Закони обігу грошей

Обіг грошей підпорядкований жорстким економічним законам. Ні окремі особи, ні їх об’єднання, ні держава не можуть уникнути впливу цих законів і повинні узгоджувати свою діяльність з їх вимогами. Одним з основних серед цих законів є закон кількості грошей. В фор-малізованому виді він виражається такою формулою:

Ц

К = ----

О

де:

К – кількість грошей необхідних для забезпечення товарного обігу в певний період (як правило за рік);

Ц – сума цін товарів і послуг, представлених на ринку за певний період часу;

О – число оборотів грошової маси, яка представлена на ринку, за рік.

В більш розвинутій формі цей закон може виражатися в формі запропонованій К. Марксом:

Ц – С + П - ВВ

К = ----------------------

О

де:

К – кількість грошей необхідних для забезпечення товарного обігу в певний період (як правило за рік);

Ц – сума цін товарів і послуг, представлених на ринку за певний період часу;

С – сума товарів, проданих в кредит;

П – сума платежів, які надійшли за товари, раніше продані в кредит;

ВВ – сума зустрічних поставок, що взаємно зараховуються;

О – число оборотів грошової маси, яка представлена на ринку, за рік.

Слід мати на увазі, що ця формула лише відображає принцип взаємодії основних факто-рів, які впливають кількість грошей. Для практичних розрахунків використовують більш складні формули і методи.

Динамічність життя суспільства призводить до порушення цього закону. Найчастіше це відбувається в умовах паперово-грошового обігу. При використанні в якості грошей дорогоцінних металів, такі порушення також можуть мати місце. Як правило, це пов’язано з позакономічними чинниками.

Так, в ІІІ тисячолітті до нашої ери цар Саргон, створивши першу професійну армію (560 чоловік) захопив густонаселені території в басейні рік Тигр та Євфрат. Величезні обсяги награбованого срібла (воно служило грошовим маталом в тому регіоні) були завезені в столицю. Проте переможці розкошували недовго. Дуже швидко ціни на всі товари зросли в тій же пропорції, в якій зросла кількість срібла і військова перемога не дала виграшу в економічному житті.

Ситуація повторилася через тисячі років в Європі ХVІ століття. Іспанці, відкривши Новий Світ нещадно грабували індіанців, відбираючи в них золото, яке ті використовували лише в ритуальній та ювелірній сфері. Наплив золота в Іспанію викликав небачене зростання цін та збідніння тих, хто не мав прямого відношення до пограбування підкорених народів.

Порушується закон грошового обігу, як правило, в одному напрямку – в бік перевищення кількості грошових знаків в порівнянні з тим, що вимагає цей закон. Це призводить до інфляції.

Інфляція – зростання цін внаслідок надмірної кількісті грошових знаків в сфері обігу.

В залежності від темпів зростання цін виділяють такі види інфляції:

Повзуча інфляція – темпи зростання цін до 8 % на рік. Наявна практично у всіх країнах. Галопуюча інфляція – темпи зростання цін 10-30 % з тенденцією до зростання. Характерна багатьом країнам.

Гіперінфляція – темпи зростання цін - понад 100 % на рік. В історії відомі випадки повного краху грошових систем, що виражалося в астрономічних цифрах інфляції. В Німеччині після Першої світової війни інфляція становила сотні тисяч процентів на рік. В Росії з 1918 по 1921 рр. ціни зросли у 8000 разів. В Україні, в 1993 р. темпи інфляції становили 10 026 %.

Наслідки інфляції:

А. Зростання цін на товари та падіння життєвого рівня населення.

Б. Знецінення грошових заощаджень, що робить населення біднішим.

С. При високих рівнях інфляції починаються кризові явища у вироб-ництві – падіння обсягів випуску продукції та зайнятості тощо.

Поиск по сайту: