Молитви

Перун іде і, главу золоту трясучи,

блискавки посіває до Сварги синьої, і та твердіє од тих.

А Матір Слава співає про труди наші ратні,

і маємо послухати і хотіти брані лютої

за Русь нашу і прасвятотців наших.

Матір Слава сяє до небес, як Сонце,

і віщує нам перемоги і загибель.

Ані боятися того, бо то є життя земне,

а вище є життя вічне.

А тому маємо прагнути віще,

як земне проти нього – нице.

Ми на землі, як іскри, і то згинемо у тьмі,

як ніби не існували ніколи на ній.

Так слава наша потече до Матері Слави

і пребуде в ній до кінця кінців земних і інших життів.

Чи нам з тим боятися смерті, як ми потомки славних!

Станьте, як леви, один за одного,

і тримайтеся князів своїх,

і Перун буде коло вас

і перемогу дасть вам

над ворогами отцівської Землі.

Загиблому на полі бою воїну

Перуниця дає Воду Живу попити,

і, попивши її, йде він до Сварги на коні білому.

І там Перун їх зустрічає і веде до благих своїх чертогів,

і там пробудуть якийсь час вони і дістануть тіло нове.

І так жити мають і радіти прісно і до віку віків,

за нас молитву творячи.

Бога Перуна-громовержця,

Бога прі і боріння прославимо,

Що живих явищ кола не перестає крутити в Яві.

Це він нас веде Стезею Правою до брані лютої.

І до Тризни великої о всіх полеглих,

які йдуть у Життя Вічне до Полку Перунового.

Летить у Сварзі Перуниця

І несе Ріг Слави –

Повен сур’ї живої.

Тож іспиймо його до кута!

І пом’янемо всіх полеглих за Рід наш!

І Мати-Слава перед нами йде,

яка вогонь дала Пращурам нашим.

І се Предки наші в Сварзі радіють за нас.

І Мати кличе до Вишнього,

Що дав їй вогонь до вогнищ наших,

і Той прибув з допомогою.

І се міць верже на ворогів.

Великий, могутній і сильний

Боже наш, Перуне!

Ми праведні і вірні

Прадавній Вірі Предків Наших,

Зібралися, щоб дяку Тобі скласти

І Славу Тобі співати!

Щоб бачив Ти, охоронцю наших полів і гір,

Морів і річок,

Що з нашим прозрінням –

Прокидається Свята Русь

І повертається до Божого Закону,

До гордого і праведного життя,

До здоров’я, краси й радості,

До добробуту стійкого,

До Звичаю Рідного!

Твоєю силою ми зміцнюємося!

Твоєю могутністю ми проймаємося!

Щоб вічно у Славі Твоїй перебувати!

Стану перед Дубом, Перуна покличу.

– Прийди-прийди Перуне, прийди-прийди грізний

з силами могутніми, блискавками ясними,

землю освяти громами гучними.

З Алатир каменю вогню викреши.

Вогню викреши – світло запали.

Могуть і Силу свою в нас прояви! Слава Перуну!

Видить Бог Предок наш

Перун Сварожич,

Що зло явне і зло таємне

Русь преповнює.