Банківські гарантії в міжнародній торгівлі

Досвід, накопичений у сфері міжнародної торгівлі, свідчить, що банківська гарантія, як різновид тендерного забезпечення, вважається одним з найпоширеніших засобів забезпечення виконання зобов`язань учасниками конкурсних торгів.

Банківська гарантія - це письмове зобов'язання банку, страхової компанії або іншої юридичної чи фізичної особи виплатити зазначену в ньому грошову суму в зазначений у ній строк або при настанні певної події (у випадку невиконання або порушення контрагентом умов контракту) проти подання особі, яка її видала, письмової платіжної вимоги тримача гарантії встановленої в ній форми з додатком перерахованих в ній документів.

Гарантії повинні містити такі реквізити:

• найменування особи на чиє прохання видана гарантія;

• найменування отримувача грошей (бенефіціара);

• найменування особи, яка видала гарантію (гаранта);

• посилання на договір або інше зобов'язання, у зв'язку з виконанням якого видана гарантія;

• підлягаючу виплаті суму та валюту платежу; розмір зобов'язання по гарантії може бути виражений у вигляді відсотка від суми ЗТК, при цьому слід уникати

• строк, на який видана гарантія, або подія, при настанні якої вона втрачає силу,

• умови, на підставі яких здійснюється платіж;

• умови скорочення суми гарантійних зобов'язань [5, C. 247].

У світовій банківський практиці з метою страхування ризиків у ЗТК використовують три категорії міжнародних банківських гарантій:

1.на вимогу/на першу вимогу—для фактичного використання яких достатньо лише вимоги бенефіціара, яка потім не може бути оскаржена. Гарантії на вимогу надзвичайно надійні, і тому вони найчастіше використовуються;

2.умовні (з документарним доказом) - забезпечують наказодавцю максимальний захист, оскільки вимога по гарантії повинна бути завжди документально обгрунтована.

3.умовні (без доказу) гарантії невиконання. У тексті гарантії обумовлюється, що гарантія підлягає використанню у випадку невиконання або неналежного виконання відповідальною стороною своїх зобов'язань по ЗТК, без конкретизації цих умов.

У міжнародній практиці розрізняють два види банківських гарантій — платіжні та договірні (контрактні) гарантії.

1. Платіжні гарантії використовуються при розрахунках за відкритим рахунком й у формі інкасо, при розрахунках на умовах комерційного кредиту. Платіжні гарантії виставляються банками-гарантами в забезпечення платіжних зобов’язань покупців щодо продавців. Такі гарантії захищають інтереси експортерів. Вони можуть бути як безумовними (при розрахунках на умовах комерційного кредиту; при розрахунках у формі інкасо, особливо якщо покупець має можливість отримати товар до його оплати), які передбачають платіж проти першої простої вимоги бенефіціара, так і умовними (при розрахунках банківським переказом), тобто передбачати подання певних документів, що підтверджують відвантаження товару, проти яких здійснюється платіж за гарантією (документарна гарантія).

2. Договірні (контрактні) гарантії забезпечують платежі за будь-якими договорами і виставляються банками в забезпечення інтересів імпортера. Договорні гарантії, так само як і документарні акредитиви та інкасо, є предметом уніфікації. Однак застосування уніфікованих правил до документарних гарантій факультативне. Цих правил дотримуються тільки тоді, коли це безпосередньо узгоджено сторонами у зовнішньоторговельному контракті і в самій гарантії міститься застереження про це.

У міжнародній торгівлі використовуються такі типи міжнародних банківських гарантій:

-тендерна гарантія - подається фірмою, яка бере участь у торгах, разом з офертою і має на меті перевірити серйозність намірів та фінансового стану продавця (учасника тендера), а також забезпечити виплату гарантованої ним суми бенефіціару при настанні обумовлених подій;

-гарантія виконання зобов'язань - виставляється банком переможця торгів на випадок, якщо переможець не виконає свої зобов'язання за ЗТК, або виконає їх несвоєчасно або з відхиленнями від умов ЗТК;

-авансова гарантія - має на меті страхування повернення авансу покупцю у випадку невиконання продавцем договірних зобов'язань. Дана гарантія виставляється до отримання авансу, набуває сили - після фактичного надходження авансу, припиняє дію - з моменту повного виконання ЗТК. Строк дії -півроку-рік.

-платіжна гарантія- виставляється на користь постачальника і має на меті покриття ризику неплатежу з боку покупця при розрахунках у формі відкритого рахунка або інкасо. Платіж по гарантії здійснюється проти отримання письмового свідоцтва бенефіціара про те, що він поставив товар, але не отримав платежу у строк. При часткових відвантаженнях товару загальна сума гарантії покриває ризик неоплат 1 -3-х поставок, І тому кожна партія товару не повинна перевищувати суми гарантії. Вимога по гарантії може бути висунута, якщо покупець не оплатить хоча б одну поставку. Розмір платіжної гарантії відповідає сумі платежу по ЗТК [6, C. 73].

Отже, банківська гарантія є досить дієвим інструментом, який дозволяє замовнику мінімізувати фінансовий ризик, що завжди присутній під час організації тендера, та одержати матеріальну компенсацію у випадку можливого зриву торгів.

Література:

1. Офіційне інтернет- представництво НБУ.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=53833

2. Постанова НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» (зі змінами і доповненнями) від 12.11.2003. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1172-03/page4

3. Дахно І. І., Бабіч Г. В., Барановська В. М., та ін. Зовнішньоекономічний менеджмент. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури. –2012. –568с.

4. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник / О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ. –2011. — 392 с.

5. Навч. посіб. / В.В. Козик, Л.А. Панкова, Я.С. Крап як, О.Ю. Григор єв, А.О. Босак. 2-ге вид. К.: Центр навчальної літератури.– 2004. –608 с

6. Арчакова О. Деякі особливості національного регулювання валютного ризику / О. Арчакова // Фінансові ризики. – 2012. – №2. – C.118.

Поиск по сайту: