Матир-Сва несе Вогонь

Матир-Сва нагадує нам казкову вогняну жар-птицю. Якщо врахувати, що Птиця уособлює Зорю, як ранкову так і вечірню, то вона, як добра гостя, приносить ввечері людям вогонь з небес і певно таким же чином зранку відправляє це вогнище нагору. В усякому разі, руси вдячні священній Птиці за подарунок, адже вогонь вночі зігрівав їхні домівки:

Молимо Патар Дяіє, яко той ізведе огінь, який Матирь-Сва Слава принесла на крилах своїх Праотцям нашим. І тут піснями поємо одля кострибищ вечірніх... (ВК, 19)

І Матиря співала, тая Красна Птиця, яка несе Пращурам нашим огонь до домів їх. (ВК, 7б).

Ці події, що пов’язуються з принесенням вогню, можна визначити в календарі як свято початку осені, яке припадає на 1 вересня і називається Комин, коли вперше треба було в печі затопити. [11, 3].

За своїм ім’ям і призначенням Матир-Сва близька до ведичного Матарішвана, який як і Прометей чи Фороней, приносить людям вогонь. [5, 142].

У своїх піснях руський народ біля вечірніх вогнищ, уподоблюючись співам Матері Птиці, ушановує славні перемоги воїнів. Ці пісні будуть лунати у віках, закликаючи до нових бойових звершень в ім’я Роду Руського.

Як і Птиця Матир-Сва, ми славимо свої Богів, бо вони нам дали все, що потрібне для нашого життя:

"І та буде наша жертва Богам Правим, які суть наші Праотці: ібо се одійдемо од Дажьба і стали славні від славлення Богів наших. Ніколи ж не просимо, не молимо про благо своє. Се бо Боги речуть нам: "Ходіте до Русі, і ніколи ж з ворогами". Матер-Сва Слава обрала нас співати витяженство над ворогами, і тому віримо, яко слово є про Птицю Вишню, [що] в Сваргу пурхає, летячи од нас." (ВК, 24в).

Ми онуки-помічники Богів на Землі виконуємо їхню волю і виступаємо співтворцями. В наших силах зробити своє життя щасливим, і, якщо настає потреба, відаємо життя своє за Рід наш, щоб здійснити колообіг душі і знову народитися серед свого вільного Роду.

Література:

1. Археологія Украинской ССР. – Т.3 / Баран В.Д. и др. – К.: Наук. думка, 1986. – 576 с.

2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7520 (2012). – 180 с.

3. Велесова кига: Волховник / Упоряд. Г.Лозко. – К.: Такі справи, 7510 (2002). – 368 с.

4. Гнатюк Ю, Гнатюк В. Размышление о славянстве, или Чьих же богов мы внуки? – Днепропетровск: Овсянников, 2003. – 72 с.

5. Калайда Г.І. «Рігведа» для спраглих. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 2009. – 220 с.

6. Клочек Г. Світ «Велесової книги». – Кіровоград: Степова Еллада, 2001. – 160 с.

7. Костенко М. Боянів віщі персти // Сварог. - № 17-18. – 2005. – С. 23-26.

8. Крижанівський В. Боги наші суть великі родичі (Образи). – К.: РПВ,7511 (2003).

9. Пашник С.Д. Перевтілення душі воїна // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Основи теорії військової справи та бойових мистецтв", Запоріжжя, 26-27 травня 2006 р. – Запоріжжя, 2006. – С. 47-53.

10. Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7517 (2009). – 92 с.

11. Свято Симаргла / упор. С.Д.Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7516 (2008). – 12 с.

12. Шаян В. Віра Предків Наших. – Гамільтон, Канада: Об’єднання Української Рідної Віри, 1987. – Т.1. – 893 с. (Перевидано коштами І. Волиняк, м. Луцьк, 2000 р., 904 с.)

Поиск по сайту: