Гарантії захисту прав учасників виконавчого провадження

• заміна сторони виконавчого провадження (ст. 11 Закону
ст. 378 ЦПК 2004 р.);

• визначення частки майна боржника у майні, яким він воло­
діє спільно з іншими особами (ч. 6 ст. 50 Закону, ст. 379
ЦПК 2004 р.);

• роз'яснення судового рішення (ст. 215 ЦПК, ст. 28 Закону
ст. 221 ЦПК 2004 р.);

• вирішення питання про поворот виконання (ст.ст. 420—422
ЦПК, ст.ст. 380—382 ЦПК 2004 р.).

ГПК передбачає участь суду при виконанні рішень, ухвал та постанов господарського суду щодо: поновлення пропуще­ного строку (ст. 119), видачі дубліката наказу господарського суду (ст. 220), відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, поста­нови, затвердження мирової угоди у виконавчому провадженні за наказом господарського суду (ст. 121), зупинення виконан­ня рішення (ст. 221), вирішення питання про поворот виконан­ня (ст. 122).

Судове оскарження рішень, дій чи бездіяльності державно­го виконавця та інших працівників ДВС є важливим способом захисту прав сторін, інших учасників виконавчого проваджен­ня та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, які вважають, що їх права порушено.

Юрисдикцією щодо розгляду скарг на дії державного вико­навця наділено загальний територіальний та господарський су­ди. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного вико­навця чи іншої посадової особи ДВС розглядають у порядку, передбаченому гл. 31-Г ЦПК та ст. 12І² ГПК, причому перша норма з'явилася у законодавстві у 2000 році', а друга — У 2001 році², що певним чином ускладнило застосування цієї, часом альтернативної, юрисдикції. Це спонукало Пленум Вер­ховного Суду України дати роз'яснення окремих положень, які стосуються судового оскарження діяльності державних ви­конавців та інших працівників ДВС у постанові "Про практи­ку розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність ор-

' Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку ³ прийняттям законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про ви­конавче провадження": Закон України від 19 жовтня 2000 р. // ВВР-2000. — № 50. — Ст. 436.

² Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу Укра"¹¹¹' Закон України від 15 травня 2003 р. // ВВР. — 2003. — № ЗО. — Ст. 246.

Відповідно до глави 31-Г ЦПК (ст. ст. 248²⁰—248²⁶) справи

скаргами на рішення, дії чи бездіяльність державного вико­навця або іншої посадової особи ДВС, належать до провад­ження у справах, які виникають з адміністративно-правових відносин. Питання з оскарження дій державного виконавця у порядку господарського судочинства вирішують, не відкрива­ючи окремого провадження за цим спором.

Право на звернення до суду у порядку цивільного судочин­ства мають учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Форма звернення — скарга, яку подають у письмовій формі із зазначенням:

1) назви відділу ДВС, до якого подають скаргу;

2) точної назви стягувача та боржника, їх місця проживання
(для фізичних осіб) або перебування (для юридичних осіб),
а також назви представника сторони виконавчого провад­
ження, якщо скаргу подає представник;

3) реквізитів виконавчого документа (назви виконавчого доку­
мента, органу, який його видав, дати видачі виконавчого
документа та його номера, резолютивної частини виконав­
чого документа);

4) змісту оскаржуваних дій (бездіяльності) та норми Закону,
яку порушено;

5) викладу обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимо­
ги;

6) підпису скаржника або його представника, дати подання
скарги (ст. 85 Закону). Підвідомчість — до суду безпосеред­
ньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності
державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС до
начальника відповідного відділу ДВС.

Підсудність — місцевий суд за місцезнаходженням відпо-^в'Дного відділу ДВС або інший суд згідно з вимогами закону. Скаргу у виконавчому провадженні з виконання судових рі-^Шень на дії (бездіяльність) державного виконавця або началь­ника відділу ДВС подають до суду, який видав виконавчий Документ. Скарги з виконання інших рішень — до суду за міс-Ц^м знаходження відповідного відділу ДВС, крім скарг на дії ^діяльність) державних виконавців та посадових осіб Де-

Глава 10.

партаменту ДВС та відділів ДВС Головного управління юсти­ції Мінюсту в АР Крим, обласного, Київського та Севасто­польського міських управлінь юстиції, які подають до апеля­ційного суду за місцем знаходження відповідного органу ДВС

(ст. 85 Закону).

Строк звершення до суду:

— десять днів із дня, коли особа дізналася або повинна була
дізнатися про порушення її прав чи свобод;

- три дні з дия, коли особа дізналася або повинна була дізна­
тися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження
постанови про відкладення провадження виконавчих дій
(ст. 248²² ЦПК).

Однак якщіо спеціальними нормами (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону) встановлено інший порядок обчислення строку на звернення до суду, то слід застосовувати ці спеціальні строки (п. 5 (постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 200)3 р. № 14).

Пропущений із поважних причин строк для подання скарги

може бути поновлено судом.

Наслідки порушення справи у суді — повідомлення відпові­дного відділу ДВС не пізніше ніж наступного дня після при­йняття її судом.

Справу розглядають у десятиденний строк у судовому засі­данні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи ДВС, рішення, дію чи бездіяльність якої оскар­жують.

Скаргу, подану у виконавчому провадженні до начальника відділу ДВС, розглядають у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник відділу ДВС виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яку в 10-денний строк може бути оскаржено до органу ДВС вишого рівня або до суду (ст. 85 Закону).

Зважаючи на те, що спір у виконавчому провадженні мз^£ не особистий, а функціональний характер, суд, якщо встано­вить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржу ються, не працює на попередній посаді, залучає до участі справі посадову особу, до компетенції якої належить виріш^е ня питання про усунення порушення прав чи свобод заявника-

За результатами розгляду справи суд виносить ріш^еН яким або:

г рянтії захисту прав учасників виконавчого провадження

визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправо­мірними і зобов'язує державного виконавця або іншу поса­дову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути поруш^ення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи, або, відмовляє у задоволенні скарги.

При задоволенні скарги суд може призначити негайне ви­конання рішення.

Ухвалюючи рішення, суд вирішує також питання про роз­поділ витрат. Витрати, пов'язані з розглядом скарги, врахову­ючи й витрати для надання юридичної допомоги, а також ті, що пов'язані з поїздками, суд покладає на заявника, якщо бу­ло постановлено рішення про відмову в задоволенні його скар­ги, або на відділ ДВС, якщо було постановлено рішення про задоволення скарги заявника.

Рішення суду в справі може бути оскаржено в апеляційно­му порядку. Після набрання рішенням законної сили або при застосуванні негайного виконання його надсилають не пізніше десяти днів після набрання ним законної сили до відповідного відділу ДВС для виконання, а також заявникові. Про виконан­ня рішення відповідний орган ДВС повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк із дня одержання рішення су-ДУ-

ЦПК 2004 р. дещо по-іншому визначає питання, пов'язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності державного вико­навця чи іншого працівника ДВС. Насамперед, цю категорію справ вилучено зі справ адміністративної юрисдикції, їх вирі­шують у порядку, визначеному розділом VII (ст.ст. 383—389), тобто поряд з іншими питаннями, які виникають у зв'язку з виконанням судових рішень.

Предметом оскарження є рішення, дії або бездіяльність

Державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо

иконання судових рішень у цивільних справах, тобто лише

Щодо тих виконавчих документів, які видано у порядку здійс-

ння цивільної юрисдикції. Тому в цьому разі слід керувати-

я положеннями ст. 15 ЦПК 2004 р. щодо цивільної юрисдик-

сп °^УД^' ^^>тже* ^не належатимуть до цивільної юрисдикції суду

Р ви щодо контролю за виконанням рішень господарських Дміністративних судів, оскільки щодо них встановлено ін-порядок судового вирішення.

Глава

р_;)ряп і її захисту прав учасників виконавчого проваджений

ІІПК 2004 р. відмовився від родової підсудності та визна­чив що усі справи вирішуються по першій інстанції тільки міс­цевими судами, тож скарга у виконавчому провадженні под_а. ється до суду, який видав виконавчий докуменг За результа тами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ст. 387 ЦП_К

^Оскарження діяльності державного виконавід до господар.

ського суду має певні особливості, а саме:

. суб'єкт оскарження - стягувач, боржник або прокурор, хоча відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Су-Г^краши від 26 грудня 2003 р. № 14 скаргу до суду мо­жуть подати й інші учасники виконавчого провадження у справах про виконання постанов господарського суду;

• суб 'єкт оскаржуваної діяльності — органи двь,

. іедмет оскарження - ДІЇ чи бездіяльність щодо виконай-ня рішень ухвал, постанов господарських судів,

. сгпроТоскарження - протягом десяти дн».з дня вчинен-ня оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам ста­ло про неї відомо, або з дня, коли дію мало бути вчинено;.

• постанова господарського суду — ухвала,

• оскарження — може бути оскаржено.

При виконанні вироку в кримінальній справі усі питання
і роду сумніви і суперечності, що при цьому мо

щодо осіб, засуджених військовими судами, — суддя ^ Гго місцевого суду гарнізону за м.сцем виконання вироку

Стро^юрисд органу за ходом виконавчого

провадження мас формальний характер *^£

навчих дш і.ст. ^^ -)і^^п;^ «.'..V ■—— державного виконавця про відкриття, зупинення.

відновлення виконавчого ^пР^ова^^енН^_и^Сз_На²_ч⁴_е'_н0 сутності *■
кону) Однак чинним законодавством не визначено су™
коТдії крім загальної інформації про хід виконання р.шення
Діяльність органів прокуратури. _Ьа«тичяо ^иі

Законодавством про виконавче провадження фактичн визначено місце, форми участі та правовий статус прок_УР

_при виконанні рішень судів та інших юрисдикційних органів. Його участь, на жаль, має епізодичний характер. Відповідно до п. 3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій прокурор може звернутися із заявою про відкриття виконавчого провад­ження про виконання рішень у справах, в яких він виступав як представник у суді на виконання конституційної функції з представництва інтересів держави і людини (ст. 121 Конституції України). Обов'язковою є участь прокурора при виконанні ви­років, постанов та ухвал судів у кримінальних справах, причому відповідно до ст. 415 КГЖ розпорядження прокурора, що сто­суються виконання вироків, ухвал і постанов суду, обов'язкові для всіх органів і посадових осіб, які їх виконують. Однак це не стосується інших рішень, передбачених ст. З Закону.

Поиск по сайту: