Методичні рекомендації з виконання. При відповіді на перше питання студенти повинні розкрити поняття, особливості та принципи адміністративного процесу

При відповіді на перше питання студенти повинні розкрити поняття, особливості та принципи адміністративного процесу. Це можна зробити через розкриття визначення поняття адміністративний процес. У широкому розумінні адміністративний процес — це вста­новлений законом порядок розгляду та вирішення індивідуаль­но-конкретних справ, що виникають у сфері державного управ­ління, судами або спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами). У вузькому розумінні адміністративний процес розглядаєть­ся як провадження у справах про адміністративні правопору­шення та застосування до правопорушників адміністративних стягнень, заходів адміністративного примусу або, як це зазначе­но в Кодексі адміністративного судочинства, як правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочин­ства. У цьому разі адміністративний процес фактично ототож­нюється з юрисдикційним процесом. Тут також доцільно визначити і охарактеризувати принципи адміністративного процесу: 1) законності (державні органи діють в адміністративному процесі тільки в межах своєї компетенції); 2) охорони інтересів держави та особи; 3) публічності (офіційності); 4) самостійності і незалежності у прийнятті рішень; 5) об'єктивності істини; 6) гласності (наприклад, ст. 249 КпАП); 7) рівності учасників адміністративного процесу перед за­коном; 8) швидкості та економічності; 9) провадження процесу національною мовою; відповідальності посадових осіб.

Для кращого засвоєння особливостей адміністративного процесу, студенти можуть скласти порівняльні таблиці і порівняти адміністративний процес з цивільним та кримінальним.

При відповіді на третє питання спершу слід розкрити поняття а дміністративна юрисдикція — розгляд адміністративно-правових спорів, справ про адміністративні правопорушення у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особа­ми), які наділені правом розглядати спори та накладати ад­міністративні стягнення.

До адміністративно-юрисдикційних проваджень адміністра­тивного процесу належать провадження у справах про ад­міністративні правопорушення, провадження із застосування заходів адміністративного попередження та припинення, про­вадження по скаргах громадян, дисциплінарне провадження.

Ознаками адміністративно-юрисдикційної діяльності є, по-перше, наявність правового спору або правопорушення. Розгляд та вирішення адміністративних справ, обумовлених позитивни­ми обставинами, не охоплюються юрисдикційною діяльністю. Юрисдикція виникає тоді, коли вирішується спір про право або наявне порушення правових норм. По-друге, адміністративно-юрисдикційна діяльність здійснюється в особливій процесуаль­ній формі. По-третє, обов'язковим є прийняття рішення у виг­ляді юридичного акта застосування норм права. Юрисдикційний акт із конкретної адміністративної справи означає, по суті, вирі­шення правового спору або накладення стягнення при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Іншим варіантом вирішення справи може стати рішення про припинення провад­ження у справі або про застосування засобів впливу до непов­нолітнього.

Характерною особливістю адміністративної юрисдикції є різ­номанітність органів її здійснення. Зокрема це пов'язано з мож­ливістю оскарження дій і рішень органів і посадових осіб, що порушують права громадян. Тобто будь-який вищий відносно них орган повинен розглянути таке звернення і прийняти по ньому рішення. Справи про адміністративні правопорушення також можуть розглядатися і вирішуватися, по суті, значною кількістю органів та посадових осіб. Так, відповідно до ст. 213 КпАП органами (посадовими особами), уповноваженими розгля­дати справи про адміністративні правопорушення, є адміністра­тивні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад; районні (міські) суди (судді); органи внутрішніх справ, ор­гани державних інспекцій та інші органи (посадові особи), упов­новажені на те цим Кодексом. Отже, розгляд справ про ад­міністративні правопорушення може бути покладений як на органи, основним завданням яких поряд із виконанням юрисдикційних є здійснення виконавчо-розпорядчих функцій в різ­них галузях державного управління, так і на органи, спеціально створені для розгляду справ про адміністративні правопорушен­ня.

Адміністративна юстиція — це встановлений законом поря­док розгляду та вирішення в судовій процесуальній формі справ, що виникають у сфері державного управління між громадянами та юридичними особами, з одного боку, та органами державного управління (посадовими особами) — з іншого, здійснюваний за­гальними або спеціально створеними для вирішення правових спорів судами.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори:

1) фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повнова­жень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) з приводу прийняття громадян на публічну службу, її про­ходження, звільнення з публічної служби;

3) між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладен­ня та виконання адміністративних договорів;

4) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) щодо правовідносин, пов'язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму.

Компетенція адміністративних судів не поширюється на пуб­лічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) які належить вирішувати в порядку кримінального судо­чинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положен­ня) об'єднання громадян зараховані до його внутрішньої діяль­ності або виключної компетенції.

Адміністративне судочинство здійснюється на основі принци­пів верховенства права, законності, рівності всіх учасників ад­міністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин справи, гласності та відкритості адміністративного процесу, за­безпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень ад­міністративного суду та обов'язковості судових рішень.

Поиск по сайту: