АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Особливості непосмугованих м'язів

Непосмуговані м'язи розташовані у стінках внутрішніх органів, судин, шкірі. Структурною одиницею їх є клітина видовженої форми довжиною 20-400 мкм, шириною 2-10 мкм. На мембранах непосмугованом'язових клітин, на відміну від скелетних, є не тільки натрієві та калієві канали, але й велика кількість кальцієвих. З фізіологічної точки зору їх поділяють на: а) поодинокі; б) об'єднані у функціональний синцитій.

Поодинокі непосмугованом'язові клітини локалізовані у структурах ока (райдужка, війкові м'язи), артеріол, сім'яних проток, навколо волосяних цибулин. їх мембрана містить колагенові та глікопротеїнові волокна, які додатково ізолюють клітини одна від одної. Ці клітини іннервуються автономними нервами, як і скелетні м'язові волокна.

У стінках більшості внутрішніх органів і судин наявний другий тип непосмугованом'язових клітин. їх мембрани місцями тісно прилягають одна до одної, утворюючи вставні диски, або нексуси, які мають низький електричний опір. Тому ПД через нексуси поширюється від однієї м'язової клітини на іншу. Завдяки цьому окремі клітини об'єднуються, утворюючи функціональний синцитій.

Пейсмекери. Серед непосмугованом'язових клітин, які утворюють функціональний синцитій, є такі, що володіють пейсмекерними властивостями (від англ. расеmаkеr - той, що задає темп). їх мембранам властива висока спонтанна проникність для іонів (насамперед кальцію), тому в них фактично відсутній мембранний потенціал спокою. Після періоду ре-поляризації спонтанно, без дії подразника, завдяки проникненню всередину непосмугованом'язової клітини іонів кальцію починається поступова деполяризація мембрани. У разі досягнення критичного рівня цей місцевий потенціал переходить у потенціал дії, який через нексуси передається до сусідніх клітин і викликає скорочення м'язових клітин. Частота пейсмекерної активності визначається властивостями мембрани клітини. Така здатність спонтанно (без впливу сторонніх подразників) збуджуватися називається автоматією непосмугованих м'язів.

Іннервуються непосмуговані м'язи автономними нервами без утворення типових синапсів. Завдяки наявності нексусів, які забезпечують міжклітинну передачу ПД, густина іннервації таких м'язів відносно невелика. Нейротрансмітери виділяються ними достатньо далеко від клітини (більше ніж 50 нм), а рецептори до них розташовані впродовж усієї мембрани. Крім того, на мембрані локалізовані хеморецептори до багатьох біологічно активних сполук як гормональної, так і негормональної природи, взаємодія яких з відповідними рецепторами призводить до скорочення або розслаблення м'яза. До того ж окремі чинники, які впливають на мембрану, можуть взаємодіяти, що змінює чутливість клітини до біологічно активних речовин.

Особливості скорочення непосмугованих м'язів. У цитоплазмі непосмугованом'язових клітин наявні актинові та міозинові філаменти, які структурно і функціонально мало відрізняються від відповідних утворів скелетних м'язів, проте розташовані вони не так упорядковано. Крім того, у непосмугованих м'язах менше міозинових волокон, немає типових 2-мембран, а також у клітині непосмугованих м'язів слабше виражений саркоплазматичний ретикулум.

Актинові філаменти згруповані у пучки, які періодично утворюють ущільнення. Деякі з них безпосередньо прилягають до мембрани, інші знаходяться всередині клітини, виконуючи функцію 2-мембран. Між актиновими філаментами вклинюються щільніші - міозинові. Ділянки двох сусідніх клітин, які прилягають до мембрани, часто збігаються з утворенням тут білкової перемички, що об'єднує структури цих клітин у синцитій.

Скорочення непосмугованих м'язів відрізняється високою економністю порівняно зі скелетними м'язами (АТФ витрачається у 10-100 разів менше), що забезпечує можливість тривалих скорочень без розвитку втоми.

Реакція непосмугованих м'язів на розтягування. Більшості непосмугованих м'язів, на відміну від скелетних, властива пластичність (еластичність). Під час повільного їх розтягування після початкового збільшення напруги, зумовленої еластичними властивостями, непосмуговані м'язи розвивають пластичну податливість і напруга в них зменшується. Завдяки пластичності непосмугований м'яз може бути повністю розслабленим як у видовженому, так і скороченому стані. Наприклад, у сечовому міхурі ця властивість запобігає підвищенню тиску і ранньому потягу до сечовипускання у разі поступового наповнення його до певного об'єму.

Проте надто сильне або різке розтягування непосмугованих м'язів призводить до протилежного ефекту: відбувається їх скорочення. Причиною цього є деполяризація пейсмекерних клітин, яка наростає під час їх розтягування. Це є одним із механізмів міогенної авторегуляції тонусу органів, стінка яких складається з непосмугованом'язових клітин.


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)