Основні групи національних господарств в світовій економіці

Розвинені країни – ті, для яких характерний високий технічний та технологічний рівень (автоматизація виробництва, висока науко-місткість продукції), значна частка сфери послуг у національному виробництві (до 75% працюючих зайняті у сфері послуг). До контин-генту розвинутих відносять (за різними оцінками) 25-35 країн, а 10 – до високорозвинутих. Вони виробляють близько 55% світового ВВП, здійснюють майже 70% світового експорту.

Країни, що розвиваються - ті, в яких поєднуються різні типи госпо-дарських відносин – від архаїчних до капіталістичних. Серед країн, що розвиваються, загальною кількістю близько 150, виділяють кілька груп.

Першу з них складають країни-експортери нафти (Кувейт, Саудівська Аравія та інші), які отримують значні доходи за рахунок продажу природного багатства, що забезпечує високий рівень життя значній частині населення при порівняно слабкому розвитку продуктивних сил.

До другої групи, відносять так звані «нові індустріальні країни», які за багатьма показниками економічного розвитку обганяють інші країни, що розвиваються, відстаючи разом з тим, від передових країн і по рівню життя, і по загальному розвитку національної економіки (Сінгапур, Тайвань, Південна Корея та інші).

¹ Чебанов С. Суверенные инвестиционные фонды: новый феномен мировой економи-ки//Мировая экономика и международные отношения. – 2008, №10. с.12-22, с.20

²Економічна енциклопедія. Т.3. – К.: Академія, 2000. -с.329)

Ці дві групи об’єднують 18 країн. ВВП на душу населення в них перевищує 10 000 доларів США. Для них характерні відносно стабільні та високі – 6-8 % % - темпи економічного розвитку.

Решта країн на шляху розвитку також не однорідні за рівнем розвиту, але мають ряд спільних рис: більшість населення зайняте в сільському господарстві з значними пережитками феодалізму, низький рівень грамотності, масове безробіття, низький рівень продуктивності праці. Ці країни також можна поділити на дві групи.

До першої відносять 80 країн з середнім ВВП на душу населення понад 760 доларів США (станом на середину 90-х років ХХ ст.). Характерною рисою економіки цих країн є переважаюче виробництво сільськогосподарської продукції та видобуток незначної за обсягом мінеральної сировини.

До другої групи цих країн відносять близько 50 країн, найбільш бідних та проблематичних в аспекті економічного розвитку. Рівень ВВП на душу населення в цих країнах менше 765 доларів США на рік, а економіка базується на сільськогосподарському виробництві. Згідно з міжнародними стандартами ВВП в обсязі до 375 дол. США – показник абсолютної злиденносі, а від 376 до 750 дол. США – безумовної бідності. Серед них Афганістан, країни Центральної та Південної Африки (за виключенням Південно-Африканської Республіки).

До третьої групи відносять держави з так званою перехідною економікою, що сформувалися після розпаду соціалістичної системи, з так званою перехідною економікою. По рівню ВВП на душу населення вони, інколи, наближаються до країн на шляху розвитку. Разом з тим, в них високий освітній рівень населення, пройдено етап індустріалізації. Хибний економічний світогляд, успадкований від комуністичної епохи, стримує проведення кардинальної економічної перебудови національного господарства цих країн.

Світове господарство реалізується в різноманітних формах міжна-родної економічної діяльності, які відповідають економічним інтере-сам підприємницьких та державних структур. Практичним механіз-мом, який реалізує закономірності світового господарства та міжна-родних економічних відносин є світовий ринок.

Поиск по сайту: