Організація як соціотехнічна система і об'єкт менеджменту

Тема 3: Теорія організації

2.1Організація як соціотехнічна система і об'єкт менеджменту

2.2 Види організацій

2.3 Характеристики організацій

Організація як соціотехнічна система і об'єкт менеджменту

Суспільство утворює велика множина організацій, іікі різняться за характером і метою діяльності, за фор­мою власності, спрямованістю, але діють на основі пев­них правил і процедур.

Організація (грец. organon — поєднання) — соціальне утворення (група людей), що функціонує на відносно постійних засадах і сві­домо координує свою діяльність для досягнення спільної мети.

В українському законодавстві організації, що володі­ють певним майновим комплексом для здійснення під­приємницької діяльності і мають статус юридичної осо­ті, називають підприємствами. Широко вживаним є термін «фірма», що стосується будь-якої організаційно-господарської одиниці, яка здійснює підприємницьку діяльність у різних галузях виробництва та послуг і прагне досягти комерційних цілей, маючи права юридичної осо­ті. Тому поняття «організація», «підприємство», «фірма» використовують як взаємозамінні на означення соіцотехнічних систем, тобто таких, що містять соціаль­ну (людей) і технічну (технології, будівлі) компоненти.

Для створення організації необхідні:

— певна кількість учасників (людей);

— ступінь ідентифікації всіх учасників з цілями орга­нізації, що є похідними від інтересів її засновників (власників);

— формальна структура владних відносин, ієрархія.

Організації можуть бути формальними і неформальними. Формальні організації виникають з волі керівни­ми і проектуються ними цілеспрямовано. Вони мають стабільну структуру, ієрархію і визначені зони дій для кожного працівника. Неформальні організації — це організації, які виникають спонтанно, але за умови, що люди часто вступають у стосунки між собою. У них відсутні єдині цілі; система соціальних зв'язків, норм і дій формується не за розпорядженням керівництва, а стихій­но. Неформальні організації (групи) існують майже в усіх формальних організаціях, за винятком дуже малих. Їх виникнення зумовлене тим, що не всі інтереси і соціальні потреби людей можуть бути задоволені в межах формаль­ної організації. Неформальні групи впливають на систему стосунків у формальній організації. (Надалі організацією називатимемо лише формальну організацію).

Процес побудови організації часто теж називають організацією, хоча йдеться про функцію управління — «організування». (Надалі термін «організування» вжи­ватимемо саме на означення функції управління).

Виникнувши, організації існують за внутрішньою логікою і можуть втрачати залежність від людей, що їх створили. Кожен індивід намагається використати ор­ганізацію для досягнення власних цілей, сподіваючись, що вона дасть йому можливість займатися цікавою, престижною, важливою діяльністю, забезпечить пев­ною інформацією, надасть необхідні права, владу, са­мостійність, гарантуватиме безпеку і соціальний за­хист. Організація, в свою чергу, використовує можли­вості працівників для зміцнення і розвитку. Тому вона очікує від них певного досвіду, знань, кваліфікації, ак­тивності, відповідальності, дисципліни, визнаннясвоїхцілей і цінностей тощо.

Загалом відносини між кожною конкретною люди­ною і організацією мають бути збалансованими. Однак баланс часто порушується, коли організація принижує людей до становища гвинтиків, або коли люди викорис­товують організацію у своїх корисливих цілях, завдаю­чи збитків її потенціалу та репутації. В обох випадках результат однаковий — організація слабшає і перестає ефективно функціонувати. Саме через особливості відно­син людей в організації, що впливають на ефективність їх взаємодії, про організацію говорять як про соціотехнічну систему, у якій важливими є обидві складові — со­ціальна і технічна.

Поиск по сайту: