Творчість Ф.Достоєвського

Опорний конспект лекції 6

Тема: Творчість Ф.Достоєвського. Роман «Злочин і кара»а План:

1. Творчість Ф.Достоєвського.

2. Філософські та естетичні погляди письменника.

3. Роман «Злочин і кара» - втілення нового типу художнього мислення.
Ключові поняття: роман, поліфонія, концепція „надлюдини", антидетектив,
композиція твору.

Література.

1. Пронкевич О.В, Зарубіжна література ХІХст. Підр. Для 10 кл.-К., 1999. -с.31-71;

с.152-167.

Творчість Ф.Достоєвського.

1846 - роман "Бідні люди", * в якому зображено соціальну трагедії "маленької людини".

1846 - повість "Двійник"

1847 -повість "Хазяйка"

1848 -повість "Білі ночі".,

1861-1862 - написав твір "Записки з Мертвого дому", у якому заявив, що лише

каторжани здатні до протесту, саме вони є кращою частиною трудового народу.

Книга мала надзвичайний успіх.

1859 р. - повісті "Дядечків сон" та "Село Степанчиково і його мешканці".

1861 - перший роман "Зневажені та скривджені".

1863 - "Зимові нотатки про літні враження",

1864 - "Записки", в яких викриває буржуазний спосіб життя, суспільство, що руйнує
моральні підвалини й породжує людські пороки.

1864-1865 - свої ідеї відстоює і в журналі "Эпоха".

1866 - повість "Гравець", у якій показує, як неконтрольована пристрасть може захопити й поглинути людину.

1866 - починає друкуватися роман "Злочин і кара" в "Руском вестнике" і приносить авторові світову славу.

1869 - роман «Ідіот», в якому змальовує героя здатного на вселюдське страждання і любов.

1871 - роман «Біси», у якому розв'язує проблему «вседозволеністі» людини і свавілля.

1873 р. - починає працювати над "Щоденником письменника", який включає публіцистичні, літературно-критичні матеріали, "сюжети" з життя сучасної дійсності, а також художні твори, "щоденникову прозу": "Бобок", "Сон смішної людини", "Хлопчик з Христа на ялинці" та ін.

1875 р. - виходить роман "Підліток", у якому відображені головні філософські, соціальні моральні пошуки письменника.

1879-1880 рр - на дачі у містечку Стара Руса під Великим Новгородом працює над «романним п'ятикнижжям» «Брати Карамазови», де висвітлює етичні, естетичні, соціальні й релігійні проблеми. Тема — спроби розв'язати найважливіші питання

Мотив твору - „переступання", який визначає вчинки майже усіх героїв, які

зупиняються перед межею, перед заборонами: честю, цнотливістю, обов'язком,

моральністю.

Трагедія становища героїв - не тільки в безвиході, але й в усвідомленні цього

глухого кута: вони бачать, що їхня загибель близька й неминуча, і знаходяться в

стані приречених на смерть.

Вихід із цієї кризи для самого Достоєвського був очевидний письменник закликав

повернутися до євангельських цінностей, сповідувати Христа.

Часткові жанрові особливості, пов'язані із структурою твору:

• внутрішні монологи;

• діалоги-дискусії дійових осіб;

• картини майбутнього світу, в якому б запанувала ідея індивідуалізму,

•. ідея поділу людей на "вищих"; "нищих" в духовному плані, подана крізь сон
Раскольнікова в кінці роману тощо, взагалі прагнення автора до акцентування
окремої деталі і водночас неодмінних символічних узагальнень.

Основний принцип поетики роману - поліфонія (багатоголосся) - діалог чи

полілог рівноправних голосів, обстоювання власної позиції кожним персонажем.

Авторський голос не домінує, а звучить поряд з іншими голосами.

Стильові риси - поєднання в тканині оповіді несумісних ознак:

детективу і сенсаційного роману з філософією та метафізикою,

євангельських текстів і вульгарних анекдотів,

комічного й трагічного,

сентиментального і жахливого, '

натуралістично-побутового та містичного.

символічний зміст деталей твору.

Композиційний прийом: «Злочин і кара» — «антидетектив»: ім'я злочинця відоме

на початку з метою перенесення уваги читача не на зовнішні події кримінальної

історії, а на внутрішній стан героя.

Час роману - два тижні настільки насичені подіями, що складається враження наче дія

твору триває принаймні кілька років. Під час кошмарних видінь герої переходять у

надчасову реальність.

Простір роману — вузький, камерний, обмежений, але в нього втиснуті герої які ведуть

розмови на теми всесвітнього, загальнолюдського значення (наприклад, сцена читання

Євангелія Раскольниковим і Сонею).

Персонажі роману. У подіях роману беруть участь 90 персонажів, з яких тільки 10

першорядні, які мають чітко вималювані характери, погляди та грають важливу роль у

розвитку сюжету. Десятки епізодичних складають необхідний петербурзький фон.

Персонажі „Злочину і кари" поєднують абсолютно взаємовиключні риси: силу і слабкість,

щирість та егоїзм. Герої вирізняються ексцентричністю: перебувають у стані

надзвичайного нервового збудження, їхні характери мінливі, а соціальні ролі й статуси —

невизначені, вони не працюють, зайняті суперечками й розв'язуванням найважчих

ідеологічних проблем.

Для активізації у них духовних прошарків свідомості Достоєвський ставить їх у кризові

ситуації, коли вони змушені відчайдушно шукати відповіді на «останні питання буття».

буття: Бог і сумніви щодо його існування, свобода людини та її «вседозволеність», індивідуалізм і соціалізм.

2. Філософські та естетичні погляди письменника. Критерій вирішення проблем: моральність мети.

У центрі уваги - дослідження психології людини різних прошарків міста, пошуки

ключа до розуміння духовного світу людей, змалювання боротьби між почуттям

справедливості, прагнення людини до влади.

Духовне життя людини - відображення глибинних процесів історичного розвитку

суспільства.

За концепцією людини Достоєвського особистість е роздвоєною. Дії своїх персонажів письменник мотивує наявністю у людській натурі різнобічних взаємовиключних потягів та пристрастей. Характеризуючи капіталістичний світ Достоєвський висловлює дві оцінки:

а) об'єктивну (оцінка самого буржуазного порядку);

б) суб'єктивну (висуває та розвиває ідею некапіталістичного шляху соціалізму і
висуває ідею християнського соціалізму). Обґрунтовує так званий ''російський
соціалізм'' -створення соціальної гармонії на основі духовної єдності всіх
прошарків: народу з інтелігенцією, народу з царем, народу з церквою "На основі
Божої правди, христової істини, без ненависті і зла". Єдиний шлях - в любові і вірі.
Висвітлюючи процеси, які загрожували основам суспільного ладу, він застерігав від
необмеженого свавілля людини, сліпого обожнення поступу, навали мас і наступу
тоталітаризму.

Художня форма здійснення задуму - вказати людству шлях духовного спасіння -

романна.

Його художній доробок — відображення роздумів над долею Росії та світу, спроба

знайти альтернативу гострій релігійній кризі, як особистій, так і загальній.

Наскрізна лінія: боротьба Світла і Темряви, Бога і Диявола, Христа і Звіра. Він ставить моральне, ідеальне вище матеріального та практичного.

Теми, порушені Достоєвським: теми держави, церкви, родини, конфлікт поколінь, матеріальний занепад російських сіл, школа, загальна криза цінностей, ставлення до слабких і незахищених соціальних груп (а саме такими є діти) - - це критерій розвиненості суспільства, перевірка його на моральність.

Улюблений метод письменника - зібрати велику кількість своїх героїв в одне місце та змусити розкриватися їх образи у зіткненні почуттів та ідей, ніби без втручання автора-оповідача.

Поиск по сайту: