АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Характеристики організацій

Читайте также:
  1. I. Основные характеристики и проблемы философской методологии.
  2. PR-текст, его сущностные характеристики
  3. БИЛЕТ 5-6Поняття про організаційні форми навчання. Класифікація форм навчання природознавству.Класифік норм навч.природозн.
  4. Биографические характеристики
  5. Види (типи) виробництва і характеристика їх технологічних процесів. Організаційні форми роботи.
  6. Види організацій
  7. Види та організаційні форми підприємств.
  8. Виды и характеристики воздействий на природную среду
  9. ВИТЯГ З ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ
  10. Виховання – це усвідомлене і цілеспрямоване зрощування людини як особистості у відповідності зі специфікою цілей, соціальних груп і організацій в яких воно здійснюється.
  11. Влияние параметров элементов на характеристики цепи.
  12. Внешние характеристики четырехполюсников.

Усі організації, незалежно від специфіки їх діяль­ності, характеризуються ресурсною базою, залежністю від зовнішнього середовища, розподілом праці, наявніс­тю управління.

1. Ресурсна база, необхідна для досягнення цілей ор­ганізації. Для виготовлення продукції, надання послуг кожна організація використовує різні види ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні тощо). Залучаючи їх із зовнішнього середовища, необхідно визначити ключовий, що забезпечить організації кон­курентні переваги: досконала технологія, унікальний матеріал тощо. У постіндустріальну епоху особливого значення набувають нематеріальні, інформаційні ре­сурси. Вони є основою для прийняття рішень щодо залу­чення інших їх видів. Чим унікальніші ресурси, що використовує організація, тим у неї більше шансів на успіх. За обмеженості ресурсів може здійснюватися дер­жавне регулювання їх використання через надання доз­вільних ліцензій.

2. Залежність від зовнішнього середовища. Органі­зація є відкритою системою, вбудованою в зовнішній світ. На вході вона отримує ресурси із зовнішнього сере­довища, на виході — віддає йому створений продукт. Модель існування організації як відкритої системи зоб­ражено на рис. 1.1. Організація (в даному разі виробни­че підприємство), орієнтуючись на інформацію про стан ринку, на якому вона працює, ринкову кон'юнктуру,


 

Рис. 1.1. Організація як відкрита система

 

умови господарювання тощо, відбирає із зовнішнього середовища ті ресурси, що найбільше відповідають ви­могам для виготовлення продукту, який матиме попит. Ці ресурси задіюють у виробничому процесі, по завершенні якого підприємство отримує готовий про­дукт. Від того, як буде продукт сприйнятий зовнішнім середовищем, залежатимуть доходи фірми, її фінансо­ве становище і, в кінцевому результаті, її спромож­ність існувати.

Зовнішнє середовище може змінювати свої вимоги щодо продукту підприємства. Реагуючи на нові вимоги, підприємство модифікує продукт або змінює технологію. При впровадженні нової технології може змінитися не тільки сам технологічний процес виготовлення продук­ції, а й системи забезпечення його матеріалами, управ­ління запасами, збуту, підготовки й управління персона­лом, обслуговування споживачів. Якщо нова технологія підвищить конкурентоспроможність підприємства, це поліпшить і його імідж, що, в свою чергу, вплине на сис­тему фінансового забезпечення діяльності через зміну способу залучення капіталу (охочіше йому надаватимуть кредити; можливе залучення нових інвесторів, у тому числі й збільшення числа акціонерів).

3. Розподіл праці. Розподіл праці дає змогу працівникам виконувати свої функції кваліфікованіше і з меншими зусиллями, що сприяє зменшенню витрат органі­зації. Розподіл праці може бути горизонтальним і вер­тикальним. Горизонтальний поділ праці передбачає ут­ворення в організації підрозділів, які спеціалізуються на різних видах діяльності. Вертикальний — відмежо­вує безпосереднє виконання роботи від роботи з коор­динування діяльності виконавців; відображається в іє­рархії рівнів менеджменту.

Результатом вертикального поділу праці є утворен­ня рівнів управління.

Найчастіше виділяють три рівні управління:

— технічний рівень (низовий) — менеджери, які ке­рують переважно робітниками (бригадири, майстри, на­чальники змін, виробничих дільниць тощо);

— управлінський рівень (середній) — (менеджери, відповідальні за перебіг виробничих процесів у підроз­ділах, що складаються з декількох структурних одиниць; менеджери штабних та функціональних служб апарату управління; керівники допоміжних та обслуго­вуючих виробництв, цільових програм та проектів);

— інституційний рівень (вищий) — адміністрація підприємства, яка здійснює загальне стратегічне керів­ництво; на цьому рівні зайнято всього 3—7% загально­го управлінського персоналу.

4. Наявність управління. Щоб організація могла до­сягти поставлених цілей, необхідно координувати робо­ту всіх працівників, тобто управляти (керувати) ними. Призначення управління — надати організаційній ро­боті системності, порядку, передбачуваності, логіки, постійності, незважаючи на мінливість і складність середовища, в якому вона працює.

Успішність управління організаціями великою мі­рою залежить від розуміння їх характеристик.


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)