|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Композиція газетної полоси
Окремі частини газетного набору мають характерні назви, пов’язані з розташуванням статей або ілюстрацій на полосі: Газета починається з заголовної частини, яка може займати всю ширину полоси або її частину. Основні її елементи: назва газети, постійний заклик, назва організації (органу), календарні відомості, номер випуска. Назва газети завжди розміщена у верхньому лівому куті або у верхньому рядку першої полоси. Календарні відомості і номер – під назвою газети або в рамці праворуч. Разом назва газети, тип видання, лозунг, назва організації, яка видає газету, календарні відомості, номер, рік, ціна, інтернет-адреса, іноді зазначення періодичності і тиражу становлять логотип видання. Передовицю поміщають у лівій верхній частині першої полоси. Її набирають на найбільший формат і заверстують в одну або кілька колонок. Її відбивають лінійкою від решти матеріалу або обводять рамкою. Підбірка – матеріал, однорідний за темою; його разміщують на кілька колонок і об’єднують загальним заголовком-шапкою. В підбірку найчастіше об’єднують невеликі статті інформаційного змісту (замітки, інтерв’ю, репортажі). Її заверстують зверху або знизу полоси і чітко відділяють від решти матеріалу. Кілька підбірок беруть в рамку. Вікно - стаття або зображення, прямокутно заверстані в верхньому правому куті полоси. Фонар - стаття (чи зображення), заверстані по центру або знизу полоси на дві-три колонки. Висота такої статти має бути більшою за ширину. Відділяють від іншого матеріалу жирними або фігурними лінійками. Підвал - стаття, разміщена в кількох або всіх колонках внизу полоси. Висота не больше 1/3 і не менше 1/4 висоти полоси. Куток - стаття або іллюстрація, заверстані в одном з кутів полоси, за винятком правого верхнього. Його відділяють лінійками. Горище - великий матеріал, подібний підвалу, але розміщений зверху полоси і заверстаний на всю ширину або на кілька колонок. Відділяють жирними лінійками. Підверстка - матеріал, яким заповнюють порожнє місце під статтею, тематично з ним не пов’язаною. Оголошення заверстують на останній полосі. Колонтитули розміщують або на всю ширину полоси, або внизу у кутку на формат однієї колонки: на парних сторінках – у першій колонці, на непарних – в останній. Колонтитул: назва газети, номер, дата, колонцифра. Види заголовків: 1. Основний заголовок – дає уявлення про матеріал під ним. 2. Підзаголовок – найчастіше тематичний (пояснює, уточнює, інтригує) а) службовий підзаголовок вказує на характер, спрямованість матеріалу, його літ.форму або джерело інформації (Репортаж з берегів Дона; Від нашого кореспондента…); б) внутрішній підзаголовок належить до окремого підрозділу об’ємного матеріалу. 3. Рубрика (надзаголовок) – вказує на розділ або відділ газети (н-д, Панорама новин; Репліка тощо). 4. «Шапка» – заголовок, який об’єднує кілька газетних матеріалів, кожен з яких може мати свій заголовок: а) лозунгова – звернення до читача, б) узагальнювальна – виражає основну думку підбірки, в) інформаційна – повідомлення про подію. Заголовок «стрічка» розгортається на всю ширину полоси.. Правила розміщення і поділу заголовка на рядки: 1)спол. І, а, але і частки не, ні, прийм. За, з, через, під, в, до не можна відривати від слів, яких вони стосуються 2) правильно розмістити загловок стосовно тексту, щоб було очевидно, якої статті стосується; 3) зупинитися на єдиній гарнітурі для матеріалів, пов’язаних з новинами 4)не використовувати ці шрифти для реклами 5) дотримуватися чіткої субординації між заголовковими компонентами. Сучасні тенденції оформлення газет: 1. Освітлення полос, відпова від вертикальних лінійок при «світлому наборі тексту» і посилення контрастності безлінійної верстки. 2. Плакатність першої сторінки (це, по суті, обкладинка з багатьма анонсами змісту внутрішніх сторінок, особливо у форматі А3, А4). 3. Мозаїчність структури останньої сторінки, пов’язана з розміщенням там довідкової і рекламної інформації. 4. Посилення ролі ілюстративного матеріалу, яка все потісняє текстовий. Внутрішні полоси мають спокійнішу композицію. Багато видань надають перевагу 4- і 3-колонковій верстці замість 6-колонкової. Комп’ютерна верстка сприяє посиленню тенденції візуалізації періодичних видань – газетні текти стають коротшими, словесна інформація доповнюється або заміняється графічною, посилюється роль абстрактних візуальних елементів. 5. Розвиток заголовкового комплексу: коментар виносять в анонс, врізку, підзаголовок; заголовок, підзаголовок, рубрика.ю врізка, фотозаставка (або фотоілюстрація) утворюють своєрідну композицію, яка виокремлює текст з низки йому подібних. 6. Підвищення шрифтової кільтури. 7. Прагнення до стабільності композиції і графіки, композиційно-графічного моделювання. Модель – зразок, еталон, який вбирає у себе все краще з минулого досвіду (і не лише власного). Нові прийоми виникають у процесі освоєння нового досвіду. Наприклад, маргіналії (рубрики, винесені за формат полоси) – прийом, який прижився у оформленні молодіжних журналів, особливо малоформатних. Також уводять помітки, зроблені нібито «від руки» (галочки, «NВ!») – це оригінальний і сильний графічний акцент, який порушує монотонність видання. Оформлювачі підкреслюють ще одне значення маргіналій: поміткина полях зроблені нібито читачем, який продивляється видання разом з тобою і відміча – «ц цікаво, потрібно прочитати». Фактори, які визначають особливості оформлення періодичного видання: А. Внутрішні: типологічні (цільова аудиторія і власник чи орган, який видає; мета і тип видання, авторський склад, жанр матеріалу, обсяг, тираж, періодичність, кваліфікація і майстерність редакторів, дизайнерів поліграфістів тощо); ринкові (видання повинне мати оригінальне обличчя при збереженні основних типологічних рис); естетичні. Б. Зовнішні: технологічні, рекламні (реклама – один з основних джерел фінансування; сьогодні у виданнях на рівних представлені редакційна і рекламна частини, що потрібно враховувати при верстанні), національно-традиційний і читацький фактори (н-д, культурні особливості. Так, у виданнях мусульманських країн немає зображень надто оголеного тіла, натомість – багато прикрас на жінках). В. Особистісні. Рівень професійності працівників. Завд.: конспектувати Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |