Інтегральна оцінка рівня стійкого розвитку регіонів України

Відповідно до запропонованої методики попередньо був проведений аналіз та оцінювання досягнутого рівня регіонів України за напрямками соціального, економічного та екологічного розвитку.

В результаті дослідження виявлено, що в Україні існує значна регіональна диференціація як соціального, так і економічного та еко­логічного розвитку.

Дані свідчать про дещо меншу диференціацію регіонів Ук­раїни за рівнем соціального розвитку порівняно з диференціацією еко­номічного розвитку, проте показник диференціації рівня екологічного рівня розвитку регіонів суттєво перевищує рівні диференціації соціаль­ного та економічного розвитку. Така велика диспропорція у рівні роз­витку складових регіональної системи обумовлює необхідність удоско­налення регіональної політики вирівнювання міжрегіональних відмінно­стей.

За рівнем соціо-еколого-економічного розвитку жоден із регіонів України не досяг нормативного значення І"_ее = 0,85, розра­хованого як середнє для десяти країн-лідерів.

Пороговий рівень соціо-еколого-економічного розвит­ку Ккл = 0,58, розрахований як середнє для постсоціалістичних країн, перевищило одинадцять регіонів, а саме: АР Крим, Закарпатська, Карпатська, Полтавська, Одеська, Дніпропетровська, Львівська, Хмельницька, Волинська, Харківська, Миколаївська, Запорізька та Тернопільська області, які за матрицею типології знаходяться в стані загрози.

Однак для встановлення рівня стійкого розвитку регіонів необхідно визначити рівень збалансованості функціонування регіональної си­стеми. Динаміка коефіцієнтів збалансованості свідчить що найнижчий рівень збалансованості демонструють Київська, Тер­нопільська, Чернівецька, Луганська, Хмельницька області. З ураху­ванням запасу збалансованості, що становить кут відхилення норма­тивного вектора соціо-еколого-економічного розвитку від ідеально­го 12,5 (0,22 радіана), можна зробити висновки про те, що розвиток регіональних систем зі значенням коефіцієнта збалансованості, ви­щим від нормативного - 0,78%, (АР Крим, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської та Черкаської областей), є збалансованим. Ре­шта регіональних систем знаходяться в розбалансованому стані.

Аналізуючи отримані результати, можна зробити висновки щодо направленості розбалансування регіональних систем. Так, найбільш розбалансованими є такі групи регіонів: на фоні відставання або нормативного значення доповнюючих складових регіональної системи рівень соціального розвитку випереджає в Івано-Франківській, Сумській та Чернівецькій областях, економічного — в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Одеській та Полтавській, екологічного розвитку — в Житомирській, Закарпатській, Кіровоградській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областях, де розрахункові значення перевищують норма­тивне значення відповідних показників збалансованості. Відставання рівня економічного розвитку у Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Рівненській, Тернопільській, екологічного в Івано-Франківській, Київській, Сумській, Харківській області від нормативного значення перекошує розвиток регіональних систем у бік соціального розвитку. Таким чином, ситуація, що склалася в регіонах України, потребує вдос­коналення регіональної політики, яка враховувала б існуючі перекоси в напрямках стійкого розвитку.

Поиск по сайту: