АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Основні пріоритети та показники соціального розвитку національної економіки. Стан соціальної сфери України

Читайте также:
  1. I.4. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЗВЕРТАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
  2. II. Організація перевірок органами Держтехногенбезпеки України
  3. IІІ. Проведення перевірок суб’єктів господарювання та органів влади та інших підконтрольних об’єктів органами Держтехногенбезпеки України
  4. Агальна характеристика конституційного права України.
  5. Адаптація. Характеристика адаптацій. Основні концепції адаптаційних пристосувань
  6. Адміністративні проступки за Кодексом України про адміністративні правопорушення
  7. Адміністративно-правовий статус громадян України та іноземців
  8. Адміністрації України М.Я.Азаров
  9. Адміністрація Президента України
  10. Аерозольне забруднення атмосфери
  11. Акти Верховної Ради України
  12. Акти Президента України

Лекція 7. Соціальна політика держави

Теорії справедливості. Засади соціальної ринкової економіки

Основні сучасні концепції розподільної справедливості:

1) Егалітарний підхід – передбачає рівний розподіл благ між індивідами.

2) Роулсіанський підхід – виправдовує такий перерозподіл, який максимізує корисність найменш забезпечених осіб.

3) Утилітарний – перерозподіл має здійснюватися на користь тих, хто здатний отримати від споживання благ найбільшу користь;

4) Ринковий – справедливість встановлюється ринком, який визначає внесок кожного і належну йому винагороду; необхідність перерозподілу заперечується.

Типи справедливості:

1) Нееквівалентна соціальна справедливість – не передбачає взаємозв'язку індивідуальних вкладів і віддач (взаємини всередині родини значною мірою підкоряються принципам нееквівалентній справедливості; інші приклади – безкоштовне надання медичних або освітніх послуг, а також благодійність).

2) Еквівалентна соціальна справедливість – передбачає існування певного співвідношення між індивідуальними вкладом та віддачею.

2.1) Диференційована еквівалентна соціальна справедливість передбачає різне співвідношення вкладів і віддач для людей, що розрізняються за певними ознаками (переважно соціального характеру).

2.2) Недиференційована еквівалентна соціальна справедливість передбачає однакове співвідношення вкладів і віддач для всіх людей (рівна оплата за рівну працю; недопущення дискримінації окремих учасників економічної діяльності).

У будь концепції справедливості можна виділити елементи наведених вище типів справедливості.

Соціальна ринкова економіка має п'ять базових рис:

1) Конкурентний ринок є основним механізмом координації господарської діяльності.

2) Ефективна система регулювання економіки, що поєднує державне, корпоративне та громадське регулювання.

3) Висока ефективність господарської системи.

4) Баланс соціально-економічних сил у суспільстві.

5) Досить висока здатність суспільства нав’язувати бізнесу принципи нееквівалентної справедливості.

 

Основні пріоритети та показники соціального розвитку національної економіки. Стан соціальної сфери України

Головне завдання соціальної політики – соціальне вирівнювання, що охоплює:

1) Вирівнювання стартових можливостей індивідів:

- надання рівних економічних, політичних та соціальних прав;

- боротьба з трудовою та соціальною дискримінацією;

- забезпечення рівного доступу до освіти, охорони здоров’я.

2) Вирівнювання рівнів споживання:

2.1) Зменшення добробуту багатих (через систему податків).

2.2) Збільшення добробуту бідних (пенсії; стипендії; соціальна допомога тимчасово безробітним, вагітним, багатодітним сім’ям; безкоштовні освіта та медична допомога тощо)

В різних країнах світу застосовують різні підходи до поліпшення матеріального і духовного становища громадян:

1) Країни азійського й тихоокеанського регіону з економікою «наздоганяючого» розвитку (Китай, Індія, Філіппіни, Тайвань, Малайзія, Таїланд та інші) пріоритетом мають мінімізацію оплати праці та собівартості своїх товарів заради економічного зростання, залучення інвесторів. Частка заробітної плати у ВВП вдвічі менше, ніж в розвинених країнах.

Деякі країни (зокрема, Японія та Південна Корея) спочатку використовували цю модель, «принесли у жертву» добробут двох-трьох поколінь, розбудували високоефективну економіку і тепер перейшли до моделі, притаманної розвиненим країнам.

2) Розвинені країни мають за пріоритет підвищення доходів громадян. На його основі збільшується внутрішній попит та якість робочої сили, що, у свою чергу, стимулює економічний розвиток.

Показники соціального розвитку національної економіки:

1) Доходи населення

2) Рівень життя відображає кількісніпараметриспоживання матеріальних благ та послуг (забезпеченість населення промисловими продуктами, продуктами харчування, житлом, набором послуг).

3) Якість життя охоплює рівень життя, а також якісні вимірювачі – умови та охорону праці, середню тривалість життя, доступність інформації, фізичний та духовний розвиток людей, забезпечення їх прав, особистої та суспільної безпеки, здорове довкілля та ін.

Наступні три показники пов’язані зі ступенем диференціації доходів:

4) «крива Лоренца» (рис.7.1) показує фактичний розподіл доходів (заштрихована ділянка ОСА між бісектрисою та кривою Лоренца). Чим далі розташована крива від бісектриси, ти більше нерівність;

Рис. 7.1. Крива Лоренца

 

б) коефіцієнт концентрації доходів – індекс Джині – величина відхилення фактичного розподілу доходів населення від лінії їх рівномірного розподілу; він змінюється від 0 до 1 і розраховується таким чином:

;

в) децильний (квартильний, квинтильний) коефіцієнт виражає співвідношення між середніми доходами 10 (25, 20) % найбагатших громадян та середніми доходами 10 (25, 20) % найбідніших. За даними Держкомстату України за 2010 р., він дорівнює 5,4:1, але відповідно до непрямих оцінок, з урахуванням тіньових доходів – 30:1 (для порівняння, у Європейському Союзі – 6:1).

 


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)