Гармонійність. Види поєднання кольорів

Тема 6. Закономірності сприйняття кольору та форми

1. Гармонійність. Види поєднання кольорів

2. Компоновка (стиль), лінії, ритм, симетрія, асиметрія, контраст, нюанс

3. Пропорція

4. Символіка кольору

Гармонійність. Види поєднання кольорів

Кольори поділяють на дві групи: ахроматичні та хроматичні. До ахроматичних відносять чорний, білий та всі відтінки сірого. Хроматичні кольори – червоний, жовтий, синій, фіолетовий.

Гармонійними вважаються поєднання: жовтий-фіолетовий, червоний-зелений, оранжевий-синій. Наприклад, оранжеві лілії і сині дзвоники. Допустимі гармонійні поєднання: синій-червоний, жовтий-червоний, жовтий-синій, фіолетовий-оранжевий. Наприклад, червоні троянди та жовті гвоздики.

Дисгармонійні поєднання: жовтий-оранжевий, оранжевий-червоний, фіолетовий-червоний, синій-фіолетовий.

Якщо в композиції введені кольори одного тону, але різні по своїй інтенсивності, така гармонійність визначається як монохроматична. Наприклад, білі, рожеві та темно-рожеві гвоздики.

Отже існує декілька видів поєднання кольорів:

Монохроматичне. Це композиції, де використовується поєднання різних відтінків одного кольору. Таке поєднання — найпростіший спосіб передати відповідний настрій: червоний колір створює ефект драматичності, жовтий — життєрадісності, синій передає почуття спокою тощо. По можливості використовуйте всі відтінки основного кольору — від найсвітліших до темних. Важливо не забувати що обмежений вибір кольору вимагає відповідально підходити до форми композиції (бажано використовувати рослинний матеріал різної форми, розміру, текстури тощо).

Аналогічне або сусіднє поєднання. Тут використовують два, три або чотири кольори, розміщені на кольоровому колі поряд. Таким композиціям властива стримана чарівність монохроматичної аранжировки, але вибір рослин при цьому набагато ширший. Не обов’язково використовувати тільки чисті кольори, — тут важливе значення мають відтінки, дякуючи яким композиція набуває особливої вишуканості. Аналогічні поєднання в синіх та фіолетових тонах можуть бути стриманими, в червоних і фіолетових — життєрадісними. Білий матеріал-наповнювач прекрасно виглядає поряд з пастельними відтінками. Один колір повинен бути домінуючим.

Контрастне. Такі поєднання часто називають додатковими. В них використовують кольори, розміщені в протилежних секторах кольорового кола. В сучасних лінійних композиціях часто використовують чисті кольори (сині іриси поєднують з жовтогарячою герберою, жовті троянди — з синім дельфініумом тощо). Такі поєднання досить оптимістичні, але не слід робити їх досить яскравими. Кращий ефект дає поєднання світлих відтінків потрібних кольорів — рожевого з неяскравим голубим, жовтувато-коричневого з фіолетовим і т.д. Тобто створюють композиції в так званих пастельних тонах, або створюють ефект приглушеного контрасту кольорів, як і в аналогічному поєднанні.

Поліхроматичне або райдужне. В таких композиціях використовують кольори з різних секторів кольорового кола. Влітку можна поєднати різноманітні квіти і кольори та створити багатокольорову райдужну композицію. Як правило поєднання червоного і фіолетового, жовтого і синього, оранжевого і фіолетового створюють досить крикливе враження, тому слід підбирати більш бліді відтінки кольорів. Окрім того композиція може виглядати досить строкатою, тому не слід рівномірно розподіляти кольори в композиції. Бажано вибрати кілька основних кольорів, а інші використовувати як додаткові (рослини-наповнювачі). Останні створюють враження поступового плавного переходу між основними елементами композиції.

2. Компоновка (стиль), лінії, ритм, симетрія, асиметрія, контраст, нюанс

Найважливішими засобами композиції являються: компонування (стиль), лінії, ритм, симетрія та асиметрія, контраст, нюанс.

Компонування - це логічне поєднання всіх елементів один з одним, з оточенням і простором. Компонування – найважливіший засіб композиції. Ефект першого враження формується емоційними можливостями основних ліній, розмірів, колориту, особливостями використаних квітів.

Лінії в квіткових композиціях можуть бути основним засобом створення акцентів і зорового образу, тому їм потрібно приділяти велику увагу. Направленість їх відображає рух і викликає у людини різні емоції.

В композиції зустрічається два види ліній: закріплені в одній точці (наколці) і незакріплені, сформовані за правилом групування. Рух в закріплених лініях завжди сприймається в напрямках від зафіксованої точки до вільного кінця, а в незакріплених – вздовж лінії, зліва направо. Встановлені в різних площинах, лінії створюють об’єм композиції.

Висхідні вертикальні та діагональні лінії передають динамічність, цілеспрямованість, оптимізм, силу, енергію, стійкість.

Низхідні - сум, спогади, печаль.

Мал. А. Мал. Б. Мал. В.

Паралельні лінії (мал. А) викликають почуття впорядкованості, прямолінійності, організаційної суворості, зламані під гострим кутом (мал. Б.) – суворості і, навіть, жорстокості. Лінії, що пересікаються в декількох вдало вибраних точках, створюють ефект сили, фундаментальності (мал. В.). Багаточисельний перетин ліній, навпаки, створює враження хаотичності і завжди ускладнює сприйняття.

Горизонтальні лінії завжди здаються довшими за вертикальні. Лінія – це основа композиції. Лінія не лише створює форму, але і організовує внутрішній простір композиції. Динамічність композиції в просторі передається направленням ліній та ритмом.

А. горизонтальна

Б. вертикальна

В. активна

Г. пасивна

Д. лінії, які розходяться

Е. поникла

Ритм.

Повтор або чередування елементів називають ритмом. Він виникає в результаті взаємодії ритмічних елементів – акцентів та інтервалів. Акцент – це елемент, що повторюється; інтервал – просторовий проміжок між ритмічними акцентами. Асиметрія форми акценту і невеликий розмір інтервалу посилює рух, тоді як симетрія акценту і велика протяжність інтервалу сповільнюють цей рух.

Ритм ділить композицію, виділяє головне, послаблює значення другорядного, робить композицію статичною або динамічною. У кольоровому відображенні ритм виявляється у повторі світлих і темних тонів, теплих і холодних.

Симетрія. По В. Далю, симетрія – співрозмірна подібність розташування частин цілого або рівновага. Симетрію можна побачити і в квітці і в листку. В природі вона виступає як статичний засіб.

Асиметрія надає композиції динаміки, виявляє потенційну здатність до руху, дозволяє висловити внутрішнє життя елементів, їх взаємодію. Асиметричну композицію виконують тоді, коли потрібно підкреслити радісний та веселий тон.

Контраст. Кожна річ володіє рядом суперечливих якостей та ознак. Їх різницю і протилежність називають контрастом. Він збільшує відчуття різниці між ознаками, частинами і тому є засобом розбивки групи на окремі елементи. Найбільш сильний контраст утворюють три пари кольорів:

а) жовтий - фіолетовий – контраст найлегшого (світлого) і самого важкого (темного);

б) червоний –зелений –контраст найактивнішого і найпасивнішого кольорів;

в) синій - жовтогарячий - контраст найтеплішого і найхолоднішого кольорів. Якщо ці кольори змішати, то отримаємо чорний.

Нюанс. Для характеристики квіткової композиції як цілісної і гармонійної сукупності елементів, що її складають в її компонуванні повинні бути досягнуті злагода та співрозмірність елементів, їх спорідненість і подібність. В цьому є роль і виразна суть нюансу. Нюанс, як і контраст, може проявлятись у розмірі, кольорі, світлості, компонуванні, фактурі і т.д. Основна задача нюансу – пом’якшення контрастних ознак.

Поиск по сайту: