Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність)

Виконавчий документ є документом строковим, тобто має ви­конавчу силу тільки протягом строку, встановленого законом. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) (ст. 21 Закону) — це встановлений зако­ном строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред 'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спря­мованих на реалізацію припису юрисдикційного акта.

Для добровільного виконання законом таких строків не встановлено, що означає можливість вчинення боржником дій щодо виконання рішення і після завершення строку пред'яв­лення виконавчого документа до виконання (виконавчої дав­ності). Тобто, добровільне виконання рішення після спливу виконавчої давності вважатиметься належної дією боржника і останній не вправі вимагати повернення виконаного.

Значення виконавчої давності полягає у тому, що вона сприяє чіткому і правильному виконанню рішень судів та ін­ших юрисдикційних органів, а також забезпечує визначеність у взаємовідносинах сторін виконавчого провадження, дисцип­лінує учасників матеріальних правовідносин.

Виконавчі документи може бути пред'явлено до виконання в такі строки:

«виконавчі листи та інші судові документи — протягом трьох років.

Відповідно до ст. 118 ГПК виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців із дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судово­го рішення або після винесення ухвали по поновлення про­пущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судово­го рішення було зупинено (ст. 118 ГПК). Однак у цьому випадку слід застосовувати положення ст. 21 Закону, яка

. безпосередньо регулює питання виконавчої давності;

• посвідчення комісій зі трудових спорів — протягом трьох
місяців;

• постанови органів (посадових осіб), уповноважених розгля­
дати справи про адміністративні правопорушення, — про­
тягом трьох місяців;

• інші виконавчі документи — протягом року, якщо інше не
встановлено законом.

Щодо окремих виконавчих документів спеціальним законо­давством встановлено окремі правила, які беруться до уваги. Наприклад, виконавчий напис нотаріуса може бути пред'явле­но до виконання протягом трьох років, якщо стягувачем або боржником є фізична особа, по усіх інших вимогах — протя­гом одного року (ст. 91 Закону України "Про нотаріат").

Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до приму­сового виконання в Україні протягом трьох років із дня на­брання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів протягом строку, що перевищує три ро­ки, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (ст. З Закону України "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів").

Строки пред'явлення виконавчих документів:

• для виконання рішень, і вироків судів у частині майнових
стягнень — із наступного дня після набрання рішенням за­
конної сили чи закінчення строку, встановленого у разі від­
строчки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках,
якщо рішення підлягає негайному виконанню, — з наступ­
ного дня після його певстановлення;

Глава 3.

Підстави виконання. Виконавчі документи

• для виконання рішень господарських судів — із наступного
дня після набрання рішенням законної сили;

• для виконання рішень комісій з трудових спорів — із дня
видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

• для виконання рішень про притягнення особи до адмініст­
ративної відповідальності — з дня винесення відповідної
постанови;

• по інших виконавчих документах — із наступного дня піс­
ля їх видачі, якщо інше не встановлено законом.
Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах

про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годуваль­ника тощо) може бути пред'явлено для виконання протягом усього періоду, на який присуджено платежі. Строки пред'яв­лення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Переривання виконавчої давності (ст. 22 Закону) — це по­гашення виконавчої давності через обставини, визначені зако­ном, і після настання яких виконавча давність обчислюється спочатку. Зокрема, строки пред'явлення виконавчого докумен­та до виконання перериваються:

а) пред 'явленням виконавчого документа до виконання, під
яким слід визнавати подання його стягувачем, скерування
судом, іншими уповноваженими органами або посадовими
особами виконавчого листа або іншого виконавчого доку­
мента державному виконавцеві;

б) частковим виконанням рішення боржником, що має бути
добровільним, в силу чого є підставою для переривання ви­
конавчої давності;

в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстроч­
ки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рі­шення строк пред'явлення виконавчого документа до виконан­ня після перерви встановлюється з дня повернення виконавчо­го документа стягувачу. Після переривання строку пред'явлен­ня виконавчого документа до виконання перебіг строку понов­люється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховують.

Поновлення виконавчої давності (ст. 23 Закону) — це на­дання боржнику можливості звернутися до державного вико-навця із заявою про відкриття виконавчого провадження поза межами виконавчої давності з підстав, передбачених законом. Це, як правило, поважні причини, які перешкодили зверненню за примусовим виконанням рішення юрисдикційного органу.

Пропуск виконавчої давності, за загальним правилом, тягне за собою неможливість звернутися до державного виконавця за примусовим виконанням рішення. Тому державний викона­вець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого доку­мента, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповід­ний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розгля­дає таку заяву у десятиденний строк (ст. 23 Закону, ст. 350 ЦПК, ст. 371 ЦПК 2004 р.).

У разі пропуску строку пред'явлення наказу господарсько­го суду до виконання з причин, визнаних господарським су­дом поважними, пропущений строк може бути відновлено¹. Заява про відновлення пропущеного строку подається до гос­подарського суду, який прийняв рішення, розглядається у його засіданні, про час і місце якого повідомляються ухвалою стя­гувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засі­дання не є перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягуваче­ві та боржникові. Цю ухвалу може бути оскаржено в апеляцій­ному порядку (ст. 119 ГПК).

Ст. 91 Закону України "Про нотаріат" передбачає можли­вість поновлення виконавчої давності за виконавчим написом нотаріуса, посилаючись на Закон. Можливість поновлення ви­конавчої давності також встановлено ч. 5 ст. 230 КЗпП для пред'явлення посвідчення комісії з трудових спорів. Щодо цього слід виходити із положень ст. 23 Закону, згідно з якою строки пред'явлення до виконання виконавчих документів, які не видано судом, поновленню не підлягають.

' На відміну від цивільного процесуального та інших галузей процесуаль­ного права, господарське процесуальне право використовує замість поняття "поновлення" поняття "відновлення" процесуального строку.

Глава 4.

Глава 4. СУБ'ЄКТИ ВИКОНАВЧОГО

ПРОВАДЖЕННЯ (ВИКОНАВЧИХ ПРАВОВІДНОСИН)

§ 1. Поняття та класифікація суб'єктів виконавчих правовідносин

Суб'єкти виконавчого провадження (суб'єкти виконавчих пра­вовідносин, учасники виконавчого провадження) — це носії процесуальних прав та обов 'язків у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 10 Закону учасниками виконавчого про­вадження є державний виконавець, сторони, представники сто­рін, експерти, спеціалісти, перекладачі. Таке визначення є, на наш погляд, неточним, оскільки фактично перераховує суб'єк­тів виконавчих правовідносин, причому в один ряд ставить як державного виконавця, котрий, своєю чергою, є доволі специ­фічним суб'єктом, осіб, які мають у справі певну юридичну заінтересованість, так і суб'єктів, що такої заінтересованості позбавлені (не мають і не повинні мати). У ч. 2 ст. 10 Закону визначено, шо для проведення виконавчих дій державний ви­конавець у необхідних випадках залучає понятих, а також пра­цівників органів внутрішніх справ, органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому законом. У цьому випадку до цих осіб закон відносить, окрім інших, і до­волі важливих суб'єктів виконавчих правовідносин, котрі наді­лені юридичною заінтересованістю у виконанні.

Тому доречнішою є класифікація суб'єктів (учасників) вико­навчого провадження саме за ознакою того, чи мають вони юри­дичну заінтересованість у справі. Зважаючи на викладене, су­б'єктів виконавчих правовідносин слід поділити на три групи: "а) державний виконавець;

б) особи, які беруть участь у виконанні;

в) особи, які не беруть участі у виконанні, але сприяють йому.
Проблема участі суду у виконавчому провадженні полягає у

тому, чи є суд суб'єктом виконавчих правовідносин. Дійсно, діяльність суду іноді має важливе значення для виконання, зо­крема, у тих випадках, коли законом до юрисдикції суду від­несено вирішення низки питань, які мають значення для роз­витку виконавчого провадження. Суд може розглядати скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, однак

органу, яке підлягає виконанню, у тому числі у
порядку. пі'

Поняття "державний виконавець " має такі зна ^ия:

- посадова особа у системі органів державної викЛ^че ^іо:ої влади;

- процесуальна фігура — суб'єкт виконавчих прЛ^)н>лМДносин.
У першому випадку державний виконавець є Лсктом ад­
міністративних правовідносин, які складаються у\ ^с> леемі орга­
нів державної виконавчої влади. У другому — ц Орши, упов­
новажений на повне, своєчасне, неупереджене ^ 'лнання рі­
шень, визначених законом. ^и

Для реалізації мети виконавчого проваджен виконання
завдань та призначення інституту виконавчого^^{1 я}л№адження
необхідним є наділення його учасників відповів ^\і правами
та обов'язками, задля успішного виконання посг\^^и,(Иііих перед
ними завдань. йвГ

Основною структурою, що займається виконч ^: судових рішень та інших виконавчих документів, є Деі/^Н1/ішя вико-

навча служба, яка належить до системи ор^¹"^ І Мінюсту
України і здійснює виконання рішень судів, тре ^ан<;;юких судів
та інших органів відповідно до законів Українк ^еі^ 1 Закону
України "Про ДВС"). ' О'

Завданням ДВС є своєчасне, повне та неупег^ д«е приму­сове виконання рішень, передбачених законом. ^^д?^

Органи ДВС:

- Департамент ДВС Міністерства юстиції Ук{\ ^СКДепарта-
ментДВС); ^

- відділи ДВС Головного управління юстиі ^Іііїнюсту в
АР Крим, обласних, Київському та Севасто^¹¹ ^Ьокому мі­
ських управліннях юстиції; ^°^

- районні, міські (міст обласного значення), р^,^і у містах
відділи ДВС відповідних управлінь

України "Про ДВС").

г

Глава 4.

Суб'єкти виконавчого провадження (виконавчих правовідносин)

Повноваження державного виконавця. Державний викона­вець зобов'язаний вживати заходів із примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. — Державний виконавець:

- здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного ви­
конання рішення, зазначеного в документі на примусове
виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконав­
чим документом;

- надає сторонам виконавчого провадження та їх представни­
кам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого
провадження;

- розглядає заяви та клопотання сторін та інших учасників
виконавчого провадження;

- заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявно­
сті обставин, передбачених законом;

- роз'яснює сторонам їх права та обов'язки.

—■ Державний виконавець при здійсненні виконавчого прова­дження має право:

- одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояс­
нення, довідки, іншу інформацію;

- перевіряти виконання рішень юридичними особами всіх
форм власності, а також громадянами, які провадять під­
приємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприєм­
ницької діяльності, що є боржниками за виконавчими доку­
ментами;

- перевіряти виконання юридичними особами рішень щодо
боржників, які в них працюють;

- безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що нале­
жать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазна­
чених приміщень і сховищ, за необхідності примусово від­
кривати їх в установленому порядку, опечатувати ці примі­
щення і сховища;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилуча­
ти, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати
його в порядку, встановленому законодавством;

- накладати арешт на грошові кошти та інші цінності борж­
ника, в тому числі на кошти, які є на рахунках та вкладах
в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки
в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і
місця зберігання грошей;

використовувати за згодою власника приміщення, в тому числі того, що є в комунальній власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;

звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката вико­навчого документа, порушувати клопотання про встанов­лення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;

звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння борж-ника-фізичної особи або іншої особи, у якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб;

викликати громадян та посадових осіб з приводу виконав­чих документів, що є у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівни­ків органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, у тому числі для оцінки' майна;

накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і поса­дових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час проведення виконавчих дій відеоза-пис, фото- і кінозйомку;

при виконанні судових рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення боржників—фі­зичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необ­хідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опеча­тувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилу­чати належне боржникові майно, яке там є та на яке за за­коном можливо звернути стягнення;

вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб боржників-юридичних осіб або від боржників-фізичних осіб відомості та пояснення щодо фактів невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження;

48

Глава 4.

- повідомляти з метою профілактичного впливу органи дер­
жавної влади, громадські об'єднання, трудові колективи і
громадськість за місцем проживання або роботи особи про
факти порушення нею вимог законодавства про виконавче
провадження;

— у разі необхідності для проведення чи організації виконав­
чих дій залучати на платній основі, у тому числі за рахунок
авансового внеску стягувана, суб'єктів господарювання, які у
встановленому законом порядку одержали ліцензії на: буді­
вельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для бу­
дівництва, зведення несучих та огороджувальних конструк­
цій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних ме­
реж); надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів ав­
томобільним транспортом загального користування (крім на­
дання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);
операції у сфері поводження із небезпечними відходами; на­
дання послуг, пов'язаних із охороною державної та іншої
власності, надання послуг з охорони громадян; проведення
землевпорядних та землеоціночних робіт;

- здійснювати інші повноваження, передбачені законами.

— Державний виконавець виконує обов'язки, зважаючи на
принцип предметної та територіальної юрисдикції. Основною
ланкою, на яку покладено обов'язки щодо виконання рішень
суду та інших юрисдикційних органів, є районні, міські, ра­
йонні у містах відділи ДВС. Однак відповідно до ст. 20^і Зако­
ну є й винятки із цього положення.

Зокрема, на відділ примусового виконання рішень Департа­менту ДВС покладено виконання рішень:

- за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищий чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеля­ційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Вер­ховної Ради АР Крим, Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київ­ська та Севастопольська міські державні адміністрації, а та­кож інші органи державної влади;

виконавчого провадження (виконавчих правовідносин)

_якими стягненню підлягає сума боргу від десяти та біль-" _е мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній ва­люті.

На підрозділ примусового виконання рішень відділів ДВС Головного управління юстиції Мінюсту в АР Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладено виконання рішень:

за якими боржниками є територіальні підрозділи централь­них органів державної влади, місцеві суди, міські або ра­йонні ради чи районні державні адміністрації, міські, ра­йонні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіаль­ні підрозділи органів державної влади;

- за якими підлягає стягненню сума боргу від п'яти до деся­ти мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній ва­люті.

В установленому Мінюстом порядку на виконання до відді­лу примусового виконання рішень Департаменту ДВС або під­розділу примусового виконання рішень відділів ДВС Головно­го управління юстиції Мінюсту в АР Крим, обласних, Київсь­кого та Севастопольського міських управлінь юстиції може бути передано інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах ДВС. Про прийняття до виконання ви­конавчого провадження або передачу виконавчого проваджен­ня з одного органу ДВС до іншого виноситься вмотивована постанова, з якою ознайомлюються сторони виконавчого про­вадження.

Процесуальна роль державних виконавців полягає у тому, Що вчиняти дії, спрямовані на виконання рішень, визначених законом, можуть лише державні виконавці (ст. З Закону України "Про ДВС"). Однак це не означає, що безпосередньо учасни­ками виконавчих правовідносин є лише працівники ДВС, які обіймають посаду державного виконавця. Відповідно до ст. 4 Закону України '"Про ДВС" з 1 січня 2004 року державними виконавцями визнаються: заступник директора Департаменту ДВС — начальник відділу примусового виконання рішень, за­ступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС, головний державний виконавець, старший Державний виконавець, державний виконавець відділу приму­сового виконання рішень Департаменту ДВС, начальники під-

4 — 4-1965

Глава 4. губ'єктн виконавчого провадження (виконавчих правовідносин)

розділів примусового виконання рішень відділу ДВС Головно­го управління юстиції Мінюсту в АР Крим, обласних, Київсь­кого та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх за­ступники, головні державні виконавці, старші державні вико­навці, державні виконавці підрозділів примусового виконання рішень відділів ДВС Головного управління юстиції Мінюсту в АР Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, начальник, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, дер­жавний виконавець районного, міського (міста обласного зна­чення), районного у місті відділу ДВС.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на ДВС, у порядку, передбаченому законом (ст. 4 Закону України "Про ДВС"). " Вимоги, яким мають відповідати державні виконавці.

Державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту, здатний за своїми особистими і ді­ловими якостями виконувати покладені на нього обов'язки (ст. 8 Закону України "Про ДВС").

-і 3 1 січня 2004 року заступником директора Департаменту ДВС — начальником відділу примусового виконання рішень, заступником начальника відділу примусового виконання рі­шень Департаменту ДВС, головним державним виконавцем, старшим державним виконавцем Департаменту ДВС, началь­ником підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції Мінюсту в АР Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського управління юстиції, його заступником, головним державним виконавцем, старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рі­шень відділу ДВС Головного управління юстиції Мінюсту в АР Крим, обласного, Київського та Севастопольського місько­го управління юстиції, начальником районного, міського (міс­та обласного значення), районного у місті відділу ДВС при­значається громадянин, що проживає постійно на території України не менше п'яти років, із вищою юридичною освітою та зі стажем юридичної роботи не менше ніж три роки.

Не може бути призначено на посаду державного виконавця осіб, щодо яких є обмеження, передбачені Законом України "Про державну службу".

Поиск по сайту: