Еволюція форм мінової вартості і виникнення грошей

Товарне виробництво постійно розвивається – зростають обсяги ви-робництва, розширюється асортимент товарів і послуг, виникають нові види об’єднань виробників, форми торгівлі тощо. Відповідно ево-люціонують і форми обміну (мінової вартості), проходячи певні етапи розвитку – від простих до більш досконалих. Економічна теорія розглядає кілька етапів розвитку мінової вартості.

Перший етап. Проста або випадкова форма мінової вартості:

10 кг. яблук = 20 кг. картоплі

Простою ця форма обміну називається тому, що в ній фігурують всього два товари. Випадковою вона називається з-за того, що мала місце в часи, коли люди вели натуральне виробництво, а обмін був спорадичним, випадковим явищем. Слід осмислити і запам’ятати дві характерні особливості цієї формули:

А. Вартість одного товару (10 кг. яблук) виражається не прямо – в годинах робочого часу – а опосередковано, в певній кількості іншого товару (20 кг. картоплі), який виступає еквівалентом його вартості. Ця особливість процесу обміну зберігається від Давніх часів до наших днів. В сучасному світі вартість товарів також вимірюється опосеред-ковано – в певній кількості золота або умовних грошових знаків (гри-вень, доларів, євро тощо). Тільки в окремих, спеціальних розрахунках інколи вдаються до обрахування витрат в годинах робочого часу.

Б. Пропорція обміну встановлюється в ході обміну товарів на ринку. Не існує якоїсь формули чи іншого способу розрахунку, яким можна було б підрахувати цю пропорцію. Люди здійснюють сотні і тисячі актів обміну перш, ніж встановиться загальноприйнята про-порція обміну. Але вона не є непорушною. На неї впливає незлічена кількість факторів – урожайність, якість, наявність товарів-замінників... Впливають не тільки фактори, які вже реально існують, а навіть передбачувані. Наприклад, в разі передбачення високого врожаю на пшеницю ринкові ціни на неї можуть понизитися ще до збирання врожаю.

Другий етап. Розгорнута форма мінової вартості.

Розвиток товарного виробництва вимагав удосконалення форм обміну і на ринку виникає розгорнута форма мінової вартості, яка має такий вигляд:

10 кг. яблук = 20 кг. картоплі = 3 кг. цукру = 1м. тканини =...

В цій формулі 10 кг. яблук мають кілька еквівалентів, тобто можуть виражати свою вартість в різних кількостях різних товарів. Це ускладнює процес обміну. З появою на ринку нового товару виникає проблема визначення пропорції обміну по всьому обмінному ланцюжку. Крім того, якщо, наприклад, виробнику яблук потрібна тканина, а її господар зовсім не цікавиться яблуками, а хоче мати картоплю, то власнику яблук прийдеться вдатися до N кількості актів обміну перш, ніж він отримає бажаний продукт. Тому з подальшим розвитком обміну переходять до більш досконалої - загальної форми мінової вартості.

Третій етап. Загальна форма мінової вартості. Зростання кількості та асортименту товарів викликало нову, більш розвинуту

форму обміну:

10 кг. яблук =

20 кг. картоплі = 3 кг. цукру

1 м. тканини =

Х товару У =

Економічний смисл цієї формули полягає в тому, що з усієї маси товарів стихійним способом виділяється один, який відіграє роль еквівалента для всіх товарів, наявних на ринку. Так виникає загальний еквівалент. Таким товаром ставали, як правило, продукти, які:

А. Були потрібні всім споживачам.

Б. Відносно довго зберігали споживчу вартість.

В. Мали відносно велику вартість в невеликому обсязі.

Г. Були зручні в користуванні.

Історія зафіксувала використання різними народами найрізноманітніших товарів у якості загального еквіваленту. На території Київської Русі – хутро куниці - «куни», в індіанців Південної Мексики – боби какао.

Видатний російський вчений М. Вавилов ще відносно недавно, в 1925 р. подорожуючи в пошуках нових рослин потрапив в один з віддалених районів Абіссінії (сучасна Ефіопія), в місто, яке колись було столицею. «З’ясувалось, писав він, що в цій столиці немає ні крамниць, ні постійного ринку. Він буває тільки один раз на тиждень. Тут натуральний обмін. Наявні у нас гроші втратили будь-яке значення, на них неможливо купити будь-що. Треба йти до губернатора, щоб якось перетворити монети в необхідних нам віслюків та інші товари. Він направляє нас на ринок,... В спеціальному невеличкому ряду цього ринку за гроші отримуємо сіль та перець. Кристалічна сіль послуговує обмінною валютою для крупних операцій, висушений червоний перець, який викликає несамовите чхання, використовується в якості дрібної монети. Купуючи зразки насіння, розплачуємося жменею червоного перцю. Вартість віслюка – 20-30 шматків солі.» (Вавилов Н.И. Пять континентов. – Л.:Наука,1987. – 213 с. С.143.)

Використання загального (в межах певного регіону) еквіваленту значно полегшувало процес обміну, але породжувало і проблеми. Серед них такі:

І. Товар, визнаний в якості загального еквівалента в одному регіоні, міг бути невідомим або мало кому потрібним в іншому регіоні.

ІІ. Недовговічність товару, який виділявся в якості загального еквіваленту (хутро била міль, сіль могла розсипатись або розчинитись вологою, боби какао з часом ставали гіркими) створювали небезпеку втрати цього товару, що зменшувало їх цінність як еквіваленту.

Вказані недоліки підштовхувало агентів ринку до пошуку такого товару, який був би позбавлений цих вад.

Четвертий етап. Грошова форма мінової вартості.

В розвинутому товарному виробництві, при наявності активно зро-стаючого обміну з усієї маси товарів поступово виділився один, най-більш придатний для обслуговування обміну товарів – золото. З пере-ходом ринку до використання золота в якості загального еквіваленту формується грошова форма мінової вартості, яка має такий вигляд:

10 кг. яблук =

20 кг. картоплі = 3 грама золота

1 м. тканини =

3 кг. цукру =

Отже, золото, яке використовують в якості загального еквіваленту це і є гроші. Чому саме золото стало втіленням грошової форми мінової вартості? Цьому кілька причин:

А. Золото, як і будь-який інший товар має вартість. Отже, певна його вагова кількість може бути мірою вартості інших товарів.

Б. Особливості споживчої вартості золота перетворюють його в товар, який

- не псується;

- має особливий, привабливий вигляд;

- відносно рідкісний;

- в малому обсязі містить значну вартість;

- відносно легко піддається обробці.

Саме завдяки поєднанню цих двох якостей золото перетворилося в загальний еквівалент, який обслуговував (свого часу) товарний обіг в абсолютній більшості країн світу.

Поиск по сайту: