Реферат Основи безпеки і теорія ризику

Запровадження.

Необхідною умовою існування людського суспільства є діяльність. Існує велика кількість видів діяльності, що охоплюють практичні, інтелектуальні і духовні процеси, які у побуті, громадської, культурної, виробничої, наукової та інших сферах життя.

Модель процесу життєдіяльності у найбільш загальному вигляді можна складається з двох елементів: чоловіки й середовища її проживання. Поміж себе ці елементи пов'язані двосторонніми зв'язками (мал.1).

Прямі зв'язку людину з середовищем очевидні.

Зворотні зв'язку обумовлені загальним законом реактивності матеріального світу.

Система “людина – середовище” є двухцелевой:

· одна мета полягає у досягненні певного ефекту у процесі діяльності;

· друга – у виключенні небажаним наслідкам від цього діяльності.

Інакше кажучи, навколишнє наше природа розглядається людиною із двох протилежні позиції. З одного боку, в існуванні слід забезпечувати стабільність всіх згаданих чинників довкілля. Наприклад, потепління, зміна тиску, вологості, рівня радіації, зменшення кількості рослин i т.д. може шкідливий вплив зрозумілою людською організм. Наскільки важлива цю проблему, можна судити з зрослу роль “зелених” у житті розвинутих країн.

З іншого боку, життєдіяльність людини неможлива без згубного на природу. Вилучення з корисними копалинами, різні забруднення грунту, вод та повітря, виділення великої кількості тепла – ось тільки невелику частину “наслідків” людської діяльності, які мають шкідливий вплив на довкілля.

Саме одночасності цих обох сторін полягає протиріччя у взаємодії людини з природним середовищем. Людська практика дає підстави стверджувати, будь-яка діяльність потенційно небезпечна (так звана “аксіома про потенційну небезпеку”).

Тема взаємодії чоловіки й довкілля виходить поза межі якоюсь однією науки або області людської діяльності. Це зумовило необхідність поява нової області знань – безпеки життєдіяльності (БЖД).

БЖД – комплексна дисципліна, вивчає можливості забезпечення безпеку людини стосовно кожному виду людської діяльності.

БЖД вирішує три взаємозалежні завдання:

Ідентифікація небезпек, тобто. розпізнавання виду небезпеки із зазначенням її кількісних характеристик і координат небезпеки.

Захист від небезпек основі зіставлення витрат і вигод.

Ліквідація можливих небезпек (з концепції залишкового ризику).

Теоретичні основи безпеки життєдіяльності.

Небезпека. Основні поняття й універсального визначення.

Небезпека – це явище, процеси, об'єкти, що у певних умов завдавати шкоди здоров'ю людини безпосередньо чи опосередковано.

Небезпека зберігають все системи, мають енергію, хімічно чи біологічні активні компоненти та інших.

Дане визначення небезпеки в БЖД є найбільш спільним і входять такі поняття, як небезпечні, шкідливі чинники виробництва, вражаючі чинники та ін.

Є кілька способів класифікації небезпек:

за своєю природою походження:

а) природні;

б) технічні;

в) антропогенні;

р) екологічні;

буд) змішані.

по локалізації:

а) пов'язані з літосферою;

б) пов'язані з гидросферой;

в) пов'язані з атмосферою;

р) пов'язані з космосом.

по викликуваним наслідків:

а) стомлення;

б) захворювання;

в) травма;

р) летальний кінець та інших.

Відповідно до офіційного стандарту небезпеки діляться на фізичні, хімічні, біологічні і психофізичні.

Фізичні небезпеки (мал.2) – рухомі машини та механізми, підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони, аномальна температура повітря, підвищений рівень шуму, вібрацій, звукових коливань тощо.

Хімічні небезпеки – загальнотоксичні, дратівливі, канцерогенні, мутагенних тощо.

Біологічні небезпеки – патогенні мікроорганізми (зокрема. віруси) і продукти їх життєдіяльності.

Психофизические небезпеки – фізичні і нервово-психічні перевантаження.

Зазначені класифікації носять приватного характеру, оскільки здійснюють класифікацію лише з якогось одного ознакою. Тому більш объемлющей може бути інша класифікація.

Усі небезпеки (чинники, що призводять до появи небезпеки), щодо об'єкта впливу, часу й простору за доцільне розділити втричі групи:

· чинники, що безпосередньо впливають на оператора, рівень впливу яких може накопичуватися чи релаксировать у часі – чинники інкубаційного дії;

· чинники миттєвого дії, що носять випадковий, вплив яких поширюється на оператора чи локалізовано ноксосферой;

· чинники екологічного впливу, зазвичай, опосредственного дії, виявляються поза оператора, поза даного виробництва, але які є наслідком реалізації конкретного технологічного процесу цьому виробництві.

Така класифікація є найзручнішою під час аналізу конкретного виробництва, т.к. дає змоги виявити, спрогнозувати і дати кількісну оцінку можливих небезпек поки що не ранніх стадіях технологічної підготовки виробництва.

Принципи, методи і засоби забезпечення безпеки.

У структурі загальної теорії безпеки принципи і нові методи грають значної ролі і 26 дають цілісне уявлення зв'язки в аналізованої області знання. Принципи, методи, кошти – це логічні етапи забезпечення безпеки. Вибір їх залежить від конкретних умов діяльності, рівня небезпеки, вартості та інших критеріїв.

Принципів забезпечення безпеки багато. Їх можна класифікувати з кількох ознаками. Наприклад, ориентирующие, технічні, організаційні, управлінські.

Ориентирующие: активності оператора, гуманізації діяльності, деструкції, заміни оператора, класифікації, ліквідації небезпеки, системності, зниження небезпеки.

Технічні: блокування, вакуумирования, герметизації, захисту відстанню, компресії, міцності, слабкої ланки, флегматизации, екранізування.

Організаційні: захист часом, інформації, резервування, несумісності, нормування, добору кадрів, послідовності, резервування, эргономичности.

Управлінські: адекватності, контролю, зворотний зв'язок, відповідальності, плановості, стимулювання, управління, ефективності.

Розглянемо детальніше деякі принципи.

Принцип нормування полягає у встановленні таких параметрів, дотримання яких забезпечує захист людини від відповідної небезпеки. Наприклад, гранично припустиму концентрацію (ГДК), гранично припустимий рівень (ПДУ), норми перенесення і підйому тяжкості, тривалість трудової діяльності й ін.

Принцип слабкої ланки у тому, що у аналізовану систему (об'єкт) з метою забезпечення безпеки вводиться елемент, який влаштований отже сприймає чи реагує зміну відповідного параметра, запобігаючи небезпечне явище. Приклади реалізації цього принципу: запобіжні клапани, розривні мембрани, захисне заземлення, молниеотводы, запобіжники та інших.

Принцип інформації залежить від передачі і засвоєнні персоналом відомостей, виконання яких забезпечує на відповідний рівень безпеки, попереджувальні написи, маркірування устаткування й ін.

Принцип класифікації (категорирования) полягає у розподілі об'єктів на класи і категорії за ознаками, що з небезпеками. Приклади: санитарно-защитные зони (5 класів), категорії виробництв (приміщень) по вибухово-пожежної небезпеки (А, Б, У, Р, Д) та інших.

Для визначення методів забезпечення безпеки дамо визначення наступних понять:

Ноксосфера – простір, у якому постійно існують чи періодично виникають небезпеки.

Гомосфера – простір (робоча зона), де знаходиться чоловік у процесі аналізованої діяльності.

Поєднання гомосферы і ноксосферы з позиції безпеки неприпустимо, але ці який завжди вдається.

З аналізу можливих небезпек та його наслідків можна виявити загальні закономірності, з урахуванням яких сформульовані три найзагальніших методу захисту від небезпек:

Просторове і (чи) тимчасове поділ гомосферы і ноксосферы. Це досягається засобами дистанційного управління, автоматизації, роботизації, спеціальної організації та ін.

Нормалізація ноксосферы шляхом винятку чи зменшення кількісних характеристик небезпеки. Це сукупність заходів, захищають людини від шуму, газу, пилу й ін. засобами колективної захисту.

Адаптація людини до місцевих умов ноксосферы і підвищення його захищеності. Метод реалізує можливості професійного відбору, навчання, психологічного впливу, застосування коштів індивідуальної захисту.

У реальних умов реалізується комбінація всіх трьох чинників.

Кошти забезпечення безпеки.

Кошти забезпечення безпеки діляться коштом колективної (СКЗ) й індивідуальною захисту (СИЗ). Натомість, СКЗ і СИЗ діляться на групи залежно від характеру небезпек, конструктивного виконання, області застосування тощо.

ТЕОРІЯ РИЗИКУ

Основні становища теорії ризику.

Однією з основних цілей БЖД є визначення кількісних характеристик небезпеки (ідентифікація). Тільки знаючи ці характеристики можна з урахуванням загальних методів розроблені ефективні приватні методи забезпечення безпеки й оцінювати існуючі технічні системи та об'єкти з погляду їхньої безпечності в людини.

При аналізі технічних систем широко використовується поняття надійності.

Надійність - властивість об'єкта виконувати і зберігати у часі задані йому функції в заданих режимах й нестерпні умови застосування, технічного обслуговування, ремонтів, збереження і транспортування.

Надійність своїм внутрішнім властивістю об'єкта. Воно виявляється в взаємодії цього об'єкта коїться з іншими об'єктами всередині технічної системи, ні з довкіллям, що є об'єктом, з яким взаємодіє сама технічна система відповідно до її призначенням. Це властивість визначає ефективність функціонування технічної системи у часі через своїх показників. Будучи комплексним властивістю, надійність об'єкта (залежно з його призначення і умов експлуатації) оцінюється через показники приватних властивостей - безвідмовності, довговічності, ремонтопригодности і збереження - зокрема або певному поєднанні.

При аналізі безпеки технічної системи, характеристики її надійності не дають вичерпної інформації. Потрібно здійснити аналіз можливих наслідків відмов технічної системи себто шкоди, спричинених устаткуванню і наслідків людей, що є поблизу нього. Отже, розширення аналізу надійності, включення до нього розгляду наслідків, очікувану частоту появи, і навіть збитки, викликаний втратами устаткування й до людських жертв, і є оцінкою ризику. Кінцевим результатом вивчення ступеня ризику то, можливо, наприклад, таке твердження: “Можливе число людських жертв протягом року внаслідок відмови одно N людина”.

Отже, можна надати таке визначення ризику: ризик - частота реалізації небезпек. Количественная оцінка ризику - цей показник від кількості тих чи інших несприятливих наслідків до можливого числу за певного періоду.

Приклад. Визначити ризик загибелі особи на одне виробництві протягом року, якщо відомо, це щороку гине близько n =14000 людина, а кількість працюючих становить N =140 млн. людина:

З погляду суспільства взагалі цікаво порівняння отриманої величини зі ступенем ризику звичайних умов людського життя, щоб скласти уявлення прийнятному рівні ризику плюс основу до ухвалення відповідних рішень.

За даними американських учених індивідуальний ризик загибелі з різних причин, стосовно всього населення США протягом року становить:

Поиск по сайту: