Тема:Економічна активність населення

Однією з категорій, яка характеризує використання ресурсів праці, є економічна активність, що визначається як міра економічної діяльності і спрямована на реалізацію внутрішнього та зовнішнього потенціалу людини задля досягнення економічних результатів і задоволення суспільних та власних потреб. Крім економічної активності в життєдіяльності людини можна виділити й інші види активності

Ділова активність визначається як реальні, ініціативні та ефективні дії підприємницьких структур і ділових людей, спрямовані на одержання позитивних результатів підприємницької діяльності, внаслідок якої реалізуються задані програми й заплановані заходи. Вона посилює використання трудового потенціалу суспільства.

Творча активність характеризує діяльність, спрямовану на виконання творчих, нестереотипних виробничих завдань (участь у раціоналізаторстві та винахідництві, у пошуку резервів виробництва, розробці нових методів праці та ін.). Вона сприяє підвищенню ефективності використання робочої сили.

Суспільна активність виражається в розширенні участі в суспільно-політичній діяльності, в управлінні справами виробництва. Це участь в обговоренні загальнодержавних справ, у виборчих органах, у роботі громадських організацій тощо. Вона сприяє загальному розвитку трудового потенціалу суспільства.

Пізнавально-творча активність виявляється у підвищенні загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня. Це постійний пошук нових постановок завдань, рішень, оволодіння передовими засобами та методами праці, внесення у трудовий процес нових, прогресивних елементів, які раніше не використовувались, участь у раціоналізаторстві та винахідництві тощо. Пізнавально-творча активність також сприяє розвитку трудового потенціалу суспільства.

Часто трудова та економічна активність ототожнюються та визначаються як прагнення працездатної особи застосувати на практиці свої знання та досвід за винагороду. Проте категорії «трудова активність» та «економічна активність» нетотожні, тому що трудова активність виявляється у процесі праці, тоді як економічна активність — ширше поняття, яке включає і підготовку до цієї праці, профнавчання, профпідготовку, досягнення економічних результатів та активність безробітних у пошуку праці, підвищення кваліфікації, активність зайнятих у напряму продуктивнішої праці та раціоналізаторства, активність економічно неактивного населення щодо переходу в категорію економічно активного населення.

Трудова активність населення — це прагнення працездатної особи застосувати на практиці свої знання та досвід і одержати за це винагороду. Особа, яка виявляє таке бажання, є носієм трудової або економічної активності. Трудова активність може бути потенційною, такою, що відповідає прагненням особи працювати за винагороду; і реалізованою, коли особа вже є зайнятою. Потенційна трудова активність є основою формування робочої сили, а реалізована — її зайнятості. Отже, співвідношення між потенційною і реалізованою трудовою активністю досить об’єктивно характеризує стан ринку праці.

Основним виміром трудової активності є її рівень (t), який розраховується як відношення чисельності трудоактивного населення (LF) до його загальної чисельності (S)

t = (LF / S) • 100 %. (4.1.1)

Узагальнюючим фактором трудової активності є соціально-економічні умови життя, психологічні настанови та стимули трудової діяльності.

За даними Е. М. Лібанової, рівень трудової активності в Україні наближається до стандартів країн з розвинутою ринковою економікою, хоча є певні відмінності, зумовлені чинним законодавством (більш ранній вихід на пенсію) (табл. 4.1.1).

Таблиця 4.1.

РІВЕНЬ ТРУДОВОЇ АКТИВНОСТІ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ

Країни Чоловіки Жінки

15—24 рр. 25—49 рр. 50—64 рр. 15—24 рр. 25—49 рр. 50—64 рр.

Україна (1996 р.) 51,1 96,9 72,1 31,8 92,7 23,9

Великобританія 72,7 94,0 74,0 62,6 73,9 49,5

Греція 43,0 94,9 68,4 33,2 54,5 27,0

Німеччина 60,1 94,1 69,5 56,4 73,3 40,8

Франція 42,2 96,0 55,0 37,3 76,2 37,9

Італія 46,4 92,8 62,0 37,8 56,1 21,5

Іспанія 49,4 93,6 68,4 39,0 53,1 23,6

Данія 73,0 94,3 76,1 71,0 88,6 60,0

Основною характерною рисою трудової активності населення України є високі трудові орієнтири жінок. Цьому сприяє як високий освітній рівень жінок України (вища й неповна вища освіта у 43,1 % жінок), так і матеріальні нестатки. Основним фактором, який формує трудову активність населення, є соціально-економічний стан його життя, а також соціально-демографічна структура.

Розглядаючи економічну активність населення, необхідно звернути увагу на відмінності об’єктів, на які спрямована економічна активність залежно від категорії населення (зайняті, безробітні). Так, об’єктами економічної активності зайнятого населення є продуктивна праця, внутрішня мобільність, збільшення прибутку тощо.

Об’єктами економічної активності безробітного є пошук праці, започаткування власної справи, підвищення конкурентоспроможності тощо.

Мотивація економічної активності населення — це процес свідомого вибору певної лінії поведінки з метою підвищення продуктивності праці зайнятого населення та активності безробітного у сфері пошуку роботи та підвищення конкурентоспроможності. Як вважає кандидат економічних наук Т. В. Перегудова, мотивація економічної активності населення підпорядковується загальній схемі процесу мотивації, але він має і свої специфічні особливості. На першій стадії цього процесу особа усвідомлює наявність потреби. Так, у безробітного основною потребою є працевлаштування чи започаткування власної справи. Задоволення цієї потреби дасть йому можливість задовольнити потреби в матеріальній винагороді, мати соціальний статус, місце та роль у суспільстві, реалізувати свої здібності тощо.

На другій стадії пошук засобів задоволення потреби може бути здійснено у три способи: самостійний пошук, усвідомлення потреби, реєстрація в місцевих органах центрів зайнятості (ЦЗ).

На третій стадії безробітний визначається, що потрібно зробити, щоб отримати бажану роботу.

На четвертій стадії безробітний має отримати винагороду за дії.

На п’ятій стадії людина досягає певної мети і задовольняє свою потребу. Кінцевою метою безробітного є отримання роботи чи започаткування власної справи. Можуть бути й проміжні цілі, такі як отримання нової спеціальності, підвищення кваліфікації тощо. Тому, якщо не було досягнуто кінцевої мети, процес мотивації повторюється, починаючи з третьої стадії.

Аналогічно триває і процес мотивації економічної активності зайнятого населення

На характер мотиваційного процесу економічної активності ресурсів праці значною мірою впливають різні чинники. Як вважає Т. В. Перегудова, це такі фактори:

економічні: потреба в робочій силі, рівень оплати праці та його співвідношення з прожитковим мінімумом, можливості працевлаштування після перекваліфікації; рівень номінальних доходів;

законодавчі чинники;

соціально-економічні умови життєдіяльності: психологічні настанови й економічні стимули економічної активності населення;

мобільність (професійна, за видами економічної діяльності, територіальна), ставлення до легальної і нелегальної економічної діяльності, готовність до зміни при необхідності первинних умов своєї економічної діяльності, налаштованість на певний рівень інтенсивності економічної діяльності, орієнтація на часткову, повну або вторинну зайнятість;

соціально-демографічні: стать, вік, професія, трудовий стаж, особистий досвід, загальна й професійна культура, спрямованість інтересів, ціннісні орієнтації, сімейний стан, наявність малолітніх дітей, утриманців і членів сім’ї, які потребують систематичного догляду, стан здоров’я;

демоекономічні: рівень освіти і професійно-кваліфікаційна підготовка, рівень доходів і їх співвідношення з можливим заробітком, наявність інших (крім заробітної плати) джерел життєдіяльності;

соціально-психологічні: мобільність (професійна, галузева, територіальна), ставлення до легальної і нелегальної економічної діяльності, готовність до зміни при необхідності первинних умов своєї економічної діяльності, настанови на рівень інтенсивності економічної діяльності, орієнтація на часткову, повну або вторинну зайнятість, наявність підприємницьких здібностей.

Поиск по сайту: