Тема 2. Форми суспільного виробництва. Товарне та натуральне виробництво

Побачивши на дорозі автомобіль, ми відносно легко визначаємо чи є він продуктом економічно сильної, чи нерозвинутої країни. Але економічний стан країни накладає відбиток не тільки на зовнішній вигляд продукції. Мета вивчення теми: зрозуміти, що являє собою суспільне виробництво, його роль в розвитку цивілізації, причини переходу від однієї форми виробництва до іншої, закономірність виникнення та сутність грошей, закони їх обігу та еволюцію форм грошового обігу.

ЗМІСТ

Вступ. 2.1.Суспільне виробництвоі його структура. 2.2. Відносини власності. 2.3. Економічні системи суспільства. 2.4. Форми ведення виробництва суб’єктами господарювання. 2.5. Товар і його власти-вості. 2.6. Роль товарного виробництва в розвитку цивілізації. Висновки.

ВСТУП

Всю історію людського суспільства можна розділити на два суттєво відмінні етапи.

Перший – час впродовж якого люди існували за рахунок продуктів споживання, які вони знаходили в навколишньому середовищі. Цьому етапу був властивий так званий «збираючий» тип відтворення людини. Він тягнувся сотні тисяч років і часто виникали ситуації, коли вид Homo sapience був на грані вимирання від голоду.

Другий - зародився приблизно 10-12 тисяч років тому, коли люди почали засівати землю, приручати тварин, виготовляти знаряддя праці. Цьому етапу властивий «виробляючий» тип відтворення людини. З початком виробництва почався стрімкий розвиток люд-ської цивілізації. Залежність людини від навколишнього середовища суттєво зменшилася, вид Homo sapience став домінуючим на Землі, принципово змінилися взаємозв’язки між людьми.

Отже, щоб розуміти існуюче суспільство треба розуміти сутність та закономірності функціонування його матеріальної основи – вироб-ництва.

2.1. Суспільне виробництво і його структура. Щоб жити люди повинні мати їжу, одяг, житло, транспортні засоби тощо. Люди стали людьми коли навчилися виробляти необхідні їм блага.

Виробництво – це процес взаємодії людини з природою та з іншими людьми в ході якого речовина природи пристосовується до потреб людини або дії одних осіб (послуги) задовольняють потреби (духовні чи матеріальні) інших осіб. Розрізняють:

А. Матеріальне виробництво – виготовлення певних товарів з речо-вини природи (одягу, продуктів харчування, житла тощо).

Б. Нематеріальне виробництво – надання одними особами послуг іншим особам (прибирання житла, лікування, виховання дітей, обро-бка інформації та багато інших).

Виробництво – це складна система, елементами (факторами) якої є:

І. Людина (праця людини). ІІ. Предмети праці. ІІІ. Засоби праці.

IV. Взаємодія людей (економічні відносини) в ході виробництва.

Праця людини – це свідома діяльність людини, в ході якої вона перетворює речовину природи і надає їй форми, придатної для спожи-вання. Працюючи людина використовує набуті знання та нагромаджує нові, використовує засоби праці та удосконалює їх. Одночасно розви-вається і удосконалюється сама людина.

Предмети праці – це речовина природи, на яку спрямована праця людини з метою пристосування для своїх потреб (метал з якого вироб-ляються деталі автомобіля, деревина, що розпилюється на дошки тощо).

Засоби праці – окремі речі або їх системи, з допомогою яких людина діє на предмети праці і надає їм потрібних властивостей. Вирішальна роль серед існуючих засобів праці поки що належить механічним засобам (машини, устаткування).

Предмети праці і засоби праці становлять засоби виробництва. Люди і засоби виробництва, які вони використовують в ході трудо-вого процесу утворюють продуктивні сили суспільства. Основною складовою продуктивних сил є людина.

В сучасних умовах до продуктивних сил відносять також науку, форми управління виробництвом, масиви інформації.

В ході ведення виробництва люди взаємодіють (вступають в певні відносини) по-перше, між собою, по-друге, - з природою.

Відносини, які виникають між людьми в ході господарської діяльності називаються економічними відносинами. Саме вони є предметом економічної теорії. Сучасна економічна теорія розмежовує три групи економічних відносин:

І. Техніко-економічні – відносини між виробниками, що безпосе-редньо визначаються рівнем розвитку засобів виробництва (розподіл праці, кооперування, комбінування, концентрація виробництва);

ІІ. Організаційно-економічні – відносини, пов’язані з наявністю пев-ної організаційної структуризації сукупності людей, які приймають участь у суспільному виробництві (управлінська підпорядкованість, внутрішньогалузева та міжгалузева структурна побудова національної економіки тощо);

ІІІ. Соціально-економічні відносини (перш за все, відносини при-власнення) – основні відносини в усій системі економічних відносин. Саме через них люди реалізують свою мету участі у виробничому процесі: отримують у своє володіння і розпорядження матеріальні блага та послуги. У сучасному суспільстві основна частина цих відносини проявляються через грошові форми (такі, як: ціна, прибуток, гроші, дивіденд, заробітна плата, рента тощо).

Поиск по сайту: