Жіночі образи у романі Стендаля «Червоне і чорне»

Видатний французький письменник Стендаль створив новий тип психологічної прози. Читаючи роман Стендаля «Червоне і чорне», можна простежити, що суперечливі почуття розривають не тільки душу Жульєна Сореля, а й серця жіночих персонажів — пані де Реналь та Матильди де Ла-Моль. Для пані де Реналь найважчою проблемою є вибір між пристрастю та її обов'язком дружини, матері, християнки. Закохавшись у Жульєна Сореля, вона відчуває себе злочинницею, яка порушує внутрішні заборони, прищеплені їй церквою та суспільною мораллю. Цілком закономірно, що пані де Реналь постійно вдається до крайнощів. Коли захворів її син Ксав'є-Станіслав, вона сприймає хворобу як покарання Бога за подружню невірність. І майже одразу після цього, як тільки загроза здоров'ю хлопчика минула, підробляє анонімні листи, аби захистити своє кохання і Жульєна. Мабуть, з намови абата Кастанеда і відсилає маркізові де Ла-Моль відгук про поведінку Сореля, що відіграє таку фатальну роль у його долі. За тим знову відбувається повернення до коханого, тепер уже остаточне. Як І Жульєн Сорель, пані де Реналь знаходить рівновагу тільки тоді, коли починає жити так, як диктує її інстиктивне жадання щастя. Відтоді вона зовсім не звертає на обов'язок перед чоловіком або моральний осуд. Тепер вони для неї просто не існують. Така щира поведінка є для Сореля ідеалом. Матильда де Ла-Моль — жіночий персонаж зовсім іншого типу. Дочка маркіза, як і Жульєн, вважає, що все найкраще вже відбулося. Матильда мріє про XVI століття, про часи Карла IX, Генріха IX і Маргарити Наваррської, коли жили справжні герої. Матильда інстиктивно шукає навколо себе сильних людей і не знаходить їх. Вона розчарована в сучасному суспільстві, в тих аристократах, які її оточують. їм бракує енергії і рішучості. Матильда віддає своє серце синові власника лісопильні. Свідченням сили і сміливості є те, що вона першою зізнається в коханні. Але Матильда програє порівняно з пані де Реналь, яка не така розумна, дотепна, як суперниця, але має щось інше, набагато важливіше — вміння самовіддано кохати. Ці дві жінки мають різну природу пристрасті: «Пані де Реналь не порушила своєї обіцянки. Вона не намагалась покінчити з собою, але через три дні після страти Жульєна померла, обіймаючи своїх дітей». Отже, пані де Реналь і є та сама благородна душа, яка, за висловом письменника, тільки й заслуговує на кохання.
Теорія літератури

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тео́рія літерату́ри — галузь наукового знання про сутність, специфіку художньої літератури як мистецтва слова, про засади, методи її вивчення, критерії оцінки літературних творiв. Теорія літератури як абстрактна, узагальнювальна наука про літературу формувалася поступово на основі роздумів, аналізу художньої творчості, мистецтва взагалі і в процесі диференціації гуманітарних знань сформовується наприкінці XVIII—XIX століть. у відносно окрему науку, продовжуючи взаємодіяти з філософією, естетикою, поетикою,історією літератури та літературною критикою.

Система наукових понять, яку створює теорія літератури, є досить складною та різноманітною. Структурно вона поділяється на кілька розділів. Перш за все теорія літератури вивчає сутність, зміст і форму художньої літератури, її специфіку та функції як самостійного виду мистецтва. Далі у сферу впливу теорії літератури входить розуміння специфіки художньої творчості й аналіз конкретних літературних явищ, поділ поезії на роди та жанри. Ще теорія літератури досліджує літературний процес, зміну напрямів, течій, шкіл, особливості стилю окремого письменника й у цілому літератури певної доби. Нарешті, до завдань теорії літератури входить розгляд закономірностей розвитку мови художньої літератури, особливостей віршування. Теорія літератури досліджує загальні й спільні для кожної окремої національної літератури закони й закономірності, що пов'язують літературу з навколишньою дійсністю, а також внутрішньолітературні закони.

Основними жанрами теорії літератури є монографія, стаття, огляд, есе. До основних завдань теорii лiтератури входить розгляд закономiрностей розвитку мови худ.лiтератури, особливостей вiршування тощо.

Поиск по сайту: