Охарактеризуйте русько-візантійський діалог культур у ІХ – ХІІ ст

Російсько-візантійський «діалог» розпочався хрещенням Русі. Візантійский вплив на українську культуру був величезний, довговіковий, і він ще й сьогодні помічається в нас на кожному кроці в усій нашій культурі. Візантійський вплив на Україну був надзвичайно сильний, і з часом захопив у нас увесь народ, усі його класи.

Першою піддалася візантійським впливам українсько-руська інтелігенція (посли, військові, купці), піддалася ще до часу кн. Володимира Великого. Вищі класи добре знали візантійську культуру, бо мали безпосередні зв`язки з Візантією, — і легко переймали її.

Візантійський вплив міцно охопив усю нашу культуру, як церковну, так і світську. Увесь церковний побут, усі церковні Богослужби, усі церковні обряди, календар, церковні книжки, — усе це було занесено з Візантії в Україну, і тут міцно сприйняте. І все церковне візантійське життя так само переноситься й до нас.

Скрізь по Україні поспішно будуються святі Храми, а будують їх князі, бояри й багатші люди, — за прикладом Візантії. 1037-го за вел. кн. Ярослава Мудрого постав славний Собор Св. Софії в Києві, — наша гордість і наша найбільша Святиня.

Любов до монашества дуже рано перенеслася з Візантії в Україну, і вона рясно вкрилася манастирями, які відіграли в нас велику культурну й християнізуючу ролю. З Візантії ж прийшла до нас звичка насильно постригати в ченці невгодних князів, княгинь та бояр.

І не тільки сама культура духова: Віра, наука, література, історія, мистецтво, музика й т. ін. переносилася з Візантії в Україну, переносились також культури матеріяльна й соціяльна, сліди чого позостаються в нас ще й досі.

Візантійське мистецтво сильно вплинуло на українське, і власне на ньому воно зросло й знаціоналізувалося. Наша іконографія в основі своїй цілком візантійська, хоч і сильно знаціоналізована.

Поспівковий принцип музичної композиції був перейнятий давньоруськими музикантами з Візантії. Мелодії подібне були простими і зрозумілими, освоєння їх практично було доступно кожному, і вони відігравали важливу роль у процесі демократизації візантійської культури на Русі після хрещення та впровадженні її в музичний побут гімнографії.

У другій половині 1Х створюється слов'янська писемність на основі грецького статуту листи з додаванням декількох букв.

Майстрів для будівництва було запрошено з Візантії, бо досвіду роботи з каменем вітчизняні зодчі не мали. Відповідно, запрошені іноземці не знали місцевих умов, особливостей місцевих грунтів, бо завжди будували в горах, де не існувало потреби в міцному фундаменті. Інша річ, церкви, які будувалися пізніше. Пристосовані до місцевих умов, вони переносили випробування часу зі значно меншими втратами.

Давньоруська живопис християнської Русі грала в житті суспільства дуже важливу і зовсім іншу роль, ніж живопис сучасна і з цією роллю було визначено її характер. Невіддільна від самої призначення живопису та досягнута нею висота. Русь прийняла хрещення від Візантії і разом з ним успадкувала уявлення про те, що завдання живопису - «втілити слово», втілити в образи християнське віровчення. Тому в основі староруського живопису і лежить велике християнське «слово».

Зовнішнє культурне вторгнення візантійської культури відіграло роль каталізатора, вивело і дрімотного з рівноваги, воно збагатило давньоруську культуру. Історія культури переконує, що інтенсивне засвоєння чужої культури дає на наступному витку розвитку потужний викид власне в навколишній культурний простір.

Поиск по сайту: