Вивіз капіталу. Світовий ринок капіталів

Вивезення капіталу – вивезення за кордон приватними підприєм-ствами, державними установми та міжнародними організаціями капі-талу в грошовій або товарній формі з метою отримання доходу на території інших країн.

Здійснюється в двох основних формах: позичковій і підприємниць-кій.

У всій масі вивезених капіталів переважають приватні капітали – 60%; державні - близько 30%, міжнародних фінансових організацій -10%. (ЕЕС. Т.1. с.96)

Світовий ринок капіталів – економічний механізм акумулювання та перерозподілу коштів між країнами, який здійснюється через функ-ціонування фінансових інституцій (фондових бірж, банків, інвести-ційних фондів).

До 50-х років ХХ століття міжнародні ринки позичкового капіталу базувались переважно на національних ринках таких потужних країн як Англія, Франція, США на яких іноземні позичальники отримували необхідні їм кошти.

Світова економіка має значну і швидко зростаючу потребу в інвестиційних капіталах. На початку 90-х років ХХ ст. для промислово розвинутих країн вона становила 190 млрд. доларів США. Для країн на шляху розвитку – 90 млрд. доларів. (ЕЕ. Т.3. с. 334)

Сучасний ринок позичкових капіталів – відносно стійка, розгалужена система кредитно-грошових відносин, яка вийшла за національні межі і охоплює світове господарство.

Основні відмінності між національним та світовим ринками капіталів полягають в наступному:

А. Національні ринки позичкового капіталу складають резиденти, які здійснюють операції в національній та іноземній валюті та нерезиденти – в валюті країни на якій вони проводять операції.

Б. Національний ринок регулюється національним законодавством і знаходиться під контролем Центрального (Державного) банку.

В. На світовому ринку валюта, в якій здійснюється операція не пов’язана з національною приналежністю ні позичальника, ні креди-тора і визначається потребами позичальника і загальним станом світо-вого ринку. Фактор національного походження валюти в сучасному світі втрачає значення. Вирішальним є її стабільність, купівельна спроможність та перспективи попиту на неї.

Г. Світовий ринок позичкових капіталів значно менше (в порівнянні з національним) регулюється урядами держав. Окремі сегменти цього ринку взагалі випадають з-під державного контролю.

Сутність світового ринку позичкового капіталу виражається в його функціях, серед яких основні такі:

І. Посередництво між кредитором і позичальником різних країн світу, яке виражається в акумуляції вільних капіталів в одних регіонах і країнах і надання їх в борг в інших частинах земної кулі.

ІІ. Формування величини міжнародного відсотку (ціни взятої в борг позички) під який надається капітал.

ІІІ. Емісія цінних паперів (інструментів ринку позичкового капіталу).

IV. Організація купівлі – продажу цінних паперів.

V. Обслуговування «тіньового» ринку капіталів (створення «по-даткових гаваней», офшорних зон, «відмивання» грошей отриманих незаконними методами).

Функції світового ринку позичкових капіталів реалізуються за допомогою так званих інструментів (фінансових ресурсів) в число яких входять векселі, банківські акцепти, депозитні сертифікати, облігації, акції крупних підприємств, міжнародні кредити тощо.

За характером походження та розподілу в світовому господарстві розрізняють первинний ринок та вторинний ринок капіталів.

Первинний ринок капіталів – операції (продаж) з вперше спормо-ваними цінними паперами власниками цих паперів.

Вторинний ринок – всі операції з перепродажу цінних паперів, які здійснюються посередниками або тимчасовими утримувачами цих паперів.

На початку ХХІ століття на світовому ринку позичкових капіталів щоденний обсяг фінансових операцій становив близько 1 трильйона 200 млрд. доларів США (при щоденному виробництві товарів та послуг приблизно на 800 млрд. доларів).

Епітет «вторинний» стосовно ринку не слід ототожнювати з понят-тям «другорядний». Він не менш важливий, ніж первинний ринок. Характерні ознаки вторинного ринку:

Перша. На ньому змінюються лише утримувачі (власники) позич-кового капіталу, але обсяг цінних паперів за їх номінальною ціною не змінюється.

Друга. Вторинний ринок забезпечує переливання коштів між сферами та регіонами світового господарства.

Третя. Забезпечує неперервне функціонування всього світового ринку позичкового капіталу.

Суб’єктами світового ринку позичкових капіталів виступають юридичні особи (банки, підприємства, фінансові фонди, страхові ком-панії) та уряди держав.

Об’єкти операцій на світовому ринку (його інструменти) розподі-ляються на два сегменти:

А. Грошовий ринок – ринок короткотермінових (від кількох годин до одного року) міжбанківських позичок в тій чи іншій валюті.

Б. Ринок цінних паперів (облігацій, акцій) – сегмент ринку, який є найважливішим джерелом довготермінових інвестиційних ресурсів для урядів, банків, корпорацій.

Закономірності еволюції міжнародного руху капіталів. При значній складності та суперечливості цього явища можна констатувати наступне:

- відбувається швидке зростання іноземних капіталовкладень;

- зростання частки прямих інвестицій в загальній масі вивезеного капіталу;

- зростання частки капіталу, вивезеного в розвинуті країни.

Поиск по сайту: