Особливості функціонування економіки знань - поєднання науки, знань та бізнесу

Економіку, базовану на знаннях не варто ототожнювати з економікою в якій існують високотехнологічні галузі, інформаційні та комуні-кативні технології. Головне в економіці, базованій на знаннях – не просто створення нового знання, а активне і продуктивне його вико-ристання у всіх галузях і сферах.

Досвід розвинутих країн в яких економіка вже значною мірою базується на знаннях та інформаційних технологіях показує, що для них характерні такі процеси:

І. Сфери економіки, які донедавна вважалися стратегічними – аві-аційна промисловість, енергетика, виробництво озброєнь - поступи-лися інформатиці, біотехнологіям, медицині, фармацевтиці, нано-технологіям, розробкам програмного забезпечення, новим напрямам НДОКР, які виникли на стиках традиційних галузей. Отже відбулися суттєві структурні зміни національного господарства.

ІІ. Розширення наукомістких сфер виробництва та стійке збільшення інвестицій в фундаментальні науки. В останні роки США, Англія, Франція, Німеччина нарощують кошти, які спрямовуються на фунда-ментальні дослідження. За останнє десятиріччя ХХ ст. в країнах ОЕСР частка високих технологій в виробленій продукції і експорті подвоїлась і становить 20-25 %. За окремими розрахунками в цих країнах вже понад 50% ВВП генерується в галузях, базованих на знан-нях. (Арыстанбекова А. Экономика, основанная на знаниях//Мировая экономика и международные отношения. – 2008, №6, с.30-33. с.31.)

ІІІ. Межа між фундаментальними та прикладними знаннями стає все більш аморфною. Все частіше результати отриманні в ході фунда-ментальних досліджень практично відразу використовуються в виробництві для отримання доходу.

IV. Частка коштів на наукові дослідження, які виділяються приват-ними структурами, в загальній масі асигнувань зростає швидше в порівнянні з часткою державних коштів, витрачені з цією ж метою.

V. Зайнятість в економіці знань характеризується зростанням цінності кваліфікованої і високоосвіченої праці. Уряди держав і приватні структури все більшої уваги надають розвитку людського капіталу. В країнах ОЕСР середній рівень безробіття людей з середньою освітою становить 10,5 %, а людей з університетською освітою – 3,8 %.

В сучасному світі відмічено глобальне загострення боротьби за талановитих і творчих людей, творців нової техніки і сучасних техно-логій. Науково-освітній та інтелектуальний капітал стає ключовим активом високотехнологічних компаній і конкурентноспроможної економіки, перевагою будь-якої економічної стратегії при завоюванні нових ринків. Це свідчить, що майбутнє – за новим типом працівника - креативними особистостями, здатними на творчу самореалізацію. Наукові дослідження ролі людського фактора все більше уваги приділяють таким поняттям як «креативна діяльність», «креативні здатності», «креативний менеджмент», «креатосфера», «креативна освіта».

Перед суспільством та бізнесом розвинутих країн постала важлива соціальна та техніко-економічна проблема – необхідність активізації творчого потенціалу людини в професійній діяльності.

Один з секретів японського «економічного дива» криється в тому, що в цій країні своєчасно зрозуміли нову роль поєднання освіти, творчих здібнос-тей та наукової діяльності в розвитку суспільства. В японському суспільстві головну ставку в підйомі економіки було зроблено на людину. Японський бізнес спрямовує свої зусилля на створенні умов для максимального застосування творчого потенціалу кожного робітника. На японських підприємствах організовуються гуртки якості та цікавих ідей, проводиться багато експери-ментів, впроваджуються спеціальні курси для обдарованих співробітників, створюються групи «креаціоністів», які займаються пошуком нових ідей та інновацій, створенням найновіших технологій та систем раціоналізації виробництва. Завдяки цим зусиллям в Японії кожен робітник приватного сектору вносить не менше 20 пропозицій на рік, з яких 76 % впроваджуються у виробництво. (Кольчугина М. с.91)

Досвід Японії швидко врахували її конкуренти на світовому ринку. Тепер у всіх розвинутих країнах бізнес робить ставку на творчий потенціал, на інтелект та інновації, на удосконалення кадрів. Сфор-мувався особливий тип спеціаліста – інноваційний менеджер, ключова функція якого полягає в швидкому перетворенні фундаментальних знань і нової наукової ідеї в прибутковий товар.

«За оцінками Дракера, у США всі галузі, які виробляли і поширювали знання та інформацію, реалізовували продукцію, обсяг якої становив у 1965 році понад 33%, в середині 80-х – більш як 60%. На початку ХХІ ст. на професії з переважаючою інтелектуальною працею припадала більшість зайнятості (85% - у США, 89% - у Німеччині, 93% - у Великобританії, 90% - в Японії)» (ЕЕ. Т.3. с.534)

Поиск по сайту: