 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Психоаналітична філософія: фройдизм та неофройдизм
|
Читайте также: |
Засновником психоаналітичної традиції, яка вплинула не тільки на філософську думку XX століття, але й на медицину і психологію, соціологію і педагогіку, антропологію й етнографію, на сучасне мистецтво і літературу, став австрійський психіатр і психолог Зїгмунд Фройд (1856 - 1939).
Його основним внеском у науку і філософію стало дослідження ролі підсвідомого у людській психіці, впливу підсвідомого на життя і поведінку людини, на історію та культуру людства.
Свою концепцію 3. Фройд виклав у книзі «Тотем і табу», а також у пізніших працях - «Я і Воно», «Майбутнє однієї ілюзії», «Незадоволеність культурою», «Тлумачення сновидінь».
Класика наполягала на розумності людини, на її природній доброті, а Фройд зосереджує увагу на аморальності, асоціальній агресивності людської природи.
Людську психіку, пояснював Фройд, можна порівняти з айсбергом, лише одна п'ята якого знаходиться над водою (сфера свідомого), а чотири п'ятих - у темних глибинах (сфера підсвідомого).
Свідомість, розумне в людині є незначною частиною психічного життя.
Переважна частина психічного життя знаходиться поза контролем розуму.
Підсвідоме трактується Фройдом як сукупність первісних інстинктів, темних ірраціональних, асоціальних і аморальних потягів і бажань.
В основі всіх людських пристрастей і вад - марнолюбства, владолюбства, заздрості, жадності та інших - лежать два основних, базових інстинкти:
- сексуальний («потяг до життя»),
- агресивний («потяг до смерті»).
Ці два інстинкти, «Ерос» і «Танатос» (названі так за іменами давньогрецьких богів кохання і смерті), є тими силами, що керують здебільшого людським життям.
Вони виявляються сильнішими за розумні мотиви, потреби та інтереси людини.
У творі «Я і Воно» Фройд визначає психічну структуру індивіда, яка складається, на його думку, з трьох рівнів.
- Воно (Іd) - глибинний шар несвідомих потягів, сутнісне ядро людини, над яким надбудовується решта елементів.
Ці первинні потяги зводяться до двох основних:
потяг до життя, сексуальні бажання («Ерос»);
потяг до смерті, до руйнування, агресивні бажання («Танатос»).
- Я (Еgо) - сфера свідомого, посередник між несвідомими потягами людини і зовнішньою реальністю (культурною і природною).
- Над-Я (Suрег Еgо) - сфера суспільних цінностей і норм, моральна цензура.
Основним і об'єднуючим всіх людей є сексуальний інстинкт, інстинкт продовження роду, який Фройд позначив терміном «лібідо».
Звертаючись до проблеми культури у своєму есе «Невдоволеність культурою», Фройд розкриває її суперечливий характер.
Культура є, за Фройдом, своєрідним механізмом соціального придушення вільного виявлення справжніх бажань індивідів, що приводить до душевних конфліктів і до порушень психіки - неврозів і психозів, а також - до проявів зла, агресії, насильства. Чим вищий рівень цивілізованості, культури людини і суспільства, тим більшою є загроза руйнування людської психіки.
Чим більш повно і серйозно виконує людина заборони і приписи суспільства, тим більший тягар вона несе.
Люди розплачуються найдорожчою ціною за суспільний прогрес.
Обмежуючи свою свободу у сфері інстинктів, з перебігом історичного прогресу не тільки окрема людина, але й людство в цілому стає все більш хворим.
Війни, повстання, революції, інші масові прояви насильства і агресії Фройд розцінює як «колективний невроз».
З іншого боку, культура робить життя безпечнішим, блокуючи людські інстинкти, людську агресивність, взагалі робить можливим існування людського суспільства.
За Фройдом, культурна творчість є «сублімацією» (перенесення, перемикання) частини сексуальної енергії («лібідо») в різні форми суспільної і культурної діяльності.
Виникнення суспільства і людської цивілізації нерозривно пов'язане з появою культури. Людська культура, стверджує Фройд, починається із заборони.
В архаїчних суспільствах перші заборони і торкалися якраз вихідних, первісних інстинктів - сексуального і агресивного (заборона кровозмішування і заборона вбивства родичів).
Але внаслідок цього виникає перша історична ситуація конфлікту між бажаннями і заборонами.
Проте пригнічені і нереалізовані інстинкти стають джерелом негативної енергії, призводять до неврозів, до деструкції, руйнування людської психіки.
Теорія Фройда була створена спочатку як метод лікування неврозів через аналіз і пояснення прихованих імпульсів (звідси - термін «психоаналіз»).
Особлива увага приділялася Фройдом дитячій психіці, дитинству, коли відбувається перший досвід конфлікту між соціальними заборонами і бажаннями, коли зазнаються психічні травми, що в явній формі можуть виявитися набагато пізніше.
Отже, справжнє керівництво людським життям здійснюється сферою підсвідомого, культура виступає в ролі «цензора» і «охоронця» від руйнівної дії інстинктів.
У своєму вченні Фройд біологізує людину: основні причини її поведінки вбачає у біологічних, природних імпульсах.
Біологізаторський підхід здійснює Фройд і до суспільства, яке виконує, на його думку, переважно репресивну функцію, обмежуючи свободу інстинктів індивіда.
Тому суспільство та індивід завжди будуть створювати конфліктну цілісність, вважав він.
Карл Юнг (1875 - 1961) був першим учнем і першим критиком вчення Фройда.
Юнг піддав критиці перебільшення ролі сексуального початку в людській психіці.
Основні твори К. Юнга:
- «Архетип і символ»,
- «Колективне несвідоме і його архетипи».
Основним досягненням творчості Юнга стало відкриття явища «колективного підсвідомого».
Юнг вважав, що в психіці людини, крім індивідуального несвідомого, на якому побудований весь психоаналіз Фройда, існує і глибший шар - «колективне несвідоме», таке, що є віддзеркаленням досвіду колишніх поколінь, відображеного в структурах мозку.
Досліджуючи людські сновидіння, міфи, релігійні уявлення, витвори мистецтва, фольклор, Юнг помітив такі підсвідомі духовні явища, які не могли бути зв'язані з індивідуальним життєвим досвідом. Виявилося, що певні образи і символи були успадковані нами і збереглися у вигляді «архетипів».
Архетипи, за Юнгом, є підсвідомими образами-символами, які передаються у спадок й оформлюють наше мислення і нашу поведінку.
Неофройдисти А. Адлер, К. Хорні, Е. Фромм продовжили і розвинули фрейдистські ідеї в соціологічних та культурологічних дослідженнях.
Найбільш відомим представником неофройдизму став Е. Фромм, який зробив спробу поєднати в своєму «гуманістичному психоаналізі» ідеї марксизму, фройдизму і екзистенціалізму. У своїх відомих творах «Мати або бути?», «Втеча від свободи» Фромм піднімає проблеми особистості в сучасному світі.
Поиск по сайту: