Тема 14. Міжнародні фінансові відносини

Розвиток міжнародної торгівлі, науково-технічного співробітництва, обміну послугами тощо викликає активізацію грошових (валютних) відносин між національними та наднаціональними інституціями. Мета вивчення теми: визначити сутність міжнародних валютних відносин;ознайомитись з елементами національної валютної системи;дослідити еволюцію світової валютної системи;встановити чинники впливу на валютний курс та конвертованість валюти.

ЗМІСТ

Вступ. 14.1.Валюта. Валютний курс та його види. 14.2. Валютні ринки сучасного світу. 14.3. Валютна система. Її сутність, види та головні елементи. 14.4. Еволюція світової валютної системи. 14.5. Валютні резерви держави. Висновки.

Вступ

Міжнародна валютно-фінансова система - це форма функціонування грошових відносин, яка обслуговує міжнародний рух товарів та фак-торів виробництва (земля, капітал, технології, робоча сила). Вона є невід’ємним елементом міжнародної торгівлі товарами та послугами, фінансовим інструментом руху факторів виробництва. Складовими елементами цієї системи є національні валюти, валютний паритет, валютний курс, національні і міжнародні механізми їх регулювання. Сюди ж треба віднести міжнародні фінансові ринки та механізми торгівлі фінансовими інструментами - валютою, цінними паперами, кредитами тощо.

Це явище активно впливає на стан господарських процесів як в межах економіки окремих країн, так і в межах світової економіки, а тому вимагає окремого дослідження.

14.1. Валюта. Валютний курс та його види

Валюта – це грошова одиниця, яка використовується для вимірювання вартості товарів та послуг та використовується для забезпечення їх обігу.

Розрізняють валюту національну та іноземну. Національна валюта – це грошова одиниця, яка випускається центральним банком певної держави і є законним платіжним засобом на території цієї держави (гривна в Україні, долар в США тощо). Іноземна валюта – гроші інших держав світу, які з різних причин знаходяться на території тієї чи іншої країни. Умови використання іноземної валюти регулюються законо-давством тієї країни на території якої вона знаходиться.

Наприклад, валюта України - це:

- грошові гривневі знаки у вигляді банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, гривневі кошти на рахунках, у внесках банківських та інших кредитно - фінансових установах на території України. Сюди також відносять грошові знаки вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

- платіжні документи та інші цінні папери (облігації, купони до них, векселі, боргові записки, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.

Вартість товарів і послуг, вироблених на території певної країни знаходить свій вираз перш за все в національній валюті. Проте, в разі їх вивозу за кордон (експорту) постає потреба визначення їх ціни в іноземній валюті. Для цього використовується валютний курс.

Валютний курс – цеціна грошової одиниці однієї країни, вираже-на в грошових одиницях іншої країни, або співвідношення в якому обмінюються валюти двох країн.

Валютний курс залежить від багатьох факторів. До 1978 року він визначався на основі золотого вмісту валюти. Після демонетизації золота основою визначення курсу валюти є співвідношення купі-вельної спроможності (суми товарів та послуг, які можна придбати на ту чи іншу грошову одиницю) різних національних валют. Крім цього на курс валюти впливають стан платіжного балансу країни, рівень інфляції, стабільність економічного розвитку національної економіки та доходність капіталу в ній, співвідношення попиту на валюту та її пропозиції тощо.

Основні види валютного курсу:

Офіційний (центральний) – тверде, встановлене центральним банком співвідношення обміну національної валюти на іноземну.

Ринковий (гнучкий) - курс, що формується під впливом співвідно-шення попиту і пропозиції на іноземну валюту на грошовому ринку. Різновидом такого курсу є «плаваючий», який коригується централь-ними банками.

В практиці підприємств, які ведуть активну зовнішньоекономічну діяльність використовують розрахункові види валютного курсу, такі як:

Номінальний валютний курс, який співпадає з загальним визна-ченням самого валютного курсу і встановлюється на валютному ринку. Номінальний валютний курс застосовується для виміру поточних угод та розрахунків з клієнтами. Для виміру тенденцій в довгостроковій перспективі він мало підходить, тому що вартість як національної так і іноземної валюти змінюється паралельно з змінами цін в країні.

Реальний валютний курс - це курс, який встановлюється на основі співвідношення ціни корзини товарів за кордоном, переведеної з іно-земної валюти в національну за допомогою номінального валютного курсу, і ціни корзини тих же товарів в своїй країні.

Функції валютного курсу:

І. Валютний курс усуває економічну обмеженість (дієвість тільки в межах певної країни) тієї чи іншої грошової одиниці.

ІІ. На його основі здійснюється порівняння умов і результатів вироб-ничого відтворення - продуктивності праці, витрат виробництва, заробі-тної плати, темпів економічного зростання, торговельного та платіжних балансів тощо.

ІІІ. За допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни та національні вартості товарів і послуг з інтернаціональними цінами та інтернаціональною вартістю.

ІV. Через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічні зв’язки.

Економіка будь-якої країни дуже чутлива до змін валютного курсу, особливо в експортно - імпортних операціях. Так, падіння курсу на-ціональної валюти (девальвація) вигідне експортерам - ціни їх товарів у іноземній валюті (як правило, це долари США) на світовому ринку будуть знижуватись (отже, вони стануть більш привабливими для покупців). В той же час товари, завезені з-за кордону, на національному ринку стануть більш дорогими, що загальмує реалізацію.

Для наочності візьмемо спрощений приклад.

Ситуація І. За офіційним курсом 5 гривень обмінюються на 1 долар США. Ціна товару А на території України становить 100 гривень, або ж 20 доларів США на світовому ринку.

Ситуація ІІ. Офіційний курс гривні понизився (гривня девальвувала). Тепер 10 гривень обмінюються на 1 долар США. При одній і тій же внутрішній ціні, рівній 100 гривням, ціна товару А в доларовому виражені становить 10 доларів США.

Отже, на світовому ринку доларова ціна товару А стає вдвічі меншою, що сприятиме його конкурентоспроможності.

Навпаки, підвищення курсу національної валюти знижує ефективність експорту оскільки падає конкурентоспроможність національних това-рів на зовнішніх ринках (їх ціна в іноземній валюті зростає). Одночас-но імпорт стає більш рентабельним.

В залежності від того як встановлюється валютний курс, можливі два варіанта встановлення курсу: курс може бути фіксована до іноземної валюти або вільно плавати в залежності від співвідношення попиту та пропозицію на іноземну валюту. Між цими двома варіантами можлива велика кількість комбінацій плаваючих та фіксованих курсів.

Згідно класифікації МВФ з 1982 року, всі валюти країн світу в залеж-ності від ступеня зміни їх курсів розподіляються на валюти з фіксова-ним курсом, валюти з обмежено гнучким курсом, валюти з плаваючим курсом.

Фіксований валютний курс - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає тимчасове відхилення від нього в одну чи іншу сторону не більш чим на 2,25%.

Курс фіксується одним з наступних засобів:

– здійснюється прив’язка національної валюти до найбільш значимих валют міжнародних розрахунків.

Приклад: курс фіксований до долара США мають деякі країни Латинської Америки, Африки;

- використовуються валюти інших країн в якості законного платіжного засобу. Так, Ліберія використовує - американський долар, Сан - Марино - італійську ліру;

- встановлюється валютне керування - фіксація курсу національної валюти до іноземної та випуск національної валюти повністю забезпеченої запасами іноземної валюти.

Обмежено гнучкий курс - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає невеликі коливання валютного курсу відповідно з встановленими правилами.

Такий курс встановлюється таким чином:

- коливання валютного курсу утримуються в певних межах (7,25%) від офіційно зафіксованого паритета до якої - небудь одної іноземної валюти.

Приклад: Саудівська Аравія, Об’єднанні Арабські Емірати визначають обмінний курс національної валюти як обмежено гнучкий по відношенню до долара США;

- одопускається певне коливання курсу в рамках узгодженої політики, так зване «спільне плавання» національних валют в межах 2,25% від центрального розрахункового курсу.

Плаваючий валютний курс – курс, який змінюється під впливом пропозиції валюти та попиту на неї на грошовому ринку. Центральний банк може регулювати його шляхом валютних інтервенцій.

Існують такі види плаваючого курсу:

- коректуючий валютний курс – автоматично змінюється відповідно до зміни певного набору економічних показників (наприклад, темпів інфляції).

- керований плаваючий валютний курс - встановлюється центральним банком, а не валютним ринком, проте з урахуванням ситуації на ньому. Такий метод використовується 38 країнами світу як індустріально розвинутими (Норвегія, Греція), так і країнами, що розвиваються (Алжир, Колумбія).

- незалежно плаваючий валютний курс – визначається на основі співвідношення пропозиції та попиту на валюту при невтручанні держави в цей процес.

Поиск по сайту: