Система національних рахунків (СНР)

Для ефективного управління національним господарством необхідно мати дані, які характеризують процеси, що відбуваються в економіці: обсяги виробленої продукції (товарів і послуг), суми доходів населення і підприємств, імпорту та експорту продукції тощо. Спроби створення системи таких показників відомі з ХVІІІ століття (таблиці Франсуа Кене). Та, що використовується в наш час почала впровад-жуватись за рекомендацією ООН з 1993 р. і отримала назву Системи Національних Рахунків (СНР).

Система національних рахунків – комплекс балансових таблиць, які характеризують кругообіг товарів і грошей у процесі безпосереднього виробництва, обміну, розподілу та кінцевого споживання в межах національної економіки.

Перехід до застосування СНР пов’язаний з двома основними чинниками:

Перша. Активізація державного регулювання національним господ-дарством. Потр ібно було знати точні обсяги продукції і послуг, які виробляються в країні, динаміку населення, зайнятості, обсяги доходів тощо з метою визначення урядових регуляторних заходів.

Друга. Розширення міжнародних економічних зв’язків (торгівельних, фінансових, валютних тощо) і потребою визначення їх впливу на національну економіку та узгодження зусиль національних так міжнародних органів управління.

В цілому, в обліку використовують понад 500 рахунків, які від об-ражають різні сторони національної економіки. Для зручності корис-тування їх об’єднують в групи, які відображають стан певної сторони національної економіки.

Основні макроекономічні показники. Стан національного господарства відображається в системі показників, які зібрано в три групи:

І. Потокові показники відображають обсяги благ (товарів і послуг), реалізованих одними суб’єктами економічної діяльності іншим за певний період діяльності (як правило рік). До них відносять:

- ВВ – валовий випуск;

- ВВП – валовий внутрішній продукт;

- ВНП – валовий національний продукт;

- ЧНП – чистий національний продукт;

- НД – національний доход.

Вимір потокових макроекономічних показників базується на вимірі валового випуску.

Валовий випуск (ВВ) – сума вартості всіх благ (товарів і послуг) вироблених суб’єктами господарської діяльності за певний час (рік). Цей показник є базовий, але містить великий недолік – повторний облік. Для того щоб показати різницю між загальною сумою товарів, які продаються на ринку і ціною продукту готового до кінцевого спо-живання розглянемо наступний приклад (став класичним в економіч-ній літературі):

Фермер вирощує вівцю і отримує з неї вовну, яку продає за 5 грошових одиниць (гр.о.). Зроблену з вовни пряжу продано за 8 гр.о. З пряжі виготовлено тканину, яку продано за 15 гр.о. З тканини пошили костюм і продали за 35 гр.о.

Таким чином, маємо:

А. Проміжні продукти – товари, які вживають для подальшої переробки – вовну, пряжу, тканину.

Б. Кінцевий продукт – костюм – продукт, готовий для споживання.

Більшість продуктів проходить через кілька виробничих стадій. Окремі частини і компоненти продукту купуються і продаються декілька разів. Для визначення ВВП (тобто вартості продукції, готової для остаточного споживання) треба, щоб вартість усіх продуктів і послуг була врахована лише один раз і не дублювалася при переході від виробника до виробника.

Щоб уникнути багаторазове врахування вартості частин продуктів, які передаються від однієї стадії виробництва до наступної, при обчисленні ВВП враховують лише вартість додану обробкою на кожному з етапів виготовлення продукції. Вона акумулюється в вартості кінцевих продуктів і є складовою ВВП. Урахування повної вартості проміжних продуктів означало б подвійний рахунок, що завищувало б обсяг ВВП Приклад, який відображає цей принцип обчислення ВВП відображено в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1.

Поиск по сайту: