В 1569 р. між Польщею та Литвою була укладена Люблінська унія

Причини унії: Велике князівство Литовське поступово занепадало. Внаслідок Лівонської війни з Московщиною (1558-1583) воно опинилося на межі воєнної катастрофи і змушене було піти на поступки Польщі.

Зміст унії:

¨ Польща і Литва об`єднувалися в єдину державу – Річ Посполиту (“Республіка”) з єдиним королем, сеймом, грошовою системою, законами, католицизмом, як державною релігією.

¨ Литовське князівство отримало статус автономії. Всі українські землі, що раніше належали Литві, переходили під владу безпосередньо Польщі.

Наслідки Люблінської унії:

· Українські землі, на відміну від литовських, не забезпечили собі окремий статус у політичній, соціально-правовій системі нової держави.

· На українську територію поширювалися через Польщу нові форми соціального та правового життя, у тому числі шляхетська демократія та міське самоврядування.

· Суспільна верхівка зазнала впливу католицизму та польської духовної культури, наслідком чого стала стрімка полонізація української шляхти.

· Втягнення України до міжнародної системи економічного життя призвело до остаточного закріпачення селян, постійного зростання експлуатації, зосередження торгівлі в руках шляхти.

· Православним українцям заборонялося займати вищі державні посади, вони усувалися від участі в самоуправлінні, українські ремісники і купці опинилися в менш вигідних умовах, ніж польські (більші податки, заборона займатися деякими ремеслами, обмеження торгівлі).

· Панувала тільки польська мова та латинь як мова освіти, судочинства, діловодства.

У 1596 р. була проголошена Брестська (Берестейська) унія – об`єднання православної церкви з католицькою, внаслідок чого утворилася нова уніатська (греко-католицька) церква. Уніатська церква зберігала слов`янську мову та православні обряди, але визнавала догмати католицької церкви і переходила під владу папи римського. Існування православної церкви в Речі Посполитій було заборонено.

Проти церковної унії виступили народні маси, частина знаті на чолі з князем Василем Костянтином Острозьким (1527-1608). Таким чином, з приходом Польщі, було поставлено під сумнів формування українців як окремої етнічної спільності. В Україні розгортається визвольний рух проти польського панування. Українська знать втрачає роль виразника національних інтересів. Цю функцію перебирає на себе козацтво.

Протягом XIII – XIV ст. історичні українські території були захоплені сусідніми державами: та Закарпаття було загарбане Угорським королівством, а Буковина – до складу Молдавського князівства, а з XVIII ст. – Австрійської імперії.

В результаті війни з Литвою (1500-1503) Московське царство закріпило за собою всю Чернігово-Сіверщину.

Поиск по сайту: