Інстинкт. Види інстинктів: міграційні, шлюбні, гніздобудівні

Інстинкт – сукупність генетично-зумовлених, вроджених, спадкових, стереотипних, видоспецифічних, однакових в усіх особин виду поведінкових актів та їх комплексів. Кожен з інстинктів інстинктивний поведінковий комплекс, який приводиться в дію і викликається тільки якимось певним подразником. Існує 8 видів інстинктів: міграційний, шлюбний, гніздобудувний, батьківський, захисний, здобування їжі, орієнтовно-дослідницький, наслідувальний або імітації. Проте ми розглянемо лише декілька: міграційний інстинкт-це переміщення великих груп тварин з однієї місцевості в іншу. Пов’язана з розмноженням і харчуванням. Наприклад: лососі живуть в морі, проте ікру відкладають в тих річках, у яких народилися; черепахи плавають де завгодно, проте яйця відкладають в одному місці.; шлюбний інстинкт-його ще називають інстинктом залицяння чи розмноження. Це форма поведінки, за допомогою яких тварини здобувають право спарюватись, відвойовуючи або зваблюючи потенційних сексуальних партнерів. Наприклад: молюски самці виділяють кольоровий фагмент, на який самки реагують; самець риби Колюшки робить гніздо у формі тунелю, заганяє самку туди і спарюється там з нею; морські коники спарившись раз – живуть до кінця життя разом; у раків Богомолів самки зваблюють самців; червоновухі черепахи пестять своїх самок головою та кінцівками; самці алігатори лягають в воду і стрясаються, і таким чином виділяють інфразвуки, на які самка реагує; тюлені за самку б’ються до крові. Шлюбні змагання самців не справжні, тобто самці імітують свою красу. Самка залишається з тим, хто буцімто сильніший. Самці і самки шимпанзе, жирафів, слонів взаємообирають один одного.; гніздо будівний інстинкт – вроджені програми спорудження житла. Наприклад: шимпанзе і щурі будують гнізда різними способами. Вистеляють предмети шарами послідовно. Відмінність в тому, що шимпанзе на низ кладе твердіші речі, а на верх м’якші, а щурі кладуть пошарово будь що, і м’якше і твердіше; пташка-кравчиня шиє гніздо з волокон пальми; бобри будують греблю, де зберігають їжу і народжують дитинчат. Також форма організації і життєдіяльність нагадують суспільно-людську у термітів, мурах, ос.

45) Інстинкт- сукупність генетично зумовлених, вроджених, спадкових, стереотипних, видоспецифічних у всіх особин виду дій.Види інстинктів: міграційні, шлюбні, гніздобудувні, батьківські, захисні, пошукові.

Батьківські інстинкти або турботи про потомство- генетично визначені способи і засоби догляду за дитинчатами та годування їх. Наявні практично у всіх хребетних та у деяких молюсків. Всім відома щипавка є також безмежно самовідданою матірю, яка часто кидається напористо захищати своїх дітей, іноді навіть від більших від неї, причому часто гине; самці прісноводної риби теляпії- ці рибки живуть у порожнині рота батька; сурінамськапігла носить своїх мальків у кишенях на спині; тато-імператорський пінгвін, впродовж всього часу на лютому морозі тримає яйця у своїх лапах і нічого не їсть, а мама в цей час нагулює жир в океані. Вагнер здійснив порівняння батьківського інстинкту і почуття людини, тут постає відмінність між інстинктивною, свідомою, психічною регуляцією.Насамперед, він аналітично вивів пануючу тоді точку зору на тенденції поширення і розвитку батьківського інстинкту, яка і на сьогодні досить поширена.Дана форма керується трома факторами: •індивідульність самки;• індивідуальність потомства та його інтереси; •природний добір(забезпечує дотримання інтересів як матері, так і потомства).Людське суспільство перебуваючи у двох площинах-соціальній та біологічній, різко протиставляє соціальні фактори біологічним, а тому дія даного інстинкту у людини різко протиставляється тваринному-це особливо виявляється у явищі дітовбивства.

Турбота про потомство, як інстинктивна форма поведінки в біологічному середовищі залежить від факторів оточуючого середовища.

Захисні інстинкти або самозбереження-це генетично запрограмовані поведінкові комплекси призначені для порятунку тварин від їхніх природних ворогів. Захисні інстинкти на біологічному рівні можуть реалізуватися через створення камуфляжу.

Орієнтовно-дослідницькі інстинкти або інстинкти «що таке?»-це генетично запрограмовані способи обстеження тваринами нових для них об’єктів, нової обстановки, посередництвом маніпуляції. Дана форма реалізується через рухову активність, яка охоплює усі форми контактів із обстежуваними предметами та переміщення їх з метою виявлення їх властивостей-дотик, перевертання, пересування, обнюхування.

46) Научіння-це вироблення особиною нових поведінкових навичок, яких немає у генетичній програмі. Існують різні класифікації научіння: реактивне, оперантне, латентне, когнітивне.

•Реактивненаучіння- це відносно пасивне реагування на зовнішні подразники внаслідок чого поступово виникають певні зміни у НС, памяті, увазі, відчутті. До реактивного научіння відноситься габітуація (сходження нанівець орієнтовної реакції на будь-який подразник), сенсибілізація(підвищення інтенсивності реакції на повторні впливи подразника), імпринтинг(запам’ятовування твариною раз і назавжди певних об’єктів), умовний рефлекс.

•Оперантненаучіння-відбувається в процесі експериментування тварини з предметами оточуючого середовища, яке здійснюється посередництвом різних рухових актів. Поділяють на спроби й помилки і формування реакцій шляхом послідовних наближень. (приклад: голуба вчать підходити до білого кола з плямою всередині, яка світиться і клюнути цю пляму).Важливе місце в житті тварин посідає гра тварин, наслідування (приклад: шимпанзе Віккі наслідувала маму, імітувала малювання губ; в зоопарку шимпанзе палили цигарки; Люсі імітувала рвоту).

47) Научіння-це вироблення особиною нових поведінкових навичок, яких немає у генетичній програмі. Існують різні класифікації научіння: реактивне, оперантне, латентне, когнітивне.

Деякі поведінкові акти-заразливі. Вони не є ні безумовними, ні умовними рефлексами, ні реакціями на евокатор чи сигнал, ні активним здобуванням підкріплення. Це суто автоматичне копіювання в тому сесі, що тварина відображає не чинники тих актів, які нею копіюються, а лиш їх динамічну, рухову частину. Як це відбувається невідомо, тому імітацію на основі спостереження, візуального відображення називають психофізіологічний Х. Вагнер тлумачив імітацію як інстинкт, який научінні може послаблювати принаймі в деяких випадках випадках. Приклад: жаба в акваріумі Вагнера. Чимало імітативних поведінкових актів можна звести до інстинкту. Приклад: марени, які здійснюють політ над водою.

Помітне місце в житті тварин посідають ігри-це різноманітні поведінкові акти, які не переслідують жодної корисної мети. Вони являють собою імітацію видових форм поведінки, боротьбу, маскування тощо.(Приклад: ворона, яка гралася камінцями). Багато тварин, зокрема, шимпанзе, копіюють інші дії. (Приклад: Віккі біля дзеркала робила губами рухи, які зазвичай робила її мама коли малювала губи; шимпанзе миють, відкривають пляшки, розливають напої, копають землю і т.і.; в зоопарку навчили шимпанзе палити; Люсі імітувала блювання в унітаз)

•Когнітивненаучіння(розумове)-утворення асоціативних зв’язків між відображеними у психіці тварини предметами та їх властивостями. Чимало західних дослідників включають у цей вид латентне научіння, але йдеться головним чином про інсайт, як результат осмислення.

48) Інтелект –це здатність мисленнєво виявити істотні, суттєві щодо ефективності вирішення проблеми, розвязання задачі, властивості та співвідношення обєктів і їх властивості.

Цю форму поведінки тварин відкрив і гррунтовно дослідив видатний психолог Кьолер. У 1917 опублікував дослідження інтелекту людиноподібної мавпи –самець Султан. Проблемна ситуація: вольєр, до стелі підвішаний банан, на такій висоті, що Султан не зможе підстрибнути і зірвати його, в кутку вольєра достатньо міцний деревяний ящик, ставши на який Султан зможе зірвати банан. Зазнавши невдачі озирнувся навколо, на якусь мить зупинив погляд на ящику, без жодних вагань пішов узяв його і використав як підставку для успішного стрибка –жодних спроб і помилок, вони відбулись у внутрішньопсихічному плані розумово, при тім блискавично. Султан когнітивно схопив обєктивні співвідношення між елементами ситуації, знайшов і здійснив ті їх переструктурування, які привели до успіху. Кьолер також це також «ага ефект». Кьолер потім ускладнив ситуацію, банан все вище підвищувався, треба було 2, а потім 3 ящика і тд...султан без жодних проблем дійшов до 5, більше не зміг, бо застрибнувши ящики падали. Далі ситуація, ящиків немає і він використав в якості підставки самого Кьолера.

Класичний експеримент Кьолера. За межами вольєра приманка, рукою не може дістати, у вольєрі достатньбо довга, але вочевидь коротка паличка для здійснення бажаної операції. Є дві короткі, з яких однак можна зробити одну довгу, зробивши отвір. Так дістав ласощі. Побачивши дріт, помнєцкав його, розкрутив і дістав ласощі. Забравши дріт, взяв паличку з отвором, оглянув, подивився, куди то вставити і зробив приладдя.

На основі таких експериментів Кьолер виділив 3 істотні відрізняльні властивості інтелектуальної поведінки тварин, які є достатньо вагомою підставою для висновку, що вона є особливим видом здобування поведінкового досвіду:

1. інсайт –задача була вирішена миттєво, без жодних локомоційно-маніпуляційних спроб і помилок.

2. опосередкування, інтелектуальні акти здійснюються твариною за допомогою опосередковуючих знарядь, які вона знаходить або виготовляє, але згодом були виявлені і вивчені інтелектуальні акти без опосередковуючих засобів. Напр.: трубка посередині якої скляне віконце, в один кінець за шнурок вводиться приманка, вона проходить повз віконце, ворони та ін хижі птахи, собаки, єноти, пацюки без жодних вагань побачивши це, рушать до протилежного кінця тунелю. Вранові ловлять здобич, що зникла під мостом, в тунелі з протилежного боку.

3. перенесення властивостей одних предметів на інші, йдеться про інтелектуальне виявлення в предметах та їх складових властивостях подібних на ті, завдяки яким той чи ін предмет було попередньо використано в якості опосередкованого засобі знаряддя у інтелектуальному акті. Ящик=Кьолер.

49) Кьолер назвав мавп «рабами зорового поля», мовляв, їх інтелектуальні можливості обмежені сферою сприймання, вони можуть оперувати лише перцептивними образами (використовувати те, що бачать). Актуалізувати у внутрішньопсихічному плані, в уяві, згадати предмети, яких немає біля неї, але які вона сприймала в іншому місці, і які могли б найкраще прислужитися у вирішенні задач, а відтак піти, знайти, використати ці предмети тварина не може. Кьолер назвав образи таких предметів «слідовими стимулами». Дивно, бо Султан ходив і приносив ящики з інших приміщень. Уява – це здатність відтворювати або створювати у внутрішньопсихічному плані, спонтанно або посередництвом цілеспрямованого пригадування образи тих предметів і явищ, подій і ситуацій, котрі в цей час не сприймаються субєктом, не перебувають у полі його перцепцій або взагалі відсутні у його перцептивному досвіді. Уявлення – це процес відтворення або створення у внутрішньопсихічному плані образів явлення.

51.Засоби комунікації тварин. Індекс.Знак.Символ

Тварини здійснюють комунікації за допомогою індексів,знаків та символів

Індекс (ангю.показник,ознака,знак,показувати)- як і сигнал невід’ємний від того об’єкта про який повідомляє, однозначно й жорстко пов’язанийз ним або є його складовою частиною. За відсутності свого об’єкта індекс не функціонує. Наприклад: у важкодоступних високогірних районах Гімалаїв живуть копитні,яких називають гірські кози(цапи). У них є один природний ворог – сніговий барс. При наближенні снігового барса до стада,вожак вловлює якісь ознаки барса,що наближається. Вожак видає характерний звук,який є сигналом-індексом наближення барса. Повідомляє,інформує про це в жодній іншій ситуації,жодними засобами витягнути з цапа цей звук не можливо. Зв'язок між цим звуком і барсом жорсткий,однозначний,нерозривний.

Цей звук є сигналом-індексом.

Знак – це сигнал, об’єктивні властивості якого(матеріал,форма,структура тощо) не мають нічого спільного з тією інформацією про яку повідомляють. Вони умовно,штучно,конвенційно (згідно з домовленості) поєднані з тими об’єктами про які інформують,прив’язані до них так,що в принципі будь-який знак можна замінити на будь-який інший.

Найвиразніший приклад – основна базисна система людства – мова,вокативна(виголошення голосом),графічна,кінетична(жестами) та ін. Форма слів жодним чином,крім означення,не пов’язана з тим,що вони означають,як і між собою ці форми того самого слова,про це свідчать синоніми,і різні назви тих самих об’єктів різними мовами. Згадаємо також букви.

Це ж властиве принаймі більшості індексів,але знаки,на відміну від індексів не пов’язані з тим,що вони позначають безпосередньо,жорстко і нерозривно,вони існують відносно незалежно,а відтак люди оперують ними ідеально,свідомо і за відсутності у полі їх сприймання об’єктів,які ці знаки позначають.

Як ми вже знаємо,це основа понятійного мислення,основної складової свідомості. Зауважимо,що спроможність засвоювати мовленнєві знаки і оперувати ними адекватно демонструють і деякі тварини.

Символ(гр.знак,прикмета) – це знак у зовнішній формі якого є щось схоже,подібне з об’єктом який він позначає,щось аналогічне йому. Напр.: прекрасні квіти символізують прекрасні почуття; чаша а над нею змія – медицину; лева беруть як символ великодушності;лисицю-хитрості. Символ являє собою не просто байдужий знак,а такий знак,який вже у своїй зовнішній формі втілює зміст того уявлення,яке виявляє.

52.Лінгвістичні проекти. Проект Уошо

Лінгвістичні проекти спрямовані на те щоб на вчити тварин людської мови. Найкраще засвоюють її шимпанзе і сірі африканські папуги. Хоча у першому лінгвістичному проекті,здійснюваному у 1916р., англ.дослідникФернес безрезультатно намагався навчати англ.мови орангутанга.

Другий відомий експеримент. У 30-х рр. 20ст.подружжя Келлок,коли у них народився син Дональд взяли в сім’ю його ровесника шимпазеняГуа,малюків виховували і вчили разом з розрахунком,що Гуа буде тягнутися за Дональдом,але стало з точністю навпаки,хлопчик почав відставати у розвитку,в тому числі мовленнєвому,кричав як шимпанзе,гриз солому.Експеремент довелося припинити.

Переглядаючи фільми про Віккіамер.дослідникиАллан і Беатрис Гардени з універ.штату Невада,у 1996р. розпочали грандіозний експеримент –спробували і навчили шимпанзе Уошо мові амулет-мова жестів,якою спілкуються глухонімі. Назвали – проект Уошо

Вчили з першого року життя шляхом постановки рук людини в належне положення і демонстрації виконання різних жестів. В 3 роки Уошо знала 85 слів,через рік-300. Складала самостійно речення по 7-8 слів. Розповідала про свої бажання,думки,емоційні стани. Це була світова сенсація.

Також навчили відчиняти двері,сама показала як відчинити кран,відчиняти морозильну камеру.

Одного разу пильно розглядала себе в дзеркалі,її запитали “Хто це?”,вона відповіла “я,я,я Увошо”.

Але Увошо були змушені віддати в зоопарк. Вона назвала шимпанзе “дурними,чорними,брудними котами”. Коли поділяла світлини тварин і людей,то робила це правильно,але себе відносила до людей.

В зоопарку вона сподобала собі Алі. У них народився син Секол,який невдовзі захворів і помер,вона запитувала – де моя дитина- їй сказали правду і вона впала в глибоку депресію. Їжу їй вводили через зонт,потім принесли 10 місячного Уліса і сказали,що це її дитина,вона декілька разів перепитала чи це її дитина і одразу ж вийшла з депресії. Однак Уліс постави вився до неї відчужно. Згодом Уліс прийняв її як маму,вона вчила його мові аскле. Коли він виріс і одружився вчила розмовляти його сім’ю. Кожному дала ім’я. Вона сама і дівчатка ходили в спідницях.

54 Свідомість – вищий рівень відображення. Основні функціональні структури свідомості

Свідомість –це інтегруюче (ціле)- тобто об’єднуюче, на основі своїх істотних властивостей,усі прояви людської психіки,так що ці властивості вирішально-визначальним чином постають у кожному з них.

Сам термін свідомість вказує на першу і головну істотну складову цього психічного феномену,С-відомість, тобто з тим,що відомо.

Знання людини понятійні,які охоплюються цими поняттями. Кожне утворене поняття фіксується і позначається знаком(базова знакова система це мова). Суб’єкту діяльності(особистості чи групі людей) понятійне мислення,як атрибут свідомості,дозволяє прогнозувати можливі зміни ситуації,перспективи розвитку подій,враховуючи свої власні,можливі для нього впливи на них. В цьому виявляється і друга істотна складова свідомості – цілепокладання – це здатність людини мисленнєво оперуючи поняттями будувати у внутрішньо-психічному плані проекти,плани своїх майбутніх дій,вчинків,поведінки,діяльності, прогнозувати їх наслідки,визначати бажані і небажані результати і на цій основі організовувати свою життєдіяльність.

Цілеспрямовані планування,проектування організації і управління передбачає наявність у суб’єкта знань про себе,як про активне діюче начало,що впливає на об’єкти,привласнюючи,змінюючи,перетворюючи їх ідеально,як знання чи матеріально. Знання про себе лежать в основі 3 істотної складової свідомості-самосвідомості -Я-концепції. На базі знань суб’єкта про себе і відповідно до них формується і функціонує його ставлення до себе. Ставлення людини до себе може розвинутись та існувати тільки в усій сукупності її ставлень до інших людей,ставлення оточуючих до неї,і її ставлень до предметів та явищ оточуючого світу. Ставлення: людина не лише знає про оточуючий її світ і про себе в ньому,а й ставиться до нього та до себе і знає про це ставлення.

Ставлення людини чисельні і різноманітні,але всі вони мають один “корінь”- емоційні переживання,реакції. Основний відрізняльний зміст емоційних феноменів охоплюється дихотоміями:радість –сум,приємне-неприємне,насолода-мука,тішить-засмучує.

З цього кореня виростають два “стовбури”: моральні та естетичні ставлення. Моральні функціонують в межах дихотомії-добро-зло. Практично завжди ми оцінюємо події,ситуації з цих позицій,а відтак відповідно ставимось до них.

Естетичні функц. у межах дихотомії-прекрасне – потворне,гарне-не гарне. З цих ставлень виростають усі численні “гілочки”,”листочки” наших ставлень.

Всі ставлення – це насамперед оцінювання котрі функціонують в межах дихотомії позитивне-негативне.

Суб’єкт тягнеться до того,що визначає для себе,як позитивне,необхідне,корисне і/або приємне,прагне долучитися до нього,заволодіти,опанувати ними і відсторонюється від того що трактує як негативне,шкідливе,зайве і/або неприємне. Намагається позбутись,уникнути його. Зауважимо,що не все корисне є приємне і навпаки не все приємне-корисне.

Вершиною позитивного ставлення суб’єкта є його ідентифікація(ототожнювання) з об’єктом,що досягається в почутті любові. Для суб’єкта справжньої любові об’єкт цього почуття більш значущий,цінний ніж він сам для себе,або принаймі рівноцінний.

Дослідження дуже складної феноменології свідомості ускладнюється тим,що модальності(лат.спосіб)- притаманного тільки їй психофізіологічного змісту,а являє себе перед її суб’єктом в змісті інших феноменів його психіки: у відчуттях,емоційних переживаннях,потребах,образах сприймання і уяви,спогадів,думок. Відтак свідомість постає без якісною,беззмістовною властивістю людської психіки,немов якийсь таємничий,невловимий менеджер,який ніколи не показує себе як такого. Тому деякі дослідники вважають свідомість оманою,фікцією,міфом,якого насправді не існує.

55.Несвідомі феномени у психіці людини.

На сьогоднішній день вже ніхто не заперечує,що такі феномени є,вони так чи інакше впливають на думки,ставлення,оцінки,судження,дії,вчинки,поведінку тощо. суб’єкта,але він нічого не знає про їх зміст і характер таких впливів,а більшість людей і про саме їх існування.

Найбільш потужний дослідник несвідомої сфери психіки людини австр. Психолог ЗігмундФройд(1856-1939).Він порівняв психіку людини з айсбергом,лиш незначна його частина перебуває на поверхні,під променями сонця,а більша частина у темних водах. Сонце- це свідомість,а темні води-це несвідоме.

Фройд поділив “темну частину ”психіки на дві самостійні структури-підсвідоме і несвідоме.

Підсвідоме-це зміст пам’яті суб’єкта,доступний для його самого,який за його власним бажанням чи під впливом якихось інших чинників порівняно легко постає у його свідомості. Іншими словами це його усвідомлення, відомий йому досвід,що зберігається в аналах його пам’яті і за необхідності цілеспрямовано використовується цим суб’єктом.

Несвідоме за Фройдом- це глибочезне і дуже темне сховище потягів – примітивних,інстинктивних спонук,а також потреб,бажань,фантазій,мрій і знань суб’єкта зміст яких радикально суперечить його самосвідомості(знанням про себе і ставлень до себе) загрожує її руйнацією і через це є неприйнятним для нього,тому цей зміст витісняється у невідому сферу його психіки і міцно утримується там механізмами які називають психічним захистом(захищається людина від самої себе)

Фройд: “Все витіснене несвідоме,але не все несвідоме є витіснене. Навіть частина я (лиш Бог знає наскільки важлива частина)може бути несвідомою і без всілякого сумніву є такою”.

Функціональна глухота:

Функціональний розлад – структура органу збережена у повні,він жодним чином не зруйнований у нашому прикладі периферійні і центральні органи слуху,але орган не працює внаслідок якоїсь травми суто психічного характеру. Функціональний параліч кінцівок наз.контріктура.

Практично всі функціональні розлади є симптомами істерії. Якщо суб’єкту з таким розладом запропонувати писати щось, стати заду,щоб він вас не бачив і давати команди на кшталт «пишіть швидше;пишіть друкованими;перестаньте писати» то він виконуватиме їх тобто він все чує,але несвідомо не хоче чути.

Галюцинації під гіпнозом: якщо загіпнотизованому дати якусь команду котру він виконає після виходу з гіпнотичного стану,то він зробить це. Напр: ти не будеш бачити число 2 і він не буде бачити

Автоматизми: в екстремальних ситуаціях коли є загроза життю самого суб’єкта і інших людей,а йому треба діяти щоб вийти з ситуації,його свідомість вимикається і він діє автоматично. Всі без виключення пілоти,особливо пасажирських лайнерів стверджують,що в ситуації яка загрожувала аварією вони діяли автоматично. Тобто не усвідомлювали,не знали,що і як вони роблять,але діяли бездоганно.

В умовах коли необхідні дуже швидкі і точні рухи свідомість також не контролює їх,суб’єкт діє посередництвом так званого наочно-дійового мислення.

Інтуїція(лат.уява,споглядання) – це швидке, часто блискавичне розв’язання задач,вирішення проблем на основі безпосереднього вбачання,розуміння їх сутності,яке з’являється невідомо як і звідки.

Експеремен: досліджуваним дають 20 портретів різних людей,вони мають розподілити цих людей на мудрих,дурних,злих,добрих,хитрих тощо.,абсолютна більшість у всіх таких експериментах розподіляє приблизно однаково,якщо спитати «чому ти так вважаєш» то відповіді не буде.Навіть фізіономіст безпомилково пояснити не може.

Установка- неусвідомлювана готовність психіки людини реагувати на ті чи інші об’єкти якимось одним чином швидше ніж будь-яким іншим. Напевне першим цей феномен відкрив француз Шарпант’є(ілюзія Шарпан’є)

Дві кулі з однакового матеріалу але помітно різні за розмірами. В меншій свинець. Абсолютна більшість досліджуваних каже що менша важча.

Дослідник Узнадзе пішов іншим шляхом:досліджуваному дається декілька разів по 1 предмету в кожну руку водночас при тім постійно в одну руку легший, в іншу важчий.Абсолютна більшість правильно визначає,потім однакові за вагою,абсолютна більшість каже,що той був важчий стає легший.Це ж саме з розмірами,насиченістю,забервлення,звуками тощо,це психофізіологічна установка.

Таким чином людина усвідомлює зміст того що відбувається у її психіці – свої відчуття,образи,думки,спогади,бажання тощо,тобто людина знає що вона знає,про те Що вона знає про ті об’єкти які в цей момент відчуває,сприймає,уявляє,про які думає.

61)Вживлені електроди. Експерименти Гесса і Олдса. «Рай» і «Пекло»

Вживлення електродів – як метод вивчення локалізації психічних функцій у головному мозку. 1924р. Цюрік Гесс – дослідник вводив у гіпоталамус котів трубочки, через який вводив фізіологічний розчин, подразнюючи у такий спосіб мозкові центри. Це викликало фізіологічні реакції та емоції. Цей метод підхопили, тобто він розвивався, але трубочки замінили електродами. Джеймс Олдс використовував цей метод у експериментах із щурами. Одного разу електрод випадково посунувся трішки далі від того місця куди Олдс планував його ввести. Коли він послав імпульси, він помітив, що тварина не зазнає невдоволення, не намагається втікти, а немов насолоджується. Олдс посадив цю тварину у клітку з важелем, натисканням на який пускався струм у цей електрод. Шляхом спроб і помилок щур зробив це. З цього моменту її неможливо було відірвати від важеля нічим. У темпі 1-2 натискання/с. цілодобово вона тиснула на важель аж поки вона не падала у цілковитій знемозі. Олдс зрозумів – на дроті рай. Вочевидь, самоподразненням цієї точки мозку викликає насолоду. Невдовзі він знайшов такі точки у багатьох особин. Вони робили те саме, картина та сама. Відривались від важеля аби трішки поїсти. Олдс назвав їх електроманами. Вони мали чудовий вигляд, шерсть лоснилісь, рухи енергійні, не худли від цього, але інші особини з групи електроманів не любили, відганяли від себе, проявляли агресію. Олдс зробив висновок, що збудження центрів насолоди стимулює літальні, життєві сили та енергію організмів. Олдс вивчив мозкові центри насолоди сотень щурів і склав емоційну карту щурячого мозку. Приблизно 60% його маси емоційно нейтральні. Центри насолоди, які він назвав Рай = 35% знаходяться блище до внутрішньої мозкової порожнини. Найбільше скупчення райських точок біля основи головного мозку, там де мозковий стовбур переходить у головний мозок і має хрестоподібну форму. Під самим Раєм знаходиться Пекло, яке має клиноподібну форму і займає 5% мозку щура, також знайдений випадково. Електростимуляція Пекла викликає страждання тварини, якщо натиснення на важель вимикає струм, що надходить у Пекло. Тварина знайшовши цей важель поводиться так, ніби збуджує свій Рай. Відсутність страждання – це вже насолода!

Поиск по сайту: