Структура курсу «Економічна теорія»

Поняття «економіка» – (від гр. «ойкос» – дім, господарство; «номос» – закон, правило) виникло в Давній Греції. Перекладається як «управління господарством». Слід розрізняти «економіку» як сферу практичної діяльності та «економіку» як теоретичні уявлення про цю діяльність, тобто науку «економічна теорія».

Як наука, економічна теорія включає кілька складових частин, що мають відносну самостійність, а саме:

І. Історію економічних вчень.

ІІ. Політичну економію.

ІІІ. Мікроекономіку (мікроекономічний аналіз).

IV. Макроекономіку (макроекономічний аналіз).

Ці складові пов’язані між собою певним чином: політична економія є базовою, фундаментальною частиною економічної теорії на яку спи-раються мікро та макроекономіка, що в свою чергу є основою для прикладних економічних наук - економіки підприємства, економіки сільського господарства (всього близько 50 економічних дисциплін) тощо.

Політична економія. Поняття «політична економія» виникло в 1615 р., у Франції. Його автором був Антуан де Монкретьєн, який в дослідженні «Traite sur l’economie politique» – висловлював погляди на раціональне ведення господарства Франції з метою активізації еконо-міки та поповнення королівської казни. Буквальний переклад поняття «l’economie politique» - «розумна економіка».

Політична економія є фундаментом всіх економічних наук. Вона вивчає основні, базові явища і закономірності, які мають місце в гос-подарській діяльності: гроші, товар, прибуток, капітал, рента, диві-денд тощо. Політична економія розкриває умови виникнення і сутність цих явищ.

Мікроекономіка – розділ загальної економічної теорії, який дослід-жує діяльність (поведінку) окремих економічних суб’єктів (домо-господарств, фірм, окремих галузей, урядових підприємств і закладів) при певних умовах (наприклад, що роблять покупці при зниженні цін, чи, навпаки, при їх підвищенні, як реагують підприємства на зміну податків тощо). Зародилася в останній чверті ХІХ століття.

Макроекономіка – розділ економічної теорії, який вивчає економіку країни (національне господарство) як єдине ціле. Вона досліджує походження і обсяги доходів населення, продуктивність суспільної праці, валовий національний продукт і фактори, що впливають на його обсяг, безробіття, інфляцію та методи впливу на неї тощо. Макроекономіка вивчає великомасштабні економічні процеси та шукає шляхи вирішення загальноекономічних проблем. Засновником макроекономічного аналізу (макроекономіки) був англійський економіст Джон Мейнард Кейнс (1883-1946).

1. 2. Етапи становлення економічної теорії.

Будь-яка економічна теорія ставить перед собою мету пояснити, яким чином відбувається зростання національної економіки (збагачення країни або народу, який в ній проживає) та запропонувати заходи, які б активно цьому сприяли. Наприклад, головний твір одного з най-більш відомих економістів - Адама Сміта (1723-1790) - називається «Дослідження про природу і причини багатства народів». Проте, зміст пояснень і пропозицій, які висувалися в ті чи інші часи різними ученими суттєво відрізняються.

Цілісних, систематизованих економічних вчень до ХV століття не існувало. Вони виникли тоді, коли утворилися національногоспо-дарські комплекси (національні економіки) і стали проявлятися зако-номірності їх функціонування, а внаслідок активної експансії капіталів за межі країни почало формуватися світове господарство.

Можна виділити кілька етапів розвитку економічної теорії.

Поиск по сайту: