Реалістична трилогія Фолкнера

У 30-і рр. Фо­л­к­нер при­свя­чує свою тво­р­чість в ос­но­в­но­му жит­тю до­б­ре ві­до­мо­го йо­му аме­ри­кан­сь­ко­го Пів­дня. У се­рії ро­ма­нів Фо­л­к­нер від­тво­рює іс­то­рію ви­га­да­но­го їм окру­гу Йо­к­на­па­то­фа на пів­но­чі шта­ту Міс­сі­сі­пі з по­ча­т­ку XIX ст., ко­ли там з'яв­и­ли­ся пе­р­ші бі­лі по­се­ле­н­ці. Ма­лю­ю­чи ви­ро­джен­ня по­ко­лінь пі­в­ден­ної ари­с­то­к­ра­тії, зли­ден­ність бі­д­них бі­лих по­се­ле­н­ців, Фо­л­к­нер за­ну­рю­єть­ся у світ те­м­них при­стра­с­тей і скла­д­них і по­хму­рих доль.

У 1940 р. з'яв­и­в­ся ро­ман «Сі­ль­це» («The Hamlet»), що був та­кож при­свя­че­ний ме­ш­ка­н­цям Йо­к­на­па­то­фи, але у фо­л­к­не­роів­с­ькому ба­чен­ні жит­тя від­бу­ва­ють­ся іс­то­т­ні змі­ни.

Го­ло­вний ге­рой ро­ма­ну — Флем Сно­упс — яви­ще па­то­ло­гі­ч­не, але йо­го па­то­ло­гія має не сті­ль­ки фі­зі­о­ло­гі­ч­ні при­чи­ни — він ім­по­тент,— скі­ль­ки со­ці­а­ль­ні. Флем Сно­упс па­то­ло­гі­чний на­сам­пе­ред то­му, що оде­р­жи­мий при­стра­с­тю до на­жи­ви, до зба­га­чен­ня за ра­ху­нок ін­ших лю­дей.

У га­ле­реї зби­т­ко­вих об­ра­зів, ство­ре­них Фо­л­к­не­ром, Флем Сно­упс за­ймає осо­б­ли­ве мі­с­це. Він со­ці­а­ль­но не­без­пе­ч­ний хво­рий. І ро­зу­мін­ня ці­єї со­ці­а­ль­ної хво­ро­би зро­би­ло «Сі­ль­це» ва­ж­ли­вим ета­пом у ру­сі Фо­л­к­не­ра до ре­а­лі­с­ти­ч­но­го епо­су. У цьо­му ро­ма­ні зне­на­ць­ка для тих, хто зна­йомий з ран­ньою тво­р­чі­с­тю Фо­л­к­не­ра, з'яв­ля­єть­ся ши­ро­та со­ці­а­ль­но­го сприй­нят­тя жит­тя, що про­сві­т­лює і тво­р­чу ма­не­ру Фо­л­к­не­ра.

У ро­ма­ні «Сі­ль­це» ви­яв­ля­єть­ся рі­д­кісна для ко­ли­ш­ньо­го Фо­л­к­не­ра гу­мо­ри­с­ти­ч­на лі­нія, що рі­д­нить йо­го з аме­ри­кан­сь­ки­ми са­ти­ри­ка­ми і гу­мо­ри­с­та­ми XIX ст., що збли­жає йо­го з тра­ди­ці­я­ми ус­ної на­род­ної тво­р­чо­с­ті, із тра­ди­ці­я­ми Тве­на.

До те­ми, за­яв­ле­ної в «Сі­ль­ці», Фо­л­к­нер зно­ву по­ве­р­ну­в­ся май­же че­рез два­дця­ть ро­ків, у 1957 р. у ро­ма­ні «Мі­с­то» («The Town») і по­тім у ро­ма­ні «О­со­б­няк» («The Mansion», 1959). Ці три ро­ма­ни ма­лю­ють ка­р­ти­ну жит­тя Йо­к­на­па­то­фи з кі­н­ця XIX до на­ших днів. З про­яс­нен­ням по­гля­ду Фо­л­к­не­ра на при­чи­ни, що ви­зна­ча­ють до­лі йо­го ге­ро­їв, він, за­ли­ша­ю­чись у за­га­ль­но­му скла­д­ним і су­пе­ре­ч­ли­вим ху­до­ж­ни­ком, у цих ро­ма­нах при­хо­дить до ре­а­лі­з­му, і те­пер йо­го чи­тач вря­то­ва­ний від роз­в’язу­ван­ня за­га­док і ре­бу­сів, з яки­ми він зі­што­в­ху­ва­в­ся в ко­ли­ш­ніх йо­го творах, при тому що Фо­л­к­нер від ос­но­в­них осо­б­ли­во­с­тей сво­єї тво­р­чої ма­не­ри, при­ро­д­но, і в но­вих кни­гах не від­мо­ви­в­ся.

Три­ло­гія Фо­л­к­не­ра — най­бі­ль­ший епі­ч­ний твір аме­ри­кан­сь­кої лі­те­ра­ту­ри се­ре­ди­ни XX ст. Ча­с­то її по­рі­в­ню­ють з рі­з­ни­ми за­во­ю­ван­ня­ми сві­то­вої лі­те­ра­ту­ри, го­во­рять про бли­зь­кість Фо­л­к­не­ра до Ба­ль­за­ка, йо­го «Люд­сь­кої ко­ме­ді­ї». Мо­ж­на ска­за­ти, що три­ло­гія Фо­л­к­не­ра зму­шує зга­да­ти і «Три­ло­гію ба­жан­ня» Драй­зе­ра. По­ді­б­но до Ка­у­пе­р­ву­да Драй­зе­ра, Флем Сно­упс — ко­ри­с­то­лю­бець, вовк, що не знає ка­ят­тів со­ві­с­ті в пра­г­нен­ні до ба­гат­с­т­ва. Але Флем Сно­упс не володіє роз­махом, си­лою і своє­рі­д­ною де­мо­ні­ч­ною при­ваб­ли­ві­с­тю Ка­у­пе­р­ву­да. Він хи­т­рий і ра­зом з тим зо­всім по­ро­ж­ній. По­ро­ж­не­чу йо­го щи­ро­се­р­де­ч­но­го ви­гля­ду рі­з­ко під­кре­с­лює пись­мен­ник. Флем Сно­упс дрі­б­ні­ший ніж Ка­у­пе­р­ву­д, але від цьо­го не стає менш не­без­пе­ч­ним.

Пе­р­ший ро­ман три­ло­гії — «Сі­ль­це» — при­свя­че­ний уз­ви­ш­шю Флема Сно­у­п­са. Флем Сно­упс з'яв­ля­єть­ся в сіль­ці Фра­н­цу­зо­ва Ба­л­ка і по­чи­нає свою ка­р'є­ру про­дав­цем у кра­м­ни­ці Біл­ла Уо­р­не­ра, що зда­єть­ся ме­ш­ка­н­цям Фра­н­цу­зо­вої Ба­л­ки най­ва­ж­ли­ві­шою лю­ди­ною в цих кра­ях. По­сту­по­во він при­би­рає до рук і цю кра­м­ни­цю, одружується з до­ч­кою Уо­р­не­ра Юлою, оде­р­жує в спа­д­щи­ну від ньо­го са­ди­бу і їде в мі­с­то, де йо­му вда­єть­ся ку­пи­ти по­ло­ви­ну ре­с­то­ра­ну. Але ра­зом із Фле­мом Сно­у­п­сом з'яв­ля­ють­ся і чи­с­лен­ні йо­го ро­ди­чі, що, по­ді­б­но до нього, без­со­ро­м­ні в до­ся­г­нен­ні сво­їх ці­лей.

Флем Сно­упс стає уо­со­б­лен­ням шах­рай­с­т­ва і ко­ри­с­ли­во­с­ті. Уз­ви­ш­шя Фле­ма ма­лю­єть­ся Фо­л­к­не­ром на тлі жит­тя бі­лих бі­д­ня­ків аме­ри­кан­сь­ко­го Пів­дня, що важкою працею здобувають кошти для жит­тя. Осо­б­ли­во вражають сце­ни, при­свя­че­ні бі­д­но­му фе­р­ме­ро­ві Ге­н­рі Ар­м­с­ти­ду, яко­го без­со­ві­с­но об­ма­нює Флем Сно­упс. Спо­ча­т­ку Ар­м­с­ти­ду про­да­ють не­об'­їж­дже­но­го ко­ня, на якого він ви­тра­чає свої остан­ні гро­ші, а цей кінь ті­ка­є. По­тім Ар­м­с­тид зно­ву стає же­р­т­вою об­ма­ну Фле­ма Сно­у­п­са, що хо­ває на са­ди­бі Фра­н­цу­зо­ва Ба­л­ка не­ве­ли­ку су­му гро­шей у срі­б­них до­ла­рах і ро­бить вигляд, що шу­кає там скарб. Ар­м­с­тид на­ма­га­єть­ся знай­ти скарб, і йо­му по­трапля­ють до ру­к с­хо­ва­ні Фле­мом гро­ші. Роз­охо­че­ний уда­чею, Ар­м­с­тид ра­зом зі сво­їм зна­йо­мим ку­пує за ве­ли­кі гро­ші у Фле­ма Сно­у­п­са цю са­ди­бу, без­ре­зу­ль­та­т­но шу­кає скарб, не зна­хо­дить і, пе­ре­копу­ю­чи зе­м­лю на сво­їй ді­ля­н­ці, бо­же­во­лі­є. До­ля Ар­м­с­ти­да як би си­м­во­лі­зує тру­д­но­щі і гір­ко­ту жит­тя бі­ло­го бі­д­ня­ка на аме­ри­кан­сь­ко­му Пів­дні. Ра­зом з тим, йо­го до­ля ро­бить осо­б­ли­во на­оч­ною жо­р­с­то­кість і оща­д­ли­вість Фле­ма Сно­у­п­са.

Фле­му Сно­у­п­су в ро­ма­ні про­ти­по­с­та­в­ле­ний то­р­го­вець швей­ни­ми ма­ши­на­ми В. К. Ретліф, що із са­мо­го мо­ме­н­ту по­яви Сно­у­п­са стає до­слі­д­ни­ком ці­єї но­вої для ньо­го по­ро­ди лю­дей, яка у йо­го очах уо­соб­лю­єть­ся вся­ко­го ро­ду хи­жа­ка­ми. Не­да­р­ма він на­зи­ває Сноупсів змі­я­ми. Утім, Ретліф, що на­ма­га­єть­ся вни­к­ну­ти в суть ці­єї хи­жої по­ро­ди Сноупсів, стає же­р­т­вою цих хи­жа­ків. Адже це він ку­пує ра­зом з Ари­с­ти­дом Фра­н­цу­зо­ву Ба­л­ку.

Юла Уо­р­нер уо­соб­лює для Фо­л­к­не­ра жі­но­чий по­ча­ток, її не ці­ка­вить на­вчан­ня, ро­бо­та, во­на для Фо­л­к­не­ра— си­м­вол жі­но­ч­но­с­ті. І вже то­му по­ля­р­на про­ти­ле­ж­ність Сно­у­п­су, уо­со­б­лен­ня жит­тє­люб­с­т­ва на про­ти­ва­гу ма­р­ній оща­д­ли­во­с­ті і жа­ді­б­но­с­ті Фле­ма. Це про­ти­ста­в­лен­ня чи­мось на­га­дує кон­ф­лікт Кедді і Джей­со­на в ро­ма­ні «Шум і лють». Юла привертає до се­бе ува­гу мо­ло­дих лю­дей із всі­єї окру­ги, і один з них стає ба­ть­ком її ди­ти­ни. Для то­го щоб по­кри­ти гріх, Білл і же­нить Фле­ма Сно­у­п­са на Юлі. Так по­чи­на­єть­ся тра­ге­дія Юли Уо­р­нер.

У кон­це­п­ції Фо­л­к­не­ра, що ле­жить в ос­но­ві три­ло­гії, Юла грає ви­ня­т­ко­во ва­ж­ли­ву роль, во­на, по­ді­б­но до Кедді, си­м­во­лі­зує до­ро­гі се­р­цю пись­мен­ни­ка сто­ро­ни жит­тя па­т­рі­а­р­ха­ль­но­го Пів­дня, що уби­ває хо­ло­д­на оща­д­ли­вість Джей­со­на і Сно­у­п­са. Не ви­па­д­ко­во від­пла­ту Джей­со­ну і Фле­му при­но­сять до­ч­ки йо­го улю­б­ле­них ге­ро­їнь — Квентін у «Шу­мі і лю­ті» і Лі­н­да в «О­со­б­ня­ку», тіль­ки ха­ра­к­тер ці­єї по­мсти мі­ня­єть­ся,— у цьо­му ду­же від­чу­т­но ви­яв­ля­ють­ся зру­шен­ня в по­гля­дах Фо­л­к­не­ра на жит­тя, які відбулись за три­дцять ро­ків, що роз­ді­ля­ють ро­ма­ни «Шум і лють» і «О­со­б­няк».

Не всі Сноупси, опи­са­ні в пер­шо­му ро­ма­ні Фо­л­к­не­ра, так са­мо ща­с­ли­ві, як Флем. Важ­кою ви­яв­ля­єть­ся до­ля Мінка Сно­у­п­са, що на­ма­га­єть­ся здо­бу­ва­ти со­бі кошти до іс­ну­ван­ня, об­ро­б­ля­ю­чи не­ве­ли­ку ді­ля­н­ку зе­м­лі. Йо­го об­ра­жає більш ба­га­тий фе­р­мер Х'ю­с­тон. Ура­же­ний у своїй люд­сь­кій гідності, Мінк уби­ває Х'ю­с­то­на, за що Мінка су­дять і при­су­джу­ють до до­ві­ч­но­го ув’язнення. Мінк Сно­упс до остан­ньої хви­ли­ни спо­ді­ва­єть­ся, що «у­се­мо­гу­т­ній» Флем вря­тує йо­го, а ко­ли цьо­го не від­бу­ва­єть­ся — Мінк на су­ді про­кли­нає Фле­ма.

В об­ра­зі Мінка Сно­у­п­са Фо­л­к­нер під­кре­с­лює па­то­ло­гі­ч­ні ри­си. Ретліф го­во­рить про Мінка Сно­у­п­са: «Ті­ль­ки, на мій погляд, цей Сно­упс — осо­б­ли­ва по­ро­да, усе рі­в­но що га­дю­ка — змія осо­б­ли­вої по­ро­ди». Мінк Сно­упс у «Сі­ль­ці» ви­гля­дає за­би­тим і ра­зом з тим зві­р­ком, що оз­ло­би­в­ся, та уби­ває лю­ди­ну. На су­ді, ко­ли він про­кли­нає Фле­ма Сно­у­п­са, за­ро­джу­єть­ся ще од­на тра­гі­ч­на лі­нія три­ло­гії Фо­л­к­не­ра.

«Сі­ль­це» дає екс­по­зи­цію три­ло­гі­ї. У «Сі­ль­ці» Флем Сно­упс ви­яв­ля­єть­ся при­че­т­ним до двох тра­гі­ч­них доль. Сноупси при­но­сять у сіль­це смерть. Смерть Х'ю­с­то­на й од­ру­жен­ня Фле­ма Сно­у­п­са на Юлі Уо­р­нер — куль­мі­на­цій­ні пун­к­ти ро­ма­ну, що мають по­да­ль­ший роз­ви­ток у на­сту­п­них кни­гах три­ло­гі­ї.

«Мі­с­то» ві­до­кре­м­лю­ють від «Сі­ль­ця» май­же два де­ся­ти­літ­тя. І в те­к­с­ті ро­ма­ну, що про­до­в­жує «Сі­ль­це», є ба­га­то рі­з­но­чи­тань і не­від­по­ві­д­но­с­тей з пер­шою ча­с­ти­ною три­ло­гі­ї. Але в го­ло­вних мо­ме­н­тах Фо­л­к­нер роз­ви­ває кон­ф­лі­к­ти, що за­в'я­за­ли­ся в «Сі­ль­ці». Те­пер у центрі ува­ги пись­мен­ни­ка — ма­хі­на­ції Фле­ма Сно­у­п­са, що, ско­ри­в­ши сіль­це Фра­н­цу­зо­ву Ба­л­ку, хо­че по­вто­ри­ти цю опе­ра­цію в бі­ль­шо­му ма­с­ш­та­бі в мі­с­ті Джеф­фе­р­со­ні.

Не­за­ба­ром він ви­ті­с­няє сво­го ком­па­нь­йо­на по ре­с­то­ра­ну, а по­тім, ді­ю­чи са­ми­ми без­со­ві­с­ни­ми і не­че­с­ни­ми ме­то­да­ми, стає пре­зи­де­н­том ба­н­ку. Але го­ло­вною же­р­т­вою стає Юла, йо­го дру­жи­на. Са­ме її він ви­ко­ри­с­то­вує для то­го, щоб отрима­ти пре­зи­де­нт­сь­ке крі­с­ло в ба­н­ку. Про­тя­гом 18 ро­ків, що Флем Сно­упс про­жив у Дже­ф­фе­р­со­ні, во­на бу­ла ко­ха­н­кою Ма­н­ф­ре­да де Спей­на, пре­зи­де­н­та ба­н­ку. І ко­ли до­ч­ка Юли Лі­н­да ви­ро­с­ла і до­ся­г­ла по­в­но­літ­тя, Флем, по­бо­ю­ю­чись, що Юла Уо­р­нер мо­же пі­ти від ньо­го, а ра­зом з нею пі­дуть і гроші, що їй за­по­ві­дав ста­рий Уо­р­нер, за до­по­мо­гою хи­т­рої ін­три­ги зму­шує Юлу вчини­ти са­мо­губ­с­т­во. Він по­від­ом­ляє Уо­р­не­ру про по­дру­ж­ню не­ві­р­ність йо­го до­ч­ки, і Юла по­ста­в­ле­на пе­ред не­роз­в'я­з­ною ди­ле­мо­ю. Во­на мо­же втекти з Ма­н­ф­ре­дом де Спей­ном, ки­ну­в­ши Фле­ма Сно­у­п­са з усі­ма йо­го ба­гат­с­т­ва­ми. Але тим са­мим во­на ки­не тінь на ре­пу­та­цію сво­єї до­ч­ки Лі­н­ди, і за­ра­ди неї Юла вчиняє са­мо­губ­с­т­во. Ма­н­ф­ред де Спейн пі­с­ля по­хо­ро­ну Юли бі­жить з мі­с­та, і Флем стає пре­зи­де­н­том ба­н­ку.

«Мі­с­то» усту­пає «Сі­ль­цю», у ньо­му ме­н­ше ху­до­ж­ніх від­крит­тів. Мо­жливо, це ре­зуль­тат то­го, що з три­ло­гії в дру­го­му то­мі уходить те­ма аме­ри­кан­сь­ко­го фе­р­мер­с­т­ва — те­ма бі­лих бі­д­ня­ків, на­сті­ль­ки бли­зь­ка се­р­цю Ві­ль­я­ма Фо­л­к­не­ра, а мо­жливо, і то­го, що тут Фо­л­к­нер над­то скру­пу­льо­з­но про­сте­жує всі хи­т­ро­му­д­рі і жо­р­с­то­кі кро­ки Фле­ма, що пра­г­не до то­го, щоб заволоді­ти пре­зи­де­нт­сь­ким крі­с­лом у ба­н­ку.

Флем Сно­упс прак­ти­ч­но не знає по­ра­зок у «Мі­с­ті». Фле­му Сно­уп­су єди­ний раз не вда­ла­ся йо­го ви­ті­в­ка, і не вда­ла­ся во­на за­вдя­ки со­лі­да­р­но­с­ті двох не­грів-­ко­че­га­рів. Об­ра­зи не­грів ви­пи­са­ні Фо­л­к­не­ром з ве­ли­кою ста­ран­ні­с­тю, зі по­чут­тям і гу­мо­ром. Один з них — си­м­вол си­ли і при­ро­д­ної кмі­т­ли­во­с­ті, ін­шої — лег­ко­ва­ж­ний і ве­се­лий під­ко­рю­вач жі­но­чих се­р­дець.

У ро­ма­ні «Мі­с­то» розповідь ве­деть­ся від іме­ні де­кі­ль­кох опо­ві­да­чів. Тут ви­сту­пає уже ві­до­мий нам В. К. Ретліф, у яко­го з'яв­ля­ють­ся но­ві дру­зі, що так са­мо жа­гу­че не­на­ви­дять Сно­у­п­са. Це Гевін Стівенс— юрист, що стає по­тім мі­сь­ким про­ку­ро­ром, і йо­го пле­мін­ник Чарльз Мал­ли­сон. Їх­ні­ми ву­с­та­ми і роз­ка­за­на іс­то­рія схо­джен­ня Фле­ма Сно­у­п­са на пре­зи­де­нт­сь­ке крі­с­ло в ба­н­ку.

За­ве­р­шен­ням три­ло­гії Фо­л­к­не­ра став ро­ман «О­со­б­няк». Тут зно­ву ви­ни­кає те­ма аме­ри­кан­сь­ко­го фе­р­мер­с­т­ва. Фо­л­к­нер по­ве­р­та­єть­ся до до­лі Мінка і пе­ре­осми­с­лює її, під­кре­с­лю­ю­чи со­ці­а­ль­ні сто­ро­ни, що што­в­х­ну­ли Мінка на зло­чин, на убив­с­т­во. Ра­зом з тим, оде­р­жує но­вий роз­ви­ток те­ма бо­ро­ть­би про­ти Сноупсів.

Си­м­во­лом опо­ру Сно­у­п­сам, на­сам­пе­ред Фле­му Сно­у­п­су, стає до­ч­ка Юли Лі­н­да. Жа­гу­ча не­на­висть до усьо­го, що не­суть Сно­уп­си, ро­бить її пе­ре­ко­на­ним во­ро­гом ті­єї со­ці­а­ль­ної си­с­те­ми, що їх по­ро­джу­є. Лі­н­да стає ко­му­ні­с­т­кою. Ра­зом зі сво­їм чо­ло­ві­ком во­на їде до Іс­па­нії, де бо­реть­ся про­ти фра­н­кі­с­тів. У бою чо­ло­вік ги­не, а Лі­н­да ко­н­ту­же­на і втра­чає слух, але про­до­в­жує свою шля­хе­т­ну спра­ву, поступає на ко­ра­б­ле­бу­ді­в­ні ве­р­фі, де пра­цює кле­па­ль­ни­цею, і вно­сить свій вне­сок у бо­ро­ть­бу про­ти фа­ши­з­му. Пі­с­ля за­кін­чен­ня вій­ни во­на зно­ву по­ве­р­та­єть­ся в Дже­ф­фе­р­сон.

Лі­н­да ра­зом з Ге­віном Сті­ве­н­сом до­ма­га­єть­ся до­ст­ро­ко­во­го зві­ль­нен­ня Мінка Сно­у­п­са з в'я­з­ни­ці. І Лі­н­да, і Ге­він зна­ють, що Мінк уб'є Фле­ма Сно­у­п­са, опини­в­шись на во­лі. Стіве­нс на­ма­га­єть­ся за­по­бі­г­ти цьому, він по­си­лає Мінку гро­ші і ра­дить йо­му ви­ї­ха­ти по­да­лі від Джеф­фе­р­со­на. Але Мінк від­мо­в­ля­єть­ся від гро­шей, до­бу­ває ре­во­ль­вер і вби­ває Фле­ма Сно­у­п­са в йо­го ка­бі­не­ті, не­зва­жа­ю­чи на те, що Фле­ма сто­ро­жать охо­ро­н­ці. У кі­м­на­ту, де тіль­ки що почули­ся по­ст­рі­ли Мінка, вхо­дить Лі­н­да, що до­по­ма­гає Мінку схо­ва­ти­ся. Убив­с­т­во Фле­ма для Мінка бу­ло те­пер не тіль­ки по­мстою за те, що Флем не при­йшов на до­по­мо­гу, ко­ли йо­го су­ди­ли. Ні, для Мінка це бу­ло ви­ра­жен­ням про­те­с­ту і бу­н­ту про­ти ті­єї си­с­те­ми, що зро­би­ла йо­го уби­в­цею і за­хо­ва­ла у в'я­з­ни­цю, по­глу­ми­ла­ся над йо­го люд­сь­кою гідностю.

От­же, на­при­кі­н­ці три­ло­гії про Сно­у­п­сів ді­ючу про­ти­ва­гу їм змо­г­ла ви­яви­ти­ тіль­ки ко­му­ні­с­т­ка Лі­н­да. Це не озна­чає, зви­чай­но, що Фо­л­к­нер став ко­му­ні­с­том або став спів­чу­ва­ти ко­му­ні­с­там. І ро­ман «О­со­б­няк», і пу­б­лі­ч­ні ви­сту­пи Фо­л­к­не­ра сві­д­чать про те, що він був да­ле­кий від ідей ко­му­ні­з­му. Але гли­бин­ні пошуки ко­ре­нів, при­чин, що по­ро­джу­ють Сноупсів, при­ве­ли пись­мен­ни­ка до ство­рен­ня об­ра­за ко­му­ні­с­та, то­му що тіль­ки се­ред та­ких лю­дей зміг Фо­л­к­нер знай­ти яко­с­ті, що да­ють мо­ж­ли­вість бо­ро­тися зі сно­у­п­са­ми.

Фо­л­к­нер дає зро­зу­мі­ти, що і смерть Фле­ма Сно­у­п­са не уби­ває те, що він уо­соб­лю­вав. На по­хо­рон Сно­у­п­са при­йш­ли лю­ди, що на­га­ду­ва­ли сво­ї­ми обличчями Фле­ма. У го­ло­ві в Стіве­н­са про­май­ну­ла ду­м­ка, що це но­ві Сноупси. «Во­ни схо­жі на во­в­ків, що при­йш­ли гля­ну­ти на ка­п­кан, де за­ги­нув вовк крупніший, во­вк-­вождь, во­вк-­ва­та­жок, во­вк-­ха­зя­їн, і те­пер ди­в­лять­ся, чи не ді­с­та­неть­ся їм хоч шма­то­чок при­на­ди».

Три­ло­гія Фо­л­к­не­ра — ви­да­т­на по­дія в іс­то­рії аме­ри­кан­сь­кої лі­те­ра­ту­ри. Пись­мен­ник, що був си­м­во­лом мо­де­р­ні­ст­сь­кої лі­те­ра­ту­ри, ство­рив на­при­кі­н­ці сво­го тво­р­чо­го шля­ху ро­ма­ни ре­а­лі­с­ти­ч­но­го пла­ну.

У пе­ред­мо­ві до пер­шо­го ви­дан­ня «О­со­б­ня­ка» Фо­л­к­нер на­звав цей ро­ман кі­н­це­вою гла­вою і під­су­м­ком ро­бо­ти, за­ду­ма­ної і по­ча­тої в 1925 р. Цей шлях до­в­жи­ною в 34 ро­ки не був пря­мим і легким. На по­ча­т­ку йо­го Фо­л­к­нер шу­кав учи­те­лів се­ред фра­н­цу­зь­ких мо­де­р­ні­с­тів, пе­рекладав Ве­р­ле­на, ві­т­чи­з­ня­ний же Ма­р­к Твен зда­ва­в­ся йо­му до­мо­ро­с­лим і ста­ро­мо­д­ним... Але, під­во­дя­чи під­су­м­ки, він на­звав Тве­на, Ан­де­р­со­на і Драй­зе­ра ба­ть­ка­ми су­час­ної аме­ри­кан­сь­кої лі­те­ра­ту­ри, а улю­б­ле­ни­ми сво­ї­ми ге­ро­я­ми в цій лі­те­ра­ту­рі — Ге­ка Фі­нна і не­гра Джи­ма.

Поиск по сайту: