АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Християнські храми (православні й католицькі)

Читайте также:
  1. Дохристиянські вірування слов’янських народів.

Орієнтація християнського храму (православного або католицького) чітко позначена. Вівтар повинен бути орієнтований чітко на схід, а будівля орієнтована по лінії схід-захід. Тому головний вхід у храм завжди орієнтований на захід. Розміри земельних ділянок храмів та їх комплексів, що включають основні будівлі і споруди богослужбового й допоміжного призначення, приймають 7м2 площі ділянки на одиницю місткості храму. В умовах існуючої забудови цей показник може бути зменшений, але не більше ніж на 20-25%.

Територія храмового комплексу ділиться на такі функціональні зони: вхідну, храмову, допоміжного призначення й господарську.

У вхідній зоні розміщаються кіоски й крамниці для продажу церковних речей і місця для парафіян. Вхідна зона повинна мати функціональний зв'язок із храмовою зоною. У храмовій зоні, призначеної для проведення релігійних обрядів, розміщуються: храми, дзвіниці, каплиці, площадки для проведення культових заходів і відпочинку парафіян. Навколо храму організовується круговий обхід для проходження Хресного ходу під час церковних свят, шириною 3-5м із площадками шириною 6м перед бічними входами в храм і проти вівтаря. Перед головним входом у храм передбачається площа з розрахунку 0,2м2 на одне місце в храмі. У храмовій зоні допускається розміщення поховань. Допоміжна зона призначається для організації парафіяльної, навчальної, благодійної та іншої діяльності. У цій зоні рекомендується розміщувати недільну школу, богадільню або інші споруди. Господарська зона храмового комплексу передбачає розміщення господарських споруд, у тому числі складів, майстерень, гаражу для автомобілів, площадки для сміттєзбиральника. Тут влаштовують зручні під'їзди з боку транспортних магістралей і стоянки для вантажного, легкового автотранспорту, що належить храму. Ділянка храмового комплексу обгороджується по периметру декоративною металевою огорожею висотою 1,5-2м.

Типологія культових будівель і споруд визначається не тільки архітектурно-планувальною організацією, а також режимом літургійного процесу. Існують такі основні типи православних храмів: кафедральний собор; соборна церква; монастирський храм; парафіяльна церква; каплиця; цвинтарна церква; меморіальна церква.

Кафедральний собор (1500, 1000, 500 парафіян) розташовується, як правило, у центрі міста або в комплексі з будівлями архієрейської резиденції, або монастирського комплексу. Це особливий тип соборного храму, розрахований на богослужіння за участю архієрея - представника єпархії або патріархії (тоді він називається патріаршим кафедральним храмом). Масовість відвідувань у моменти богослужінь визначають його великий обсяг.

Соборна церква (місткість 500 і 300 парафіян) розташовується в складі міського центру або житлового району. Це будівля, розрахована на проведення соборних богослужінь групою священиків на чолі з архієреєм. Одночасно собор виконує функції парафіяльної церкви й відрізняється від неї частотою богослужінь. Сакральне ядро будівлі, як правило, має один або кілька прибудов. Апсида центрального престолу обладнується місцем із троном для архієрея. Необхідно враховувати пристрій спеціального приміщення хрестильні, пов'язаного з притвором.

Монастирський комплекс складається з богослужбових будівель і споруд: храм (100-1500 чол.), трапезний храм, лікарня, домова церква, каплиця, дзвіниця; і будівель допоміжного призначення: келійний корпус, будинок намісника, господарські служби, церковна крамниця, недільна школа, готель, виробничі майстерні.

Монастирський храм (300, 200 і 100 чол.) можна віднести до типу соборного храму, де проводять щоденні богослужіння одночасно групою ієреїв. Розміщується такий храм на території монастиря у взаємозв'язку з комплексом допоміжних монастирських споруд.

Парафіяльна церква (500, 300, 200, 100 і 50 парафіян) розташовується в складі центру житлового району, у кварталі, мікрорайоні, у центрі селища або села. До функціонально-планувальної структури вона включає всі частини храму: сакральне ядро, обрядовий простір, притвор, дзвіницю. Залежно від розмірів парафіяльної церкви вівтарна частина може бути скорочена до одного приміщення (у храмах малої місткості). У парафіяльних храмах середньої й великої місткості доцільно передбачати спеціальні приміщення (крестильні, співочі хори), а також допоміжні приміщення.

Каплиці – специфічний тип культових будівель малої місткості (50, 30 парафіян), у яких немає вівтаря. Каплиця являє собою будівлю, що має сакральне ядро з невеликим молитвеним простором. Каплиці можуть стояти окремо, бути прибудованими до храму, входити до складу храмового комплексу, будівлі або комплексу суспільного призначення, розташовуватися самостійно в природному оточенні. Каплиці діляться на: водосвятні, похоронні, меморіальні й богослужбові.

Цвинтарна церква (200, 100, 50 і 30 чол.) близька до каплиці. Вона розташовується на території цвинтаря або в структурі ритуально-похоронних комплексів (крематоріїв і т.п.). Меморіальна церква (100, 50 і 30 чол.) розташовується в парковій зоні, на території меморіального комплексу, у місцях, які мають історико-меморіальне значення. Важливою ознакою таких храмів є художня виразність, що повинна відповідати тематиці всього меморіального історико-архітектурного ансамблю в цілому.

За кількістю поверхів (ярусів) храми можуть бути одноповерховими, одноповерховими із цокольним поверхом і двоповерховими. По кількості глав храми бувають одноглавими й багатоглавими (3, 5 і більше глав). Загальна площа храму приймається 0,5-1,0м2 на одного парафіянина. Форми основних елементів храму, його функціональні й декоративні елементи визначаються православною традицією й символікою.

9. 2. Мусульманські мечеті

Основними типами культових мусульманських храмів є соборні мечеті, квартальні мечеті, мечеть-дюбре й медресе.

Соборна мечеть (1000, 500, 300, 200 чол.) – це храм, у якому богослужіння проводяться по п'ятницях і у святкові дні. Вона, як правило, розташовується у центрі міста, селища або села й відрізняється великими розмірами. Квартальна мечеть (250, 150, 100 чол.) – храм для молитви у будень, призначається для віруючих житлового району або значного житлового кварталу. Мечеть-Дюбре (50 і 25 чол.) – храм, з'єднанний із гробницею (мавзолеєм) і, як правило, розташовується на цвинтарі. Мечеть-Медресе (100 і 50 чол.) – храм, з'єднаний з ісламським навчальним закладом медресе й розташовуваний у житловій зоні.

Всі типи мечетей орієнтуються михрабом на Каабу – головної святині мусульманської релігії в м. Мекка. Будівля мечеті розташовується, як правило, з відступом від червоної лінії забудови. Глибина відступу залежить від конкретних умов проектування: необхідністю перед мечеттю автостоянки, смуг зелених насаджень, а також, коли мечеть без огорожі (квартальна мечеть). Між магістральним проїздом і мечеттю необхідно передбачити відкриту площу, де розташовують фонтан або невеликий басейн, який для віруючих має ритуальне значення.

Традиційний тип мечеті - прямокутник в плані й складається з великого молитовного залу, розділеного стовпами, і двору, оточеного галереями з аркадами, посередині якого перебуває колодязь або басейн для обмивання. У квартальних мечетях двір може бути й не передбачений.

Площа частини мечеті, де розміщаються віруючі для молитов, приймається не менше 0,7м2 на одну людину, а загальна площа храму 1,1-1,3м2 на одиницю місткості храму.У південно-східній частині молитовного залу розміщують кафедру для читання Корана й проповідей, а біля неї (у стіні, що спрямована на Мекку) - молитовну нішу – михраб. Михраб являє собою напівкруглу в плані нішу з напівсферичним завершенням, а габарити можуть змінюватись в межах 2-метрові висоти. За традицією із правої сторони михраба влаштовується минбар – підвищена на 3-7 сходів площадка для проведення проповідей.

У соборних і квартальних мечетях місткістю до 250 чоловік передбачається спеціальне приміщення – молитовний зал для жінок, що має самостійний вхід. У дворі мечеті, як правило, передбачають ритуальний басейн відкритого або критого (павільйонного) типу із проточною водою.

До молитовного залу мечеті, як правило, примикає мінарет. Мінарет - це кругла, квадратна або багатогранна споруда при мечеті, з балкона якого муедзин (глашатай) призиває мусульман до молитви.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)