АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Особливості функціонування органів державного управління

Читайте также:
  1. IІІ. Проведення перевірок суб’єктів господарювання та органів влади та інших підконтрольних об’єктів органами Держтехногенбезпеки України
  2. Адміністративно-правові відносини, їх структура, особливості та види.
  3. Адреса регістра управління завершується на: 11
  4. Акти органів прокуратури
  5. Актуальність проблеми управління освітою
  6. Амілоїдоз внутрішніх органів
  7. Аналіз є однією із функцій управління
  8. Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам
  9. Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів
  10. БП. Управління людським капіталом
  11. Будова органів дихання
  12. В Україні немає свого фільмофонду і державного кіномузею, низький рівень кіноосвіти. Зовсім зникла кінопреса (журнали “Новини кіноекрана”, “Вавилон”).

Як відзначалося раніше, органи управління державою (державний апарат) – це складова частина державно організованого суспільства. Органи державного управління відіграють велику роль в створенні ефективної економіки, але існує ряд особливостей їх функціонування, які понижують результативність їх впливу. Серед них такі:

І. Схильність апарату управління до бюрократизації.

Найчастіше спостерігається в формі породження все зростаючої кількості документів основним змістом яких є намагання чинов-ницького апарату ухилитися від прийняття рішень і відповідальності за результати діяльності.

Іншим проявом цього ж явища є схильність бюрократичного апарату до постійного розбухання (за рахунок створення нових управлінських органів та зростання їх чисельності) без відповідного зростання результативності.

ІІ. Державний апарат породжує корупцію та хабарництво.

Представники державного апарату намагаються використати своє положення в суспільстві для отримання особистих вигод. Світова історія показує, що в цьому помічені представники бюрократії будь-якого рангу (від президентів і прим’єр-міністрів до рядових чиновників). Це проявляється в найрізноманітніших формах – від отримання хабарів готівкою у владних кабінетах до користування послугами закордонних фірм, оплачених приватними особами за надане їм сприяння з боку чиновника.

Як правило, в такий спосіб оплачуються здійснені чиновниками послуги, які не передбачені чинним законодавством або і прямо ним заборонені. В більшості таких випадків приватні особи отримують певний доход, а суспільство несе збитки.

Корупція і хабарництво досягли таких масштабів, що у всіх роз-винутих країнах створені спеціальні установи та законодавство для боротьби з цим явищем. Крім того, світовою спільнотою створені організації для антикорупційної роботи на міждержавному рівні.

ІІІ. Відсутність економічної відповідальності за наслідки діяльності.

В ринковій економіці кожен господарюючий суб’єкт несе економічну відповідальність за наслідки своєї діяльності. Економічна відпо-відальність – це втрата господарюючим суб’єктом доходу (власності) при порушені вимог ринку (нераціональне використання ресурсів, неправильне визначення запитів споживачів тощо).

Проте, ні самі державні органи управління, ні їх персонал економічної відповідальності за наслідки прийнятих рішень і проведених заходів не несуть. Вони розпоряджаються не власними ресурсами (майном, коштами, природними багатствами тощо), а ресурсами суспільства (держави). Тому нераціональне їх використання завдає прямих збитків саме суспільству, всім його громадянам, а не особисто чиновникам.

З іншого боку, вдале управління ресурсами суспільства, яке може збагатити націю прямої пропорційної вигоди (зростання їх доходу, власності) чиновництву не приносить. Це гальмує спрямованість апарату управління на підвищеня ефективності його роботи.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.)