Традиційний інституціоналізм

Даний напрям є старим в інституціональній теорії і в тому або іншому ступені він вплинув на всі інституційні школи які виникли згодом. Найбільш відомими представниками даного напряму є Т. Веблен, У. Митчелл і Дж. Коммонс. Окрім них до даної течії відносять Дж. М. Кларка і Дж. До. Гелбрейта, а у наш час — Дж. С. Ходжсона і У. Дж. Семуелса. До основних методологічних особливостей традиційного інституціоналізму можна віднести наступне:

1. Принцип методологічного колективізму. Людина тут розглядається як продукт того суспільства, в якому він живе. Найважливішими характеристиками суспільства є прийняті в ньому стереотипу мислення і правила поведінки, які мають над індивідуальний характер і формують індивідів, що створюють це суспільство.

2. Допущення про стереотипи мислення і звички як основний двигун економічної поведінки - в традиційному інституціоналізмі основну роль грають звички економічної поведінки. Наприклад, певний споживчий набір вибирається просто за звичкою, а не в результаті розрахунку з метою знаходження максимальної корисності.

3. Принцип кумулятивної причинності. Терміном кумулятивна причинність позначається такий тип залежності яких-небудь змінних, при якому їх зміни в певному напрямі взаємно підсилюють один одного. У такій ситуації в економіці не тільки буде відсутня тенденція до повернення в рівноважний стан, але всяка зміна створюватиме передумови для свого продовження і посилення.

Тема 2. Інститут плану і ринку.

Мета: Розглянути сутність інститутів їх роль в економічному та суспільному житті. Вивчити інституційну структуру суспільства та взаємозв’язок між її елементами. Дослідити такі категорії як звички, рутини, норми та угоди та їх взаємозв’язок с інститутами.

Питання для обговорення:

1. Правила та їх види.

2. Суть, типи, функції та класифікація інститутів

3. Інституціональна структура суспільства.

Питання для самоперевірки

1.Чи є інформаційні обмеження при ухваленні економічних рішень.

2.Як пов’язані обмеженість інформації та виникнення звичок.

3.Чи всяке правило є інститутом.

4.Чим формальні правила відрізняються від неформальних.

5.Яка логіка дій механізму примушення до виконання правил.

6.Що входить до складу інституціонального середовища.

7.Що відносять до інституційних угод.

8.Чи завжди зразки поведінки сприяють максимізації корисності.

9.Чи завжди порушення правил небажано з економічної точки зору.

Література:

1.Коуз Р. Фирма, рынок и право / Пер. с англ. – М.: Дело ЛТД, 1993.

2. Литвинцева Г.П. Институциональная экономическая теория: Учебник. – Новосибирск: Изд-во: НГТУ, 2003.С.17-34; 27-51.

3. Природа фирмы: Пер. с англ. /Под. ред. О.И. Уильямсона, С.Дж. Уинтера. – М.: Дело, 2001.С.12-29; 36-45.

4.Уильямсон О.И. Экономические институты капитализма: Фирмы, рынки, “отношенческая” контрактация. – СПб.: Лениздат; CEV Press, 1996. С.14-32.

Поиск по сайту: