Інституціональна структура суспільства

Економічні організації, інститути, угоди і т.п. утворюють єдину структуру, яку можна назвати інституційною структурою суспільства. Трирівнева схема дослідження, запропонована О.Уильямсоном, виглядає наступним чином:

· на першому рівні – індивіди, або економічні агенти,

· на другому – різні інституційні угоди у вигляді ринків, фірм, гібридних (змішаних) форм,

· на третьому – інституціональне середовище, включаючи системоутворюючі правила гри.

Інституціональні угоди – це домовленість між індивідами і їх групами, що визначають способи кооперації і конкуренції. Прикладами інституціональних угод виступають перш за все контракти – добровільно встановлені економічними агентами правила обміну, правила функціонування економічних і політичних ринків, правила взаємодії у середині організацій.

Інституціональне середовище – сукупність основоположних, політичних, юридичних і економічних правил, що визначають рамки економічної поведінки. Складовими інституціонального середовища виступають правила соціального життя суспільства, функціонування його політичної сфери, базових правових норм – конституція та інші закони.

Усі дії в економіці здійснюються згідно принципу методологічного індивідуалізму. Це означає, що, коли мі говоримо, наприклад, про вплив інституціональних угод однією на іншу, то маємо на увазі взаємний вплив індивідів, що уклали інституціональну угоду.

Стисло розглянемо кожну з семи залежностей, але ключовими є перші три типи.

1.Вплів індивідів на інституціональні угоди. Оскільки інституціональні угоди, за визначенням є добровільними домовленостями, переваги і інтереси індивідів грають вирішальну роль у виникненні тих або інших інституційних угод (в рамках, що визначаються інституційним середовищем).

2.Вплів інституціональних угод одна на одну. Зміст даного типу взаємодій достатньо різноманітний, наприклад поведінка окремих організацій впливає на характер ринку (наприклад розповсюдження бартеру може наблизити ринок до монополістичного).

3.Вплів інституціонального середовища на інституціональні угоди. Зміст даного зв’язку безпосередньо витікає з визначення інституціонального середовища і інституціональних угод: правила, що входять до інституціонального середовища визначають характер та склад інституціональних угод.

4.Вплів інституціональних угод на індивідуальну поведінки. Економічні агенти, що уклали контракт, пов’язані певними зобов’язаннями, що визначає їх індивідуальну поведінку.

5.Вплів інституційних угод на інституціональне середовище. Наприклад інституціональна угода, що забезпечує відчуття вигоди своїм учасникам, може сформувати так звану групу особливих інтересів - сукупність індивідів, зацікавлених в збереженні одержуваних вигод. З цією метою при певних обставинах така група здатна вплинути на законодавчий процес з тим, щоб закріпити одержувані переваги.

6.Вплів інституціонального середовища на індивідуальну поведінку. Така дія проявляється як основоположні правила як безпосередньо, так і через інституційні угоди, що також формуються під впливом інституціонального середовища.

7.Вплів індивіда на інституціональне середовище. Індивіди впливають на інституціональне середовище двома способами: по-перше через участь у виборах законодавчих органів держави, а по-друге, через укладання інституціональних угод, зміст яких також здатний впливати на інституціональне середовище.

Поиск по сайту: