Прогностична значимість специфічних показників, впливаю-щих на спортивну діяльність

Фахівці в галузі фізичного виховання надають великого значення науково обгрунтованої системи відбору юних. спортсменів, вважаючи, що розробка наукових рекомендацій з відбору полегшить правильний вибір спортивної спеціалізації, зменшить плинність контингенту спортивних шкіл та сприятиме якнайшвидшій підготовці спортсменів міжнародного класу. (Крім того, система спортивного відбору, потрібна не тільки для спортивних команд, а й для масового спорту, так як успіх «великого» спорту заснований на розвиток і досягнення нашого спільного фізкультурного руху.)

Багато фахівців як у нас в країні, так і за кордоном висувають систему відбору талановитих дітей (спортсменів) на одне з провідних місць у підготовці резерву великого спорту. У ряді досліджень встановлено, що виявлення здібностей до успішної спортивної діяльності можливе вже в дитячому віці.

Значна кількість дослідницьких робіт спрямовано на виявлення прогностичної значимості окремих показників. Ряд авторів, досліджуючи вищу нервову діяльність, вказують, на взаємозв'язок між типологічними особливостями спортсменів з характером їх спортивної діяльності і пропонує при оцінці перспективності спортсменів враховувати ці закономірності. Дослідженнями ЗМ Бірюкової експериментально встановлено вісім типологічних груп, які дозволяють класифікувати всіх досліджених осіб. На її думку, досягнення рекордних результатів можливо в більш короткий термін для тих осіб, у яких досить високі саме ті природні властивості первинних процесів, які в першу чергу забезпечують виконання певного виду м'язової діяльності спортсменів.

А.Я. Яголінскій укладає, що індивідуальні особливості людини являють собою результат інтеграції морфофункціональних ознак і властивостей нервової та психологічної діяльності.

Науковими дослідженнями деяких дослідників показана достовірний зв'язок між функціональним станом аналізаторів і ступенем засвоєння складних рухових навичок.

Про суттєвий вплив на вибір спортивної спеціалізації такого чинника, як інтерес до спорту, вказує A. Grenier. Автором наводяться дані експериментальних досліджень, що свідчать про високий ступінь кореляції між інтересом новачка до того чи іншого виду спорту і успішністю його вдосконалення.

ЯМ. Пейсахов, A. Grenier показують, що первісні мотиви надають велику спонукальну силу на успішність процесу спортивної діяльності. Цілеспрямованість, наполегливість, сміливість у ранньому віці також досить надійні показники при відборі в ДЮСШ.

Сучасний рівень спортивних досягнень, нагальні завдання спорту диктують необхідність вивчення та оцінки потенції всіх систем організму спортсменів у їх взаємозв'язку, а також індивідуальних особливостей, що впливають на спортивні досягнення. Серед безлічі показників індивідуальних особливостей організму спортсменів особливий інтерес представляють антропоморфологіческіе ознаки.

Багато вчених надають великого значення антропометричними показниками і виділяють окремі специфічні ознаки, необхідні для певного виду вправ. У цих роботах вказується, що для успішної спеціалізації в ряді видів спорту важливе значення мають такі показники, як зріст, вага, довжина кінцівок та їх сегментів, ширина плечей і тазу. Широкі дослідження і узагальнення теоретичних даних дозволили Г.С. Туманяном і Е.Г. Мартіросова охарактеризувати конституцію; пропорції тіла і фізичний розвиток спортсменів різних видів спорту.

У «Антропології» під редакцією В.В. Бунака підкреслюється така важлива особливість росту людського організму, як циклічність і різна швидкість росту вікових груп. Так, діти до чотирьох років досягають лише чверті остаточного ваги, до 11-річного віку, хлопчики мають половину остаточного ваги, а до 15 років - три чверті цієї ваги. Довжина тіла у дворічному віці дорівнює половині зростання дорослого чоловіка, в чотирирічному - 2/3, а в 11-річному - складає 3/4 остаточного зростання. За даними В.S.Bloom, показники ваги і сипи до 10 років досягають половини цих значень в зрілому віці.

Дослідженнями Сальниковой встановлена ​​висока кореляційна залежність між однойменними ознаками фізичного розвитку, отриманих у одних і тих же дітей з інтервалом у два роки. На підставі цього автор стверджує, що пророкування кінцевих розмірів тіла людини цілком можливо, і цей факт може бути використаний при виборі спеціалізації.

Розглядаючи особливості морфологічної структури П.М. Башкіров підкреслює, що фізичні вправи, впливаючи на організм спортсменів, з часом виробляють типові морфологічні зміни і, на його думку, одне з головних завдань спортивної антропології є виявлення взаємозв'язків будови тіла зі спортивними результатами. На підставі цього рекомендується початківцям спортсменам займатися тією чи іншою спортивною діяльністю. Велика сила впливу фізичних вправ на будову тіла і рівень фізичного розвитку має і зворотний зв'язок. Тому в спорті, як вказує Р.Є. Мотилянская, відбувається природний відбір індивідів, тип статури яких сприяє найбільш ефективному виконанню обраного виду діяльності. Використання показників фізичного розвитку в якості критеріїв прогнозування та відбору, за її даними, вимагає деяких обмежень, так як фізичний розвиток дітей одного і того ж віку неоднаково.

Велику роль у процесі спортивного відбору грають і лікарсько-фізіологічні дослідження. Так, И.Д-Карцеарцев, К.Е. Павлович вважають за необхідне виявлення фізіологічних критеріїв придатності до тієї чи іншої спортивної діяльності. Р.Є. Мотилянская показана можливість визначення здібностей до роботи на витривалість в залежності від індивідуальних особливостей вегетативних функцій спортсменів. B.C. Фарфель підкреслюючи перспективність фізіологічних досліджень у процесі відбору спортсменів, особливу увагу звертає на такі якості, як здатність до диференціювання м'язових зусиль і комплексну регуляцію вегетативних функцій у процесі виконання фізичного навантаження.

З усього вище викладеного можна зробити висновок, що специфічні показники спортсменів відіграють значну роль у досягненні спортивних результатів.

Поиск по сайту: