Курс акцій і чинники, що його визначають

Акції як об’єкт власності можуть продаватися і купуватися у вільному продажу. Найбільш розвинутою формою реалізації акцій є торгівля ними на фондових біржах. Сума, яка зазначена на акції називається її номінальною ціною. Фактична сума за яку продається акція називається курсом акції. Курс акції залежить від доходу (дивіденду), який виплачують на акцію, та відсотку, що виплачується на банківські депозити.

Д

Ка = ------- х 100 %

Б %

де:

Ка - курс акції;

Д - дивіденд, що виплачують на акцію;

Б % - банківський відсоток на депозит.

В практичній діяльності на курс акцій впливає значно більша кількість факторів (наміри модернізації підприємства, отримання ним крупних замовлень, навіть слухи про можливі події, які тим чи іншим способом вплинуть на доходи підприємства, отже і на дивіденди та багато інших. Більшість цих факторів не піддаються точному кількіс-ному виміру).

Для того, щоб отримати право продажу акцій на біржі підприєм-ство повинне виконати ряд умов, які в розвинутих країнах жорстко регулюються законодавством. Так, підприємство на протязі кількох років повинне публікувати інформацію про результати своєї діяльності в відкритій пресі. Перед тим як зареєструвати акції на біржі проводиться перевірка достовірності опублікованої інформації, а самі вони проходять процедуру лістингу.

Лістинг – внесення акцій компанії, що пройшли експертну перевірку, до списку акцій, які котируються на цій біржі.

Котирування акцій – встановлення ціни акції на фондовій біржі.

Всі операції з акціями на біржі здійснюються тільки співробітниками біржі – брокерами. Представники підприємства на біржу не допус-каються, а надання їм якоїсь конфіденційної інформації категорично забороняється.

Механізм функціонування акціонерного капіталу надзвичайно гнучкий, дає можливість створення все нових форм залучення грошей до бізнесу та отримання доходу. Але слід пам’ятати (особливо громадянам України, де акціонерна справа тільки зароджується, а нехтування правовими та моральними нормами певних прошарків суспільства вражаюче), що він, водночас, може використовуватися для витончених афер, свідомо спрямованих на пограбування економічно неосвічених та довірливих осіб.

Історія дає величезну кількість прикладів фантастичних за обсягами кількості людей, втягнутих в оборудки з цінними паперами та коштів, які вони добровільно віддали шахраям. Наведемо деякі з них.

На початку XVІІІ століття вся Західна Європа була збуджена ідеями шотландця Джона Ло – «авантюриста і пророка», як називають його історики економічної думки. Він один з перших зрозумів велику силу цінних паперів і спробував реалізувати їх в практичному житті. Він не був шахраєм в прямому смислі слова, але його фанатична віра в можливість активізації економіки (і отримання великих доходів) шляхом випуску цінних паперів (не підкріплених матеріальними цінностями) ввела в оману мільйони людей.

В 1716 році Джон Ло ввійшов в довір’я регенту Франції Філіпу і за його підтримки створив гігантське акціонерне підприємство – Компанію Індій, яка повинна було освоювати землі в басейні Міссісіпі. Завдяки вміло організованій рекламі її цінні папери стали стрімко зростати. В вересні 1917 року Компанія продавала акції номіналом 500 ліврів по 5000 ліврів. Під дверима Компанії вдень і вночі стояли багатотисячні черги. Адже придбану сьогодні акцію завтра можна було продати вдвічі дорожче! Акція в 500 ліврів зросла в ціні до 10000, потім до 15000 і згодом до 20000 ліврів. З людьми робилося щось неймовірне. Мати регента Франції, стара в’їдлива дама писала в листах: «За Ло бігають так, що він не має спокою ні вдень, ні вночі. Одна герцогиня публічно цілувала йому руки. Якщо герцогиня цілує йому руки, то які частини його тіла готові пошанувати інші жінки?» (Аникин А.В. Юность науки. – М.: Издательство политической литературы, 1971.- 382с. С.109) Стрімко зростали величезні статки; сааме в ці дні виникло слово «мільйонер». «Оргія збагачення поєднувала всі верстви, які ніде більше, навіть в церкві, не зливалися. Знатна дама товклася поруч з візником, герцог торгувався з лакеєм, аббат слинив пальці, розраховуючись з крамарем. Тут був один бог – гроші». ()

Взимку 1719/1720 року слава Ло досягла апогею. Він був обраний в Академію, отримав звання почесного громадянина м. Единбург (Шотландія), а натовп вітав його криками: «Хай живе король і монсеньйор Ло!».

Величезні кошти, отримані Компанією від продажу акцій йшли не в реальне виробництво, а на викуп облігацій державного боргу, випущених попередніми урядами Франції. В результаті Компанія не могла приносити обіцяних доходів і система, впроваджена Ло зазнала краху. Випущені ним цінні папери знецінились до нуля. Лише окремі завбачливі особи змогли нажитися на спекуляції акціями Компанії тим, що вчасно продали їх та вклали гроші в реальні цінності. Сам Джон Ло зазнав переслідувань і був змушений тікати з Франції.

Авантюра Джона Ло мала місце в епоху становлення ринку цінних паперів і її можна пояснити почасти відсутністю досвіду і організаторів, і учасників. Але криза корпоративного сектора США, яка почалася в 2000 році і призвела до скорочення акціонерного капіталу на 25% – з 17,5 трлн. до 13,0 трлн долларів, всього за півтора роки – до третього кварталу 2001 року мала місце в часи, коли більшість населення має вищу та середню освіту, а досвід використання цінних паперів перевищує 200 років!. Вона не було наслідком природного лиха чи стихії ринку. Вона сталася внаслідок дій верхівки американського бізнесу, яка знайшла перелази в існуючому на той час законодавстві з метою самозбагачення..

Російський економіст В. Васильєв відмічає, що «в американській суспільній свідомості на початку ХХІ століття міцно сформувався стереотип, згідно якого вищі керівники корпорацій – президенти, віце-президенти, члени рад директорів – просто «прокралися», набиваючи кишені десятками і сотнями мільярдів доларів на бухгалтерських оборудках та махінаціях з корпоративними цінними паперами, вартість яких штучно завищувалась, що дозволяло будувати фінансові піраміди «космічних масштабів....».

Для упередження подібний дій у березні 2002 р. адміністрація США була змушена виступити з ініціативою захисту інтересів американських інвесторів. В червні 2002 р. була створена Спеціальна група по боротьбі з корпоративним шахрайством, в яку ввійшли представники Міністерства юстиції США (тобто правоохоронних органів) та Комісії по цінних паперах і біржах. За новим законодавством значно збільшено термін тюремного ув’язнення за здійснення свідомого шахрайства – з 5 до 20 років, а за шахрайства з цінними паперами – навіть до 25 років». [30, c. 6-7].

Поиск по сайту: