Маршалл Маклюен — пророк електронної комунікації

Маршалл Маклюен (М. McLuhan) (1911-1980), канадський професор, спочатку спеціалізувався в царині англійської літератури, а з 50-х років присвятив себе філософії соціальної комунікації. У 60-і роки одна за одною вийшли в світ його блискуче на­писані і оригінально оформлені книги «Галактика Гутенберга» (1962 р.), «Медіум — це Послання» (1967 р.), «Війна і мир в глобальному селі» (1968 р.), які принесли йому світову славу і імідж «пророка з То­ронто». Пророчий дар М. Маклюена виявився не тільки в афористичній формі його висловів, але і в тих картинах минулого і майбутнього соціальної комунікації, які малювала його наукова інтуїція, і розквітчувала палка фантазія.

Головне кредо віри (методологічний принцип) уче­ння М. Маклюена можна сформулювати так: духовний і матеріальний прогрес людства визначають не засоби праці або освоєння природи, не економіка, політика чи культура, а технологія соціальної комунікації, тобто комунікаційні канали, які мають у своєму розпорядженні люди. Залежно від домінуючих засобів масової комунікації (mass media) історія людства ділиться на чотири епохи:

• Епоха «дописьмового варварства» характеризується наївно-безпосереднім відношенням людей до оточуючого середовища. Їх вищим комунікаційним досягненням була членороздільна мова, що сприймалася на слу­х, звідси — формування «людини, що слухає». «Людина, що слухає», використовує природні комунікаційні канали, живе у відкритому акустичному просторі, є особисто причетною до подій, що відбуваються навколо, а це сприяє гармонійному розвитку її психічного світу.

• Епоха письмового кодифікування порушила духовну гармонію і «сенсорний баланс» безграмотного варвара; те­пер в комунікації головує не слух, а зір, не акустичне повідомлення, а усвідомлювані розумом тексти, зако­довані знаками. Залучення до розумових опе­рацій кодування-декодування сенсів зробило людину раціоналістичним і обачливим «стороннім спостерігачем історичного процесу». На зміну племінному братерству прийшла феодальна роздробленість (детрибалізація). Проте аж до XV століття ороакустичний (усний) і візуальний (письмовий) канали комунікації знаходилися в умовах рівноваги.

• Епоха Гутенберга остаточно покінчила з природною гармонією первісної людини. Наступила «друкарська ера», що дала можливість звертатися до масової «безособової» аудиторії. Людина стає «розумнішою» не за рахунок спілкування з іншими людьми, а за рахунок індивідуального читання. Замість «людини, що слухає» з'являється «людина, що дивиться», у якого атро­фовані всі сенсорні канали — слух, нюх, ося­зание, смак, зате гіпертрофований зір. Особисте мислення все більше поступається місцем орієнтації на друкарське слово і «книжкові» авторитети. Люди почали довіряти «мертвій букві» більше, ніж живому слову, відчуження придбало в суспільстві загрозливі масштаби. Залежність людей від продукції «Гутенбергівської Галактики» призвела до сумних наслідків. На думку М. Маклюена, масові політичні і релігійні рухи, криваві революції, світові війни — все це наслідок гіпнотичної дії друкарських видань. Такі потворні риси європейської цивілізації, як індиві­дуалізм, егоїзм і загальне відчуження, націоналізм і безбожжя, інформаційні перевантаження і психічні розлади, пояснюються тривалою монополією кни­ги як пануючого засобу комунікації.

• Сучасна епоха — синтез «людини, що слухає» і «людини, що дивиться» (стадія постнеокультури). Електричні і електронні засоби зв'язку, за словами М. Маклюена, це «комунікаційна революція» в історії людства. Характерна особливість сучасних комунікаційних засобів в тому, що вони діють не на окремі органи чуття, а на всю нервову систему людини. Навколишня реальність знову предстає в своїй живій конкретності, а людина отримує ілюзію співучасті в поточних подіях. До лю­дей повертається «сенсорний баланс» епохи дописемної комунікації. Електронні технології спілкування сприяють злиттю міфологічного (безпосереднього) і раціоналістичного (опосередкованого) способів сприйняття світу, створюють передумови для цілісного розвитку особи. «Електронна галактика» сприяє «ретрибалізації» існуючих суспільств і на новій технологічній основі відтворює «первісну єдність колективної свідомості», перетворюючи нашу планету на єдине «глобаль­не село». У цьому «селі» не буде індивідуалізму і націоналізму, відчуження, агресивності і військових кон­фліктів. Прийдешня усесвітня цивілізація, — пророкував М. Маклюен, — буде суспільством «гармонійної комунікації» і «образного мислення», що є обов’язковою умовою формування вищих культур. Такий він був – наївний фантазер!

М. Маклюен формулював свої передбачення в 60-і роки, відштовхуючись від потенціалу телебачення, що з’явилося в цей час. Він передбачав захід «Галактики Гутенберга» і появу гармонійного «хомо телевізіоніс». Він не враховував перспективи комп'ютерної тех­ніки, бо в його час вона ще не стала комунікаційним інструментом; не було персональних комп'ютерів, банків даних з дистанційним доступом, електронної пошти, «світової павутини» Інтернет. Але Маклюен передбачив появу «гіпермедіа» — єдність звуку, стати­чних і динамічних зображень, реалізовану в системах мультимедіа. З позиції метатеорії соціаль­ної комунікації великий інтерес представляють його періодизація комунікаційних «епох» і висновки про дію комунікаційних технологій на історію людства, які, правда, швидше нагадують наївні уто­пії, ніж наукові прогнози. Тим не менше є підстава вважати Маршалла Маклюена за пророка електронної комунікації.

Література

1. Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации: Учебное пособие.­­—СПб.: Изд-во Михайлова, 2002 г. – 461 с.

2. Голобуцький О., Шевчук О. E‑Ukraine. Інформаційне Суспільство: бути чи не бути. -- Київ, 2001

[1] Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации: Учебное пособие.­­—СПб.: Изд-во Михайлова, 2002 г. – 461 с.

Поиск по сайту: