Характеристика об’єктів соціально-педагогічної і психологічної реабілітації

Лекція 1. Поняття, об’єкти, форми та методи реабілітаційної роботи.

1. Сутність понять “реабілітація”, “медична реабілітація”, “соціальна реабілітація”, “педагогічна реабілітація”, “психологічна реабілітація”.

2. Характеристика об’єктів соціально-педагогічної і психологічної реабілітації.

3. Найбільш ефективні форми і методи реабілітаційної роботи з сім’ями.

1. Суть понять “реабілітація”, “медична реабілітація”, “соціальна реабілітація”, “педагогічна реабілітація”, “психологічна реабілітація”

Реабілітація — система заходів для відновлення у людини порушених функцій та стереотипів поведінки різного характеру (фізіологічних, психологічних, соціальних) з метою забезпечення надалі умов для повернення до активного самостійного повноцінного життя.

Медична реабілітація — це курс лікувальних заходів, які спрямовані на збереження та зміцнення здоров’я, відновлення і розвиток фізіологічних функцій, порушених хворобою, на виявлення і активізацію компенсаторних можливостей організму з метою забезпечення надалі умов для повернення до активного самостійного життя.

Соціальна реабілітація — це динамічна система, в ході якої здійснюється послідовна реалізація постійно виникаючих в процесі взаємодії з дитиною тактичних задач на шляху до досягнення стратегічної мети – відновлення її соціального статусу, формування особистості, стійкої до травмуючих ситуацій, яка здатна успішно інтегруватися в суспільство.

Педагогічна реабілітація — процес, в якому за допомогою системи методів і прийомів навчання, виховання і розвитку вирішуються питання відновлення, корекції і компенсації втрачених і порушених функцій в ході освіти (як загальної, так і спеціальної). Крім того, в цьому процесі дитина засвоює основи наукових знань і виробляє відповідні навички і уміння, усвідомлює досвід людських відношень і життя в суспільстві; ази побутових (культура внутрішньосімейних відношень); ділових (культура професійних відношень); правових і політичних стереотипів поведінки.

Психологічна реабілітація — це комплекс психологічних заходів, орієнтованих на корекцію або компенсацію порушених психічних функцій і станів. Повернення до психічного здоров’я в процесі психологічної реабілітації передбачає усунення небажаних установок, невпевненості у своїх силах, почуття тривоги і страху. Процес психологічної реабілітації потребує створення спеціальних умов, що сприяють збереженню позитивного ефекту лікування (дозвілля, спілкування, диспансеризація).

Характеристика об’єктів соціально-педагогічної і психологічної реабілітації

Об'єктом реабілітаційної педагогіки виступає особистість дитини, підлітка, дорослого. У цьому випадку слід зазначити, що об'єкт цей визначається як особистість у її становленні і розвитку, тобто в процесі реабілітації і соціалізації. Разом з тим, поняття особистості, що склалося в даний час, є досить широким. Тому виникає необхідність детально розглянути це поняття. У нього включаються різноманітні характеристики людини - від формально-динамічних властивостей темпераменту до світогляду і життєвих принципів.

Під поняттям особистості розуміють особливий спосіб існування людини: як члена суспільства, як представника певної соціальної групи, тобто в об'єкті реабілітаційної педагогіки повинна одержати своє відображення, насамперед, соціокультурна природа феномена особистості.

Розглянемо більш докладно ті характеристики особистості, у яких специфікується її соціокультурна природа. Досить чітко феномен особистості виявляється в позиції людини, у її взаєминах з іншими людьми, розкривається в її життєвих цілях і мотивах, що стоять за ними, у способах поведінки і засобах дії відносно до загальних цілей і задач. Таким чином, поняття особистості тісно пов'язано з поняттям позиції і поняттями соціальної ролі та соціального статусу, що співвідносяться з ним.

Під поняттям соціальної ролі найчастіше розуміють програму, що відповідає очікуваній поведінці людини в тій або іншій соціальній групі. По суті - це заданий, невільний статус участі людини в житті суспільства. Поняття "статус" описує поведінку людини, включену в систему сформованих соціальних відносин, де для нього задане місце і спосіб дії, тип нормативної поведінки.

У статусній системі завжди є норми, що регулюють людські відносини, дії. Хоча поняття статусу і ролі є адекватними характеристиками особистості з боку її зовнішніх найбільш очевидних проявів, вони не охоплюють самої суті особистості. Суть особистості пов'язана зі здатністю людини діяти вільно, самостійно і відповідально, тобто виходити за межі статусно-рольових обмежень і нормативних розпоряджень.

Місце людини в соціальному житті може бути заданим, залежати від випадку й обставин. Воно може бути обрано, знайдено, завойовано самою людиною за її власною волею і вільним усвідомленим вибором. У цьому випадку варто говорити про вибір людиною позиції в житті, про її особистісне самовизначення. Позицію можна вважати найбільш цілісною характеристикою людини як особистості.

Особистість у цьому аспекті - це людина, яка вільно, самостійно і відповідально визначальне своє місце в житті, суспільстві, культурі, тобто особистість - це цілком соціокультурне утворення, це суб'єкт, який вільно визначився, обрав свою позицію в просторі культури і історії. Зайняти позицію у відносинах з іншими неможливо раз і назавжди. У процесі життя може виникнути ситуація, що вимагає здійснення вільного і самостійного вибору, прийняття відповідальності на себе.

Тому особистість - це не постійна якість, стан, структура, це спосіб дій, спосіб життя. Кожна людина повинна відстоювати себе як особистість, обираючи і відстоюючи власні позиції. Особистість є специфічний спосіб існування людини. Звідси можна говорити про особливе особистісне її буття. Такий спосіб буття забезпечується завдяки особистісним утворенням. Ці утворення, у свою чергу, формуються і складаються тільки за умови виходу людини на особливий рівень життєдіяльності, при веденні людиною особистісного способу життя.

Особистість - це повна самовизначеність людини у всій сукупності її дій, відносин з іншими, її устремлінь і орієнтації. Особистісний рівень - це повна відповідальність за свої дії і вчинки, це процес вибору, ризик соціальної дії. Таким чином, можна стверджувати, що особистість - це особливий вимір, що характеризує людину як суб'єкт соціальних відносин і діяльності.

Серед понять, що відбивають факт включеності суб'єкта в соціальні зв'язки і відносини, найбільш важливими є особистісна цінність, особистісний вибір, самостійність, відповідальність, особистісні перспективи і цілі, особистісний час. Про особистісні цінності доречно говорити, розглядаючи освоєння конкретним індивідом суспільних і групових цінностей.

Соціальні цінності входять у психологічну структуру особистісної, ціннісної орієнтації. Ціннісні орієнтації виконують численні функції в процесі функціонування особистості, у тому числі, забезпечують її стійкість і цілісність. Ціннісні орієнтації виступають найважливішим фактором мотивації і лежать в основі соціальної поведінки.

Розвинуті ціннісні орієнтації - одна з найбільш істотних ознак зрілої особистості, показник міри її соціальності, ступеня входження індивіда в соціальні спільності. Тому в будь-якому суспільстві саме ціннісні орієнтації є об'єктом виховання і цілеспрямованого формування. Риси особистості не проявляються там, де людина відмовляється йти на ризик вибору, намагається уникнути соціальної оцінки, чесної відповіді перед собою про мотиви своєї поведінки. Найважливішими характеристиками особистісного рівня є свобода, самостійність і відповідальність.

Соціалізація – це процес засвоєння індивідом соціального досвіду, системи соціальних зв'язків і відносин. У процесі соціалізації людина здобуває переконання, загальноприйняті форми поведінки, необхідні їй для нормального життя в суспільстві. Соціалізація – це процес засвоєння досвіду громадського життя і суспільних відносин.

Соціалізація відноситься до тих процесів, за допомогою яких люди вчаться жити спільно й ефективно взаємодіяти один з одним. Соціалізація передбачає активну участь самої людини в засвоєнні культури людських відносин, у формуванні певних соціальних норм, ролей і функцій, придбанні умінь і навичок, необхідних для їх успішної реалізації.

Вона включає пізнання людиною дійсності, оволодіння навичками практичної індивідуальної і групової роботи. У процесі соціалізації формуються якості і психологічні механізми, за допомогою яких стають можливими бажані зміни. Визначальне значення для процесів соціалізації має виховання.

Процес соціалізації можна охарактеризувати як поступове розширення, по мірі придбання індивідом соціального досвіду, сфери його спілкування і діяльності, як процес розвитку саморегуляції і становлення самосвідомості й активної життєвої позиції. В якості інститутів соціалізації розглядаються родина, дошкільні установи, школа, реабілітаційні установи.

Особлива роль у соціалізації індивіда приділяється розвитку і множенню його контактів з іншими людьми в умовах суспільно значимої спільної діяльності. За посередництвом цих контактів індивід починає правильно сприймати й оцінювати себе й інших. У процесі соціалізації людина збагачується суспільним досвідом і індивідуалізується, стає особистістю, набуває можливості і здатності бути не тільки об'єктом, але і суб'єктом соціальних впливів, здійснюючи значимі перетворення мотиваційної сфери інших людей.

Об'єктивною передумовою виникнення новотворів особистісного рівня є процес виховання. При такому розумінні призначення і функцій реабілітаційної педагогіки, закономірності і технології виховання попадають в сферу її інтересів. Отже, предметом реабілітаційної педагогіки варто вважати закономірні відносини, логіку взаємозв'язків, структурно-функціональні взаємодії всіх складових, які утворюють зміст процесу соціалізації, особистісного самовизначення і самореалізації.

З вищевикладеного випливає, що основною метою реабілітаційної педагогіки як практичної дисципліни є побудова технологій, які забезпечуватимуть подолання особистістю відчуження від своєї справжньої соціальної природи.

Поиск по сайту: