвитку проблеми. Оглядова інформація – це систематизована та узагальнена інформація про стан об’єкта (предмета, питання). Найдосконалішим видом вторинних (інформаційних) документів, що повно і всебічно висвітлюють не окремі першоджерела, а конкретну тему у згорнутому й узагальненому вигляді, є аналітичні документи.

За глибиною аналізу змісту першоджерел їх поділяють на: огляди стану питання, критичні, аналітичні, прогнозні огляди, аналітичні довідки, аналітичні записки, аналітичні звіти, рейтинги, дайджести, прес-релізи та ін. Аналітичні документи дають змогу уявити інформаційну модель проблеми, всебічно висвітлити проблемну ситуацію, тобто зорієнтуватися не лише в потоці первинних документів, а й у змісті проблеми в цілому.

Аналітична записка, аналітична довідка, аналітичний науковий звіт – інформація про підсумок науково-дослідної роботи з обраної проблематики. Однією із зазначених форм є науковий звіт із виконання дипломної чи магістерської робіт. Залежно від особливостей наукової діяльності звіт подається у вигляді тексту, ілюстрацій, таблиць або їх сполучень.

Сьогодні дослідникам надається можливість користуватися таким новим

інформаційним продуктом, як бази даних (БД). БД – впорядкований набір логічно взаємопов’язаних даних, що зберігаються та використовується спільно, та призначений для задоволення інформаційних потреб користувачів.

Поиск по сайту: