Форми ведення виробничої діяльності суб’єктами господарювання

Суб’єкти господарської діяльності – це особи (фізичні або юри-дичні), які ведуть економічну діяльність. Ними можуть бути окремі особи, домогосподарства, підприємства. Суб’єкт господарської діяльності – це рушійна сила виробничого процесу. Вони є живими клітинами, «атомами» економічної системи.

Під формами суспільного виробництва розуміютьособливі типи ведення економічної діяльності суб’єктами господарювання з властивим їм рівнем розвитку продуктивних сил і системою виро-бничих відносин. Відомі дві стійкі форми суспільного виробництва: натуральне виробництво і товарне виробництво.

Натуральне виробництво – це тип організації виробництва, в якому вироблений продукт споживається самим виробником і членами його сім’ї.

Натуральне господарство забезпечує всіх своїх потреби власною про-дукцією. Рівень задоволення цих потреб визначається природними умовами та виробничими можливостями кожного окремого госпо-дарства. Він, як правило, дуже низький.

Натуральне виробництво сформувалося з зародженням людства, і існувало тисячі років. Воно було характерним для первіснообщинного ладу, рабовласництва, феодалізму. З переходом до капіталізму було витіснене товарним виробництвом.

В сучасному світі широко розповсюджене (поєднуючись з товарним виробництвом) в мало розвинутих країнах Африки, Азії, Латинської Америки.

В Україні пережитки натурального господарства існують у вигляді ведення підсобних господарств з метою отримання продукції (як правило сільськогосподарської) для власного споживання.

Основні риси натурального господарства:

І. Базується на приватній власності на засоби виробництва.

ІІ. Має місце поєднання землеробства (або тваринництва) як основного заняття і домашнього ремісництва.

ІІІ. Кожна господарська одиниця відокремлена від інших, обміну продукцією не існує, або він випадковий.

Для натурального виробництва характерні:

- низький рівень розвитку продуктивних сил;

- примітивний рівень розподілу праці;

- низька якість та вузький спектр продукції, яка виробляється;

- економічна замкнутість, відособленість господарств;

- повільні темпи удосконалення і розширення виробництва.

- сильна залежність від природних умов.

Товарне виробництво – це тип організації виробництва, в якому продукт виробляється не для власного споживання, а для обміну на ринку. Виникнення товарного виробництва вимагало певних економічних умов, а саме:

А. Розвинутий суспільний поділ праці.

Б. Наявність приватної власності на засоби виробництва.

В. Повна економічна відособленість виробників.

Г. Достатній рівень економічної свободи.

Найбільш характерні риси товарного виробництва:

- виробництво здійснюється з метою обміну і отримання доходу;

- маємісце зв’язок виробників через ринок.

- взаємозалежність виробників: кожен з них виготовляє продукцію для продажу іншим виробникам, а необхідне для себе купує на ринку.

- наявність конкуренції між виробниками (економічного змагання за покупців і прибуток) та тенденції до удосконалення і розширення

виробництва, як засобу виживання в умовах конкуренції.

Розмежовують просте і капіталістичне товарне виробництво.

Просте товарне виробництво – таке, яке базується на праці самого виробника (його сім’ї). Як правило – це дрібне виробництво, яке ведеться з метою отримання доходу від продажу продукції на ринку.

Капіталістичне товарне виробництво – ведеться з використанням праці найманих робітників. Метою діяльності є отримання прибутку.

Поиск по сайту: