Розвиток зв'язного мовлення

Основне завдання корекційного впливу - навчити дітей з обмеженими можливостями складно й послідовно, граматично й фонетично правильно викладати свої думки, розповідати про події з навколишнього життя. Це має важливе значення для спілкування з дорослими й дітьми, формування особистісних якостей.

Робота з розвитку зв'язної мови ведеться в таких напрямках:

· Збагачення словникового запасу;

· Навчання складанню переказу;

· Навчання придумуванню розповіді;

· Розучування віршів;

· Відгадування загадок.

Корекційне навчання містить у собі роботу над словом, словосполученням і реченням. Зазначені напрямки корекційної роботи тісно пов'язані між собою. Так, наприклад, уточнення й розширення словника здійснюється в ході роботи над реченням. Ефективність корекційних вправ залежить від того, наскільки будуть дотримані наступні умови:

· Систематичність проведення;

· Розподілу їх у порядку наростаючої складності;

· Підпорядкованість завдань обраній меті;

· Чергування й варіативність вправ;

· Виховання уваги до мови.

Необхідною умовою для проведення занять є тісний контакт з дитиною на тлі позитивного емоційного настрою, її бажання говорити й наслідувати педагога. Основним завданням словникової роботи є уточнення наявного словника і його збагачення. Діти повинні не просто запам'ятати нові слова, але й уміти ними користуватися. Серед численних прийомів словникової роботи, які можуть бути використані на заняттях, можна виділити наступні:

1. Показ і назва нового предмета, його ознак або дії. Показ повинен
супроводжуватися його поясненням, що допомагає зрозуміти сутність предмета. Нове
слово обов'язково проговорюється. Для кращого розуміння й запам'ятовування дане
слово включається в знайомий дитині контекст. Далі проводяться різні впраги ча
закріплення його правильної вимовляння й уживання.

2. Пояснення походження даного слова.

3. Уживання розширеного значення вже відомих словосполучень.

4. Постановка різних за формою питань, які спочатку носять характер що
підказують, а потім вимагають самостійних відповідей. Питання повинні бути
короткими, точними, доступними по змісту. Необхідно також навчати дітей і
самостійній постановці питань.

5. Підбір назв предметів до дій і назв дій до предметів; прислівників до назв дій; однокореневих слів.

6. Поширення речень шляхом введення обставин причини, наслідку, умови, мети.

7. Складання речень по опорним словам.

У процесі занять по розширенню словника звертається увага на правильність граматичного оформлення слів. Слова необхідно вживати в різних граматичних конструкціях, привчаючи дітей на слух розрізняти значимі частини слова й форми зв'язку слів у реченні.

Навчання розповіданню займає велике місце в загальній системі занять і проводиться відповідно до індивідуальних особливостей дітей. З огляду на знижену мовну активність дітей з обмеженими можливостями, їхню швидку стомлюваність, дефектолог-логопед при побудові занять відповідним чином підбирає мовний матеріал.

Перші невеликі розповіді дітей повинні бути пов'язані зі знайомою наочною ситуацією. Поступово завдання ускладнюються: діти повинні запам'ятати й виконати більше число дій, а потім точно розповісти про послідовності їхнього виконання. У самому важкому варіанті завдання вказівки педагога чує тільки одна дитина, що мовчки виконує інструкцію. Діти уважно стежать за діями товариша й потім докладно розповідають про побачене. Складання таких розповідей по дії, яка демонструється, є невід'ємною частиною роботи з розвитку зв'язної мови у дітей.

Процесу навчання дітей різним видам оповідань-описів передує велика робота з порівняння предметів. Порівняння активізує мислення дітей, націлює увагу на відмінні й подібні ознаки предметів, сприяє підвищенню мовної активності. Під час занять порівнювані предмети (або картинки) обов'язково перебувають перед очами дитини. Спочатку діти повинні визначити розходження між предметами по їхніх характерних ознаках, а потім перейти до опису подібних ознак.

Навчання дітей опису предметів проводиться при вивченні кожної лексичної теми. Спочатку дітям пропонується відібрати предмети певного кольору, форми, розміру й т.п. Навички опису предметів корисно закріплювати в ході виконання продуктивних видів діяльності (ліплення, малювання, конструювання).

Розповіді по картинках мають велике значення для розвитку навичок самостійної мови.

Серії картинок допомагають дитині розібратися в послідовності подій. Якщо на початку заняття педагог за допомогою питань націлює увагу дитини на процес розгортання дії, то потім дитина сама навчається виділяти основні моменти в змісті розповіді.

Складання розповідей по картинках сприяє уточненню значень відомих дитині слів і засвоєнню нових. Нові слова запам'ятовуються не механічно, а в процесі їхнього активного використання. У ході роботи над розповідями по серії картинок діти опановують навичками діалогічної мови.

Конкретні прийоми роботи із сюжетних картинок різноманітні, ось деякі з них:

1. Педагог розкладає на столі серію сюжетних картинок і просить дітей розглянути їх. Потім читає розповідь, після чого, кожній дитині дає по одній картинці - епізоду. Педагог повторює розповідь, а діти повинні показувати потрібну картинку. (Гра "Не позіхай, потрібну картинку піднімай!")

2. Педагог роздає дітям предметні картинки, а сам показує сюжетні картинки, супроводжуючи їх розповіддю. Діти повинні підібрати предметні картинки до даної серії сюжетних картинок.

3. Дітям роздається по одній, початковій картинці з кожної серії, а інші
перемішуються. Відкриваючи по одній картці, педагог запитує: "Що тут зображено?
Кому дати цю картку?" Кожна дитина повинна подивитися на свою першу картинку й
визначити, чи підходить до неї картка, показана педагогом. Одержавши всі картки
своєї серії, діти повинні розкласти їх у потрібному порядку й скласти по них розповідь.

4. Педагог читає розповідь, і сам розставляє картинки. Потім він їх знімає й пропонує дітям самостійно розкласти картинки й повторити розповідь. У випадку утруднення можна задати навідні запитання.

5. Розставлені сюжетні картинки. Педагог задає дітям питання по їхньому змісті, допомагаючи встановити причинно-наслідкові відношення.

6. Дітям роздають картинки з однієї серії в будь-якій послідовності. Педагог складає план розповіді відповідно до якого діти повинні розкласти картинки. Після цього діти складають розповідь по картинці.

7. Кожна дитина одержує серію картинок. її завдання - підібрати в послідовному порядку картинки - епізоди й скласти по них розповідь.

8. Діти розглядають серію картинок, установлюють їх послідовність, потім
перевертають і розповідають їхній зміст по пам'яті.

Всі діти люблять вірші, із задоволенням їх слухають і намагаються запам'ятати. Підбір віршів повинен здійснюватися з урахуванням інтелектуальних і мовних можливостей дітей.

Методичні вказівки до розучування віршів дітьми:

1. Кожний новий вірш повинен бути спочатку виразно прочитаний педагогом напам'ять.

2. Після прочитання вірша педагог говорить, що цей вірш діти будуть заучувати напам'ять. Потім ще раз читає цей вірш.

3. Далі педагог задає питання по змісту вірша, допомагає дітям усвідомити його основну думку.

4. Після цього з'ясовується, які слова дітям незрозумілі, у доступній формі
пояснюється їхнє значення.

5. Педагог читає окремо кожний рядок вірша. Діти проговорюють його хором, а потім індивідуально. Педагог обов'язково враховує індивідуальні можливості дітей, тому в числі перших розповідає вірш та дитина, що запам'ятовує швидше інших.

6. Вивчення віршів розвиває у дітей почуття ритму, тому корисно просити дітей відплескувати і відстукувати ритм

Відгадування загадок активізує словник дітей, закріплює вміння виділяти істотні ознаки предметів. Крім того, загадки розширюють кругозір дітей, тренують увагу й пам'ять, розвивають спостережливість і мислення. У процесі відгадування загадок дітям варто задавати навідні запитання. Багато загадок рекомендується заучити напам'ять.

Поиск по сайту: