Примусове виконання як стадія виконавчого провадження

Примусове виконання (застосування заходів примусового ви­конання рішення) — це вжиття державним виконавцем за­ходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладенням на боржника виконав­чого збору та інших витрат, пов 'язаних із виконанням. Тому, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання (ст. 30 Закону).

Час проведення виконання регламентує ст. 31 Закону, яка встановлює загальне правило про те, що сторони мають право обумовити взаємоприйнятий для них час проведення виконав­чих дій. Виконавчі дії проводяться у період між 6-ю та 22-ю ^годиною робочого дня. За певних умов виконавчі дії можуть проводитися у неробочі та святкові дні, нічний час.

Г_лявя 5..,- виконавчого провадження

На за^;ТосУ^вання конкретних заходів примусового виконан­ня рішеь^Н51 впливає характер самого зобов'язання, яке є яред-метом в/^{Конання}- Залежно від виду зобов'язання може бути застосов;^Но такі заходи примусового виконання рішення.

Грош'^ві зобов'язання:

• зверн¹¹™ стягнення на майно боржника;

• зверн^Ння стягнення на заробітну плату та доходи боржни-

ої особи.

Речов Зобов'язання:

• виду¹?⁴¹¹⁵¹ У боржника й передача стягувачеві певних пред­
метів ³ азначених у рішенні.

Особі⁰"¹"' зобов'язання:

• іідібг¹¹-™ Дитини;

• зобов^833111151 боржника вчинити певні дії (крім передачі
майні **^и грошей) або утриматися від їх вчинення.

За за^ьн™ правилом, державний виконавець зобов'язаний провести⁸ иконавчі дії з виконання рішення протягом шести мі­сяців із^1їчя винесення постанови про відкриття виконавчого провадж^н-Ш' а з виконання рішення немайнового характеру — у двомісний строк. Строки здійснення виконавчого провад­ження н Поширюються на час відкладення провадження вико­навчих Я ^а^° зупинення виконавчого провадження та на пері­од реалів" арештованого майна боржника (ст. 25 Закону).

Спец-ГЕьні строки виконання встановлено для справ з не­гайного Сконання рішення, а також у справах про конфіска­цію май^ стягнення періодичних платежів, забезпечення по­зовних і'ь-юг. Перші справи виконуються в день відкриття ви-

зов

конавчо' провадження, другі — не пізніше, ніж у 5-денний строк із¹*¹³ винесення постанови про відкриття виконавчого провадж⁴ ня (ст. 25 Закону).

Як п^іаило> обов'язковою ознакою стадії (етапу) примусо­вого ви^{)Ьіання} рішення є його оплата, що її покладено на боркниі ^к особу, що зобов'язана за виконавчим документом _{вч1)НИТИ}іЄвну дію або утриматися від її вчинення.

$_итртіами виконавчого провадження є витрати органів ДВС наР ганізацію та проведення виконавчих дій щодо забез-_{печЄННЯ}"Примусового виконання рішень (ст. 45 Закону). Це поняття¹*⁶ більше фінансово-кошторисне, аніж процесуальне наповне**¹' Щ° підтверджує положення про те, що до витрат виконав"^⁰ провадження належать кошти Державного бюд-

України та кошти виконавчого провадження, які викори-^Ж уються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів

■України-

Кошти виконавчого провадження (виконавчі витрати) —

витрати на організацію та проведення виконавчих дій, які ¹¹ кладено на сторони виконавчого провадження:, кошти виконавчого збору;

_а авансовий внесок стягувачів на проведення виконавчих дій; • стягнуті з боржника витрати на проведення виконавчих дій.

Закон відніс до коштів виконавчого провадження також ін­ші надходження, що не суперечать закону, однак із цим варто не погодитися, оскільки вони вказують лише на дохідну час-ітину бюджету ДВС.

^; Витрати на проведення виконавчих дій покривають за ра-

іхунок спеціального фонду виконавчого провадження, а також

І коштів сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій.

І Контроль та облік витрат на виконання покладено на началь-

| ника відповідного відділу ДВС. Порядок використання коштів

виконавчого провадження та виконавчого збору, стягнутого з

боржника, визначає постанова Кабінету Міністрів України від

29 квітня 2004 р. № 554 ^і.

Формування коштів спеціального фонду виконавчого про­вадження регламентує Положення про спеціальний фонд вико­навчого провадження, затверджене постановою Кабінету Міні- _{ стрів України від 26 липня 1999 р. № 1351².

Виконавчий збір — це встановлена законом грошова сума, І яку стягують з боржника у разі невиконання ним рішення доб-уровільно. Метою стягнення виконавчого збору є часткове фі-] ^нансУвання діяльності ДВС щодо здійснення заходів примусо­вого виконання рішення, а також стимулювання боржника що-| Д° виконання рішення добровільно.

Ставки виконавчого збору встановлено ст. 46 Закону. їх ви-| качають двома способами:

У процентному співвідношенні до предмета стягнення у Майнових справах;

Ро затвердження Порядку використання коштів виконавчого провад-

ні_СТп- ^в'іконавчого збору, стягнутого з боржника: постанова Кабінету Мі-С_т. іД/^{країН11 В}'Д ^{29 КВІТІ1Я 2004} Р- ^{№ 554} // ^ову- — 2004. — № 17. —

. — 1999. — № 30. — Ст. 1538.

•іаіііі і