Комунікації та їхні складові частини як об'єкти адміністративно-правового регулювання

Характерні особливості комунікацій як об'єктів адмініст­ративно-правового регулювання:

- самостійно не створюють матеріальних цінностей. У реаль­ності транспорт, шляхове господарство і зв'язок призначені для реалізації потреб людей на пересування і спілкування та, відповід­но, об'єктивно не створюють матеріальних цінностей;

- високий ступінь централізації державного управління. Гово­рячи про вказану особливість, слід вказати, що вона перш за все має стосунок до транспорту і шляхового господарства. Розглянувши користування залізничними коліями, диспетчерські авіаційні слу­жби, трубопровідний транспорт, ми повинні говорити фактично про державні монополії, тобто системи, у яких роль держави немож­ливо перебільшити. Виходячи з цього масштаби приватизації у цій сфері порівняно незначні. Водночас, розглядаючи зв'язок, необ­хідно вказати, що компанія «Укртелеком», яка раніше була факти­чним державним монополістом у галузі надання послуг зв'язку, на сьогодні втратила це положення. Недержавні оператори стільни­кового мобільного зв'язку успішно конкурують із зазначеною компанією, проте й вони реально характеризуються високим сту­пенем централізації управління (вже недержавного);

- нерідко є джерелом підвищеної небезпеки. Статистичні дані невмолимо свідчать про значну кількість автомобільних аварій, авіаційних катастроф, які стають причиною загибелі людей. Саме тому, з позицій адміністративно-правового регулювання у сфері комунікацій, необхідно враховувати фактор потенційної небезпеки експлуатації транспортних засобів. Цим продиктовані особливі умови до дисципліни, стану здоров'я працівників транспорту, від яких фактично залежать життя і здоров'я громадян. Варто також наголосити, що частини території підприємств, вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеродромів і шляхів, де здійснюється рух транспортних засобів, проводяться маневрові та вантажно-розвантажувальні роботи, є зонами підвищеної небезпеки. Пере­бування громадян у цих зонах забороняється. На досягнення мети мінімізації факторів ризику виникнення небезпечних ситуацій спрямовано особливу систему контролю, що функціонує на транспорті. Значна частина повноважень Міністерства транспор­ту та зв'язку, інших компетентних органів спрямована на убезпе­чення польотів, руху автомобільного, залізничного та інших ви­дів транспорту;

- є комплексною галуззю народного господарства. Про зазна­чену особливість свідчить той факт, що, наприклад, залізничний транспорт, як один із варіантів комунікацій, містить у собі вироб­ництво, ремонт і обслуговування рухомого складу, промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, обслуго­вування залізничних колій, медичне обслуговування залізничників у відомчих лікувальних установах, навчальні заклади, дошкільні установи тощо;

- містять в собі природні монополії. Як уже зазначалося, серед комунікацій мають місце природні монополії, себто такі варіанти організації та функціонування, за яких держава зацікавлена в та­кому стані товарного ринку, коли задоволення попиту на цьому ринку є ефективнішим за умови відсутності конкуренції. Саме з цих позицій здійснюється державне регулювання у сфері залізнич­ного транспорту, користування авіаційними диспетчерськими службами (авіаційних перевізників може бути багато, як держав­них, так і приватних, але диспетчерські служби монопольно лише державні), нафтовими та газопроводами;

- значна соціальна роль. Іноді саме за допомоги зв'язку (маючи можливість зателефонувати рідним, близьким чи знайомим) особа може (виходячи з віку, стану здоров'я) спілкуватись із зовнішнім світом. Водночас мешканці віддалених селищ тільки в такий спо­сіб можуть звернутися за послугами лікарів швидкої медичної до­помоги. Користуючись транспортом, громадянин має змогу манд­рувати, обирати нове місце проживання, відвідувати видатні істо­ричні місця. Все це свідчить про ту значну соціальну роль, яку відіграють комунікації, та, відповідно, належне державне регулю­вання ними, у житті суспільства.

Завданнями державного управління в галузі транспорту є:

- своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях і потреб оборони України;

- захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;

- безпечне функціонування транспорту;

- додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку націо­нальної транспортної системи;

- захист економічних інтересів України і законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;

- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

- обмеження монополізму і розвиток конкуренції;

- координація роботи різних видів транспорту;

- ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;

- охорона навколишнього природного середовища від шкідли­вого впливу транспорту (Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР).

Центральним органом виконавчої влади у сфері державного регулювання транспортом є Міністерство транспорту та зв'язку України (Мінтрансзв'язку України). Студенти повинні визначити і охарактеризувати основні завдання Мінтрансзв'язку України у сфері транспорту.

Залізничний транспорт - це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загально-і о користування, призначений для забезпечення потреб суспільно-і о виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності пі видів діяльності.

Залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяль­ність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародній співпраці України.

Рівні державного регулювання залізничного транспорту України:

1. Міністерство транспорту та зв'язку України.

2. Державна адміністрація залізничного транспорту України

Укрзалізниця є урядовим органом державного управління заліз­ничним транспортом загального користування, який діє у складі Мінтрансзв'язку України та йому підпорядковується.

3. Залізниці.

4. Залізничні станції.

Управління залізницями та іншими підприємствами залізнич­ного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця), яка підпорядкована Міністерству транспорту та зв'язку України.

Студентам слід розкрити основні завдання Укрзалізниці.:

Автомобільний транспорт - це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств автомобільного транспорту штильного користування, покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в автомобільних перевезеннях.

Рівні державного регулювання автомобільного транспорту України:

1. Міністерство транспорту та зв'язку України.

2. Державний департамент автомобільного транспорту України (Укравтотранс) є урядовим органом державного управління у галузі автомобільного транспорту, який діє у складі Мінтрансзв'язку України та йому підпорядковується.

3. Автотранспортні управління в Автономній Республіці Крим і а областях - територіальні органи Мінтрансзв'язку України, що підпорядковані Державному департаменту автомобільного транс­порту.

4. Автовокзали - комплекси будівель, споруд, стоянок і під'їз­ній для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та одночасного обслуговування 150 та більше пасажирів.

5. Автостанції - це споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок і під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та одночасного обслуговування до 150 пасажирів.

Студенти повинні розкрити основні завдання Укравтотрансу.

Авіаційний транспорт - це виробничо-технологічний ком­плекс організацій і підприємств авіаційного транспорту загального користування, покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в авіаційних перевезеннях.

Рівні державного регулювання авіаційного транспорту України:

1. Міністерство транспорту та зв'язку України.

2. Державна авіаційна адміністрація (Державіаадміністрація) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку та йому підпорядковується.

3. Аеропорти та аеродроми. На сьогодні в Україні діють 43 аеропорти та аеродроми цивільної авіації.

4. Повітряні судна - літальні апарати, що тримаються в атмо­сфері за рахунок взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатні маневрувати у тривимірному просторі.

Студенти повинні визначити і охарактеризувати основні завдання Державіаадміністрацїї є.

Морський і річковий транспорт - це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств морського і річкового і транспорту загального користування, покликаний задовольняти погреби населення та суспільного виробництва в морських і річко­вих перевезеннях.

Рівні державного регулювання управління морського та річ­кового транспорту України:

І. Міністерство транспорту та зв'язку України.

Державний департамент морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот) є урядовим органом державного управління в і.шузі морського і річкового транспорту, який діє у складі Мінтрансзв'язку та підпорядковується йому.

Морські та річкові порти. Морський порт - державне транспортерне підприємство, призначене для обслуговування суден, вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах.

4. Морські та річкові судна.

Статистичні дані свідчать, що морський і річковий транспорт є суттєвою складовою єдиної транспортної системи України. Водно­час мають місце і певні проблеми. Так, якщо на 1 січня 1991 р., за даними Укрморрічфлоту, у складі державних судноплавних компа­ній (а інших тоді й не було) налічувалося 375 тільки морських суден загальною вантажністю (дедвейтом) 5,3 млн тонн, то до кінця 2004 р. сумарний дедвейт морських, річкових суден і суден «ріка-море», зареєстрованих в Україні, становив лише 1,2 млн тонн.

Студенти повинні охарактеризувати основні завдання Укрморрічфлоту.

Доречно навести аналіз бачення морських портів лише як держав­них транспортних підприємств.

Міський електричний транспорт складова частина єди­ної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населе­них пунктів.

Рівні державного регулювання міського електричного транс­порту України:

1. Міністерство з питань житлово-комунального господарства України.

2. Міністерство транспорту та зв'язку України.

3. Місцеві державні адміністрації.

4. Органи місцевого самоврядування.

Державна політика у сфері міського електричного транспорту проводиться на засадах:

- доступності транспортних послуг для всіх верств населення;

- пріоритетності розвитку міського електричного транспорту у містах із підвищеним рівнем забруднення довкілля та курортних регіонах;

- створення сприятливих умов для виробництва вітчизняного рухомого складу та його удосконалення;

- беззбиткової роботи перевізників.

Трубопровідний транспорт - це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств трубопровідного транспорту, призначений для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобут­ку (промислів), виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування.

Рівні державного регулювання трубопровідного транспорту України:

1. Міністерство палива та енергетики України.

2. Місцеві державні адміністрації.

3. Органи місцевого самоврядування.

Систему трубопровідного транспорту України становлять:

1. Магістральний трубопровідний транспорт.

2. Промисловий трубопровідний транспорт. Магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубо­провід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійс­нюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продук­тів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроек­товані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

У цілому ж слід зазначити, що суб'єктами правового регулю­вання відносин у галузі трубопровідного транспорту є юридичні та фізичні особи, діяльність яких безпосередньо стосується.

Шляхове господарство - це виробничо-технологічний ком­плекс організацій і підприємств шляхового господарства, призна­чений для будівництва, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування, а також відповідних інженерних комуні­кацій і споруд.

Рівні державного регулювання шляхового господарства Ук­раїни:

1. Міністерство транспорту та зв'язку України.

2. Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор) центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямову­ється і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра транспорту та зв'язку України.

3. Місцеві державні адміністрації.

4. Органи місцевого самоврядування.

Тема 13. Адміністративно-правове забезпечення в АПК (6 год.)