|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Варіант 2. 1.Філософія у Братських школах (Україна)
ПАКЕТ 3 Варіант 1 1. Філософія у Братських школах (Україна) Братські школи – центри освіти та духовного життя в Україні, що виникали, починаючи від XVI ст. з метою збереження православних засад життя та протидії католицькій експансії.
2. Загальні ознаки Філософії стародавнього Китаю Китайська філософія. Філософія Китаю в своєму розвитку пройшла три основні етапи: o VІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. – зародження і становлення стародавніх національних філософських шкіл; o ІІІ-ХІХ ст. н.е. – проникнення в Китай із Індії буддизму (ІІІ ст. н.е.) і його вплив на національні філософські школи; o ХХ ст. н.е. – сучасний етап – поступове подолання замкнутості китайського суспільства, збагачуючи китайську філософію досягненнями європейської та світової філософії. Стародавніми національними філософськими вченнями в Китаї є: Ø даосизм; Ø легізм; Ø конфуціанство; Менш поширеними були: v моізм; v натурфілософія; v номіналізм. Після проникнення в Китай буддизму (ІІІ ст. н.е.) і до кінця ХІХ ст. (другий етап) основу китайської філософії складають: · чань-буддизм (національний філософський буддизм, який виник в результаті впливу китайської культури на індійський буддизм, який був запозичений Китаєм); · неодаосизм; · неоконфуціанство.
3. методи і функції філософії Основними методами філософії є: - діалектика, - метафізика - догматизм, - еклектика, - софістика, герменевтика Основні функції філософії: C світоглядна; C пізнавальна; C логічна; C соціально-адаптивна; C критична; C виховна.
Варіант 2 1. Філософія в Києво-Могилянській академії
Погляди вчених Києво-Могилянської академії Ø Філософія – це система дисциплін чи всіх наук, покликаних віднайти істину, причини речей, даних Богом, а також як дослідницю життя і доброчесності; Ø істину слід шукати на шляху дослідження наслідків Божої діяльності створеної природи; Ø здобуття істини є результатом складного процесу пізнання, здійснюваного на двох рівнях – чуттєвому і раціональному; Ø простір є невід’ємним від речей і середовища, а час – послідовною тривалістю кожної речі, простір і час невіддільні від природних сил; Ø пріоритетне значення має розум; останній здійснює значний вплив на волю, даючи їй різні варіанти вибору між добром і злом; Ø вирішальне значення для успіху пізнання має метод, що застосовується дослідником. Науковий метод – це спосіб організації процесу пізнання, який дозволяє перейти від вже відомого до невідомого; Ø сенс життя – у творчій праці, спрямованій на власне й громадське добро; при цьому можливість досягнення людиною щастя перебуває у стані компромісного поєднання прагнень і потреб різних частин душі, тобто тілесних і духовних. 2. Світогляд його структура і типи Світогляд – сукупність узагальнених уявлень людини про світ, місце людини у світі, підвалини людських взаємин із світом, що виконують функції людського самоусвідомлення та світоорієнтування. Типи: Міфологія, релігія, філософія
3. Філософія епохи Відродження. Філософією епохи Відродження називається сукупність філософських напрямків, що виникли і розвивалися в Європі в XIV – XVII ст., які об’єднував антицерковнні і антисхоластичнні напрямок, спрямованість до людини, віра в її великий фізичний і духовний потенціал. Ø Основними напрямками філософії епохи Відродження були: гуманістичний; Ø неоплатонічний; Ø натурфілософський; Ø реформаційний; Ø політичний; Ø утопічно - соціалістичний. Характерні риси: 1)антропоцентризм і гуманізм; 2)опозиція до Церкви і церковної ідеології; 3)зміщення основного інтересу від форми ідеї до її змісту; 4)великий інтерес до соціальних проблем, суспільства і держави; індивідуалізм; 5)широке розповсюдження ідеї соціальної рівності.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |