Туристичне підприємство як суб’єкт ринкових відносин

Лекція 4. Конкурентні переваги підприємств туристичної сфери на ринку послуг

План

1. Туристичне підприємство як суб’єкт ринкових відносин.

2. Поняття конкурентної переваги.

3. Конкурентні переваги підприємств на ринку туристичних послуг

Туристичне підприємство як суб’єкт ринкових відносин.

Суб'єктом конкуренції на ринку туристичних послуг є туристичне підприємство.

Відповідно до Господарського кодексу, туристичне підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи, здійснює виробничу (туристичну), комерційну та науково-дослідну діяльність із метою отримання прибутку.

В спеціальній економічній літературі дуже часто будь-яке підприємство, яке виробляє туристичні товари чи надає послуги туристам, трактують як туристичне підприємство. Такої думки дотримуються науковці В.І. Азар, В.Г. Гуляєв та деякі інші. Однак не всі суб'єкти туристичної діяльності слід називати туристичними підприємствами. В основу віднесення підприємств до туристичних слід покласти галузеву ознаку видів діяльності згідно з - Класифікатором видів економічної діяльності, за які воно отримує основну частку виручки. Виходячи з цього, туристичне підприємство - - це підприємство, основною функцією якого є комплектування(формування) та реалізація комплексного турпродукту і питома вага виручки від реалізації туристичних послуг становить понад 50% обороту.

За змістом та характером своєї основної діяльності туристичні підприємства є свого роду посередниками між споживачем (туристом) та виробником окремих туристичних послуг (засобами розміщення туристів, транспортними організаціями, закладами харчування та ін.).

Всі послуги туристичних підприємств-посередників у загально­му вигляді можна звести до трьох основних функцій: організаційної (формування комплексних маршрутів для туристичних груп та туристів-індивідуалів на основі договорів з підприємствами постачальниками);

посередницької (продаж послуг і товарів туристського призначення за дорученням підприємств туристичної індустрії") та торговельно-банківської (операції з обміну валют, стра­хування життя та майна туристів).

Туристичною діяльністю в Україні займається велика кількість різних типів туристичних підприємств, які надають різноманітні послуги туристам, задовольняючи їх попит. Діяльність туристичних підприємств певним чином розрізняється за специфікою виконуваних функцій, обсягами діяльності і задіяних ресурсів та за іншими ознаками, що зумовлює їх класифікацію та типізацію (рис. 1.).

Можна виділити наступні типи комерційних туристичних підприємств, що функціонують та розвиваються за рахунок власних фінансових коштів із метою отримання прибутку туристичні оператори, туристичні агентства, туристичні бюро. екскурсійні бюро та інші (рис.2).

 

Рис. 1 Класифікація видів туристичних підприємств

Рис. 2. Типізація туристичних підприємств та організацій

Туроператором є туристичне підприємство, що займається організацією внутрішніх та міжнародних подорожей з різноманітним асортиментом послуг. Специфіка послуг туроператора потягає у тому, що він за єдиною ціною комбінує пакети послуг безпосередніх виробників, які утворюють турпродукти. Підприємства цього типу надають туристам широкі можливості щодо вибору і використання засобів розміщення (готелів, кемпінгів, мотелів та транспортних засобів (наземних, повітряних, водних), засобів сервісу(оздоровчих комплексів, спортивних майданчиків, кіноконцертних залів,. клубів, залів ігрових автоматів та ін.), екскурсійного обслуговування, послуг гідів і перекладачів, страхування під час подорожі. Функції туроператора можна порівняти з діяльністю підприємства оптової торгівлі.

На відміну від туроператора, туристичне агентство - роздрібне туристичне підприємство, шо займається реалізацією організованих туроператорами турів та послуг окремо взятих підприємств туристичної індустрії. Однією з важливих\ функцій турагентств поряд зі збутом туристичних послуг є інформування клієнта, надання консультацій щодо мети подорожі, порад з приводу її організації.

На відміну від країн із розвинутою індустрією туризму, де турагентства є, як правило, філіями або дочірніми підприємствами інших підприємств і організацій (туроператорів, торговельних, транспортних підприємств, банків, страхових компаній, виробників товарів туристського призначення та ін.), в Україні діють переважно незалежні турагентства. їх незалежність стосується головним чином фінансової самостійності, оскільки турагент не може здійснити свою діяльність без тісного контакту з іншими підприємствами туристичної індустрії.

В зарубіжній практиці спостерігається процес об'єднання турфірм та підприємств з обслуговування туристів, що особливо прискорився наприкінці 60-х років внаслідок поглинання і підпо­рядкування крупними турпідприємствами дрібних фірм. Найбільш поширеними формами об'єднань у сфері туризму стали туристичні корпорації, кооперативи і консорціуми.

На ринку туристичних послуг функціонують й інші підпри­ємства, основною діяльністю яких є надання туристичних послуг: бюро екскурсій (організують і проводять екскурсії"), бюро подорожей (займаються організацією турів і транстурів), бюро подорожей і екскурсій (організують тури, транстури і екскурсії"), бюро реалізації туристсько-екскурсійних послуг (здійснюють реалізацію туристських і екскурсійних путівок). Всі вищеназвані підприємства функціонують у різних організаційно-правових формах, на різних сегментах ринку туристичних послуг (прийом, відправка, організація екскурсій, реклама, надання інформації тощо).

Поряд із комерційними туристичними підприємствами існує низка некомерційних (соціально спрямованих) туристичних організацій, які діють на некомерційній основі. Вони включають туристичні клуби, туристичні союзи, туристсько-краєзнавчі гуртки, клуби самодіяльного туризму та інші, існування яких забезпечується державним чи бюджетним фінансуванням. Такі об'єднання існують на кошти, зібрані за рахунок членських внесків, асигнувань із громадських і приватних фондів, але можуть проводити власні комерційні заходи, специфіка яких полягає в цільовій спрямованості на здійснення певних туристичних проектів, а не на отримання прибутку.

Класифікацію туристичних підприємств можна провести і залежно від їх розміру. За цією ознакою розрізняють великі підприємства (обслуговують за рік понад 100 тис. туристів), середні (обслуговують за рік 30-100 тис. клієнтів) та малі (обслуговують за рік до 30 тис. туристів) [29]. На сьогодні в Україні працюють лише середні та малі туристичні підприємства.

За регіоном діяльності розрізняють

міжнародні (пропонують свої продукти в декількох країнах),

міжрегіональні обслуговують декілька регіонів),

регіональні (пропонують свої послуги в межах певної географічної території) та місцеві туристичні підприємства (діяльність яких обмежується радіусом досяжності місцевої реклами).

Залежно від ступеня домінування на ринку всі туристичні підприємства поділяються на: аутсайдерів ринк у, що займають найменшу ринкову частку;

підприємства зі слабкою конкурентною позицією;

підприємства з сильною конкурентною позицією

та підприємства-лідери на ринку, які володіють найбільшою ринковою часткою за рахунок кращого використання конкурентних переваг.

Підприємства можна класифікувати також з алежно від стратегій, яких вони дотримуються. За цією ознакою розрізняють: підприємства-комутанти, експлеренти, віолекти та патієнти. Комутанти - невеликі підприємства з універсальним профілем діяльності, що задовольняють невеликі за обсягами, іноді короткочасні потреби певних груп споживачів.

Експлеренти - підприємства з експериментальним профілем діяльності, стратегія яких пов'язана зі створенням нових чи з радикальним перетворенням старих сегментів ринку, головна перевага яких - у впровадженні принципових нововведень. Віоленти - підприємства з масовим профілем діяльності, що, як правило, функціонують у сфері стандартного виробництва пакетів послуг і товарів туристичного призначення для широкого кола туристів Такі підприємства приваблюють споживачів порівняно дешевими і доброякісними (середнього рівня якості) продуктами; головна конкурентна перевага-у високій продуктивності праці. Патієнти - під приємства, що дотримуються стратегії вузької спеціалізації та пропонують особливі незвичайні тури, як правило, дорогі і високої якості, для вузького кола споживачів і прагнуть до завоювання максимальної частки невеликого ринкового сегменту.

За економічними цілями виділяють: підприємства комерційної спрямованості, які прагнуть отримувати постійний максимально високий прибуток; некомерційні (загальнокорисні підприємства, що надають великого значення організаційним і виховним цілям і не ставлять на першому плані підвищення прибутку, та підприємства "чорного туризму", що займаються туристичного діяяльністю не постійно, а за обставинами, як правило, не маючи ліцензії.

Туристичні підприємства відрізняються і за асортиментом. Туроператори можуть пропонувати асортимент турпродуктів, різний за широтою (охоплює різноманітні види турпродуктів) та глибиною (великий вибір різноманітних турів у межах кожного виду). Щодо асортименту туристичних агентств, то він визначається тим, з якою кількістю туроператорів і виконавців послуг вони ведуть співро­бітництво. Залежно від цього виділяють наступні види туристичних агентств: 1) турагентства, що пропонують повний набір турпослуг; 2) бюро подорожей та екскурсій, що спеціалізуються на продажу турів, інколи продають авіа- та залізничні квитки; 3) спеціалізовані турагентства, що займаються збутом турів певного виду; 4) турбюро- філії з вузькою спеціалізацією; 5) відділи бронювання, які продають тури одного туроператора; 6) турбюро з прийому туристів - продають турпакети туроператорам із інших регіонів та приїжджим туристам; 7) турбюро з продажу "горящих" путівок, дешевих квитків на літак та на інші транспортні засоби.

Щодо правового та економічного статусу туристичних підпри­ємств виділяють: підприємства з повною економічною та правовою самостійністю (туроператори, турагентства, турбюро, які мають ліцензію на здійснення туристичної діяльності; їх об'єднання, що працюють на основі договірних зобов'язань із багатьма підпри­ємствами туріндустрії і є правоздатні відкривати представництва й філії") та турпідприємства, які не мають правового та економічного статусу (відділи з бронювання, турагентства, що належать туропе­раторам, інше).

Проведена класифікація туристичних підприємств дозволяє визначити групи основних конкурентів на ринку, що є необхідною передумовою визначення їх конкурентних позицій.

Поиск по сайту: