Види організацій

Кожна організація, незалежно від її конкретного призначення, характеризується певними параметрами: цільовим призначенням, організаційно-правовою фор­мою, галузево-функціональним видом діяльності тощо. Відповідно до цього всі організації поділяють на кілька груп (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація організацій (підприємств) за деякими ознаками

Організації класифікують за такими ознаками:

1) метою утворення і характером діяльності:

— комерційні — здійснюють комерційну діяльність з метою отримання прибутку (виробничі підприємства, банки, посередницькі та консалтингові фірми тощо);

— некомерційні — не ставлять за мету отримання прибутку; націлені на вирішення соціальних проблем (медичні, освітянські, наукові заклади, органи місцево­го самоврядування, благодійницькі фонди тощо);

2) формою власності:

— приватні — засновані на власності окремих гро­мадян з правом найму робочої сили;

— колективні — ґрунтуються на власності трудових колективів;

— державні — майно є власністю загальнодержав­них (власне державні) чи адміністративно-територіаль­них (комунальні) одиниць;

3) правовим статусом і формою господарювання:

— одноосібні — власність однієї особи або родини;

несуть відповідальність за свої зобов'язання всім май­ном чи капіталом; зареєстровані як самостійні госпо­дарські одиниці або як філії іншого підприємства; фор­му одноосібних мають підприємства, невеликі за кіль­кістю працівників;

— кооперативні — добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої ді­яльності; характеризуються особистою участю кожного члена у діяльності, використанням власного або орендо­ваного майна;

— господарські товариства — об'єднання підприєм­ців залежно від характеру інтеграції осіб чи капіталу та ступеня відповідальності за своїми зобов'язаннями. До них належать:

а) повні (товариства, всі учасники яких займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солі­дарну відповідальність за зобов'язання підприємства всім своїм майном);

б) з обмеженою відповідальністю (такі, що мають ста­тутний фонд, поділений на частини, розмір яких визна­чається засновницькими документами; учасники цього товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів);

в) командитні (товариства, до складу яких входять члени з повною і обмеженою відповідальністю);

г) акціонерні (основна форма організації великих та частини середніх підприємств, капітал яких формуєть­ся шляхом продажу акцій та інших цінних паперів. Власник акцій має право брати участь в управлінні то­вариством і відповідає за зобов'язання товариства тіль­ки в межах належних йому акцій);

4) галузево-функціональним видом діяльності:

— промислові — виготовляють різноманітну про­дукцію виробничого призначення і широкого вжитку;

— сільськогосподарські — займаються виробниц­твом сільськогосподарської продукції;

— будівельні — виконують будівельно-монтажні ро­боти;

— торговельні — займаються продажем гуртом і вроздріб товарів широкого призначення;

— банківські — обслуговують готівковий і безготів­ковий обіг фінансових коштів;

5) кількістю працівників:

— малі — кількість працівників залежить від сфе­ри діяльності: у промисловості та будівництві — до 200 осіб; науці та науковому обслуговуванні — до 100; у невиробничій сфері — до 25; у роздрібній торгівлі — до 25 осіб;

— середні та великі у чинному законодавстві не роз­межовують, однак середні налічують сотні працівників, а великі — тисячі.

Часто окремі господарюючі суб'єкти об'єднуються, переслідуючи певну мету. До найпоширеніших добро­вільних об'єднань належать:

— асоціація (лат. associo — приєдную, з'єдную) — об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втру­чатись у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників;

— корпорація (лат. corporatio — зв'язок) — об'єд­нання господарюючих суб'єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтере­сів з делегуванням окремих повноважень централізова­ного регулювання діяльності кожного з учасників;

— консорціум (лат. consortium — співучасть, спіль­ність) — тимчасове об'єднання промислового і банків­ського капіталу для здійснення спільного великого господарського проекту; учасниками консорціуму мо­жуть бути не лише фірми, а й держави (наприклад, Міжнародний українсько-російсько-німецький газо­вий консорціум);

— концерн (лат. соn — разом, cernere — розрізняти) — статутне об'єднання підприємств різних галузей про­мисловості, транспорту, торгівлі для здійснення спіль­ної діяльності, що характеризуються єдністю власності та контролю. В концерні добровільно централізуються функції науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційна, фінансова, природоохоронна, зовнішньо­економічна діяльність. До управління концерном залу­чають представників підприємств-учасників, які здій­снюють загальне керівництво, вирішують принципові економічні та фінансові питання;

— холдинг (англ. holding — тримати, затримувати) — специфічна організаційна форма об'єднання капіталу, що припускає створення материнської і дочірніх компаній (перша володіє контрольним пакетом акцій других). Об'єднані у холдингу суб'єкти мають юридичну і госпо­дарську самостійність, проте основні питання їх діяль­ності вирішує холдинг;

— фінансово-промислова група (ФПГ) — об'єднан­ня юридичне та економічно самостійних підприємств різних галузей господарства, очолюваних банком, який розпоряджається капіталом підприємств, що входять до нього, і координує усі сфери їх діяльності.

Членство у добровільних об'єднаннях дає змогу під­приємствам узгоджувати свої дії щодо найважливіших для них сфер діяльності і тим самим здобувати конкурентні переваги.

Поиск по сайту: