Виконання рішень з іноземним елементом

рядок розгляду та вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.

За порушення вимог закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (перебування), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за ви­кликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного відділу ДВС накладають штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян.

У разі невиконання у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які може виконати лише він, державний ви­конавець виносить постанову про накладення штрафу на борж-ника-фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян і на боржника-юридичну особу — від двадцяти до трид­цяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та при­значає новий строк для виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без по­важних причин державний виконавець у тому самому порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. За подаль­шого невиконання рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідаль­ність боржника (ст. 87 Закону).

Видом санкцій виконавчого провадження є привід боржни­ка у разі, якщо останній не виконує свого обов'язку з'явитися на виклик державного виконавця. Таким правом наділений державний виконавець відповідно до ст. 5 Закону. Безпосеред­ній привід здійснюють органи внутрішніх справ відповідно до Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при приму­совому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України та Мінюсту від 25 червня 2002 р. № 607/56/5.

Спеціальним прикладом застосування цивтьно-правової від­повідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх

обов'язків учасниками виконавчого провадження можна назва­ти те, що підлягають відшкодування збитки, завдані сторонам неправильним висновком експерта або спеціаліста (ст. 14 За­кону).

Стягувач має право подати позов до юридичної особи, з вини якої не було стягнено кошти з боржника (ст. 86 Закону), при цьому він звільняється від сплати державного мита при зверненні до суду. За змістом цієї норми відповідальність юридичної особи може застосовуватись як за неможливості, так і за ускладнення виконання рішення з вини зазначеної осо­би. Вина юридичної особи в невиконанні рішення доводиться відповідно до положень ст. ЗО ЦПК і може полягати у непро-веденні стягнення коштів із боржника як навмисно, так і вна­слідок недбалості, в тому числі й у разі невиплати йому заро­бітку (доходу), на який звертається стягнення. Важливим при цьому є те, що до юридичшої особи не переходять зобов'язан­ня боржника за виконавчим документом, оскільки присуджені з неї на користь стягувача кошти мають компенсаційний харак­тер (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14)., З іншого боку, сплата юридичною особою грошових коштів боржникові як відшкодування не звіль­няє боржника від виконання свого обов'язку, який вказано у виконавчому документі.

Глава 11. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ

З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ

Виконання рішень щодої іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб.

При виконанні передбачених ст. З Закону рішень щодо іно­земців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, у тому числі яким володіють спільно з іншими особами, застосовують загальні положення виконавчого провадження (ст. 83 Закону), тобто так званий "національний режим". Виконання рішень іноземних судів і арбітражів.

Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і ар-°'тражів визначають відповідні міжнародні договори, Закони

Глава її.

"Про виконавче провадження", "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів" тощо.

Клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду розглядає компетентний суд і після винесення ухвали про визнання та прийняття до виконання рішення іноземного суду на території України виписує виконавчий лист, що і є осно­вою для провадження виконавчих дій.

Основою для виконання рішення іноземного арбітражу є наказ арбітражного суду та ухвала компетентного суду Украї­ни про визнання та виконання рішення іноземного арбітражу на території України.

Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України є виконавчим доку­ментом, якщо примусове виконання цього рішення має бути проведено на території України. Його виконують на підставі заяви заінтересованої особи, яку адресовано відповідному від­ділу ДВС.

Виконавчий документ, виданий в установленому порядку на підставі рішення іноземного суду чи арбітражу, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років із моменту набрання відповідним рішенням законної сили.

Рішення іноземного суду визнається та виконується в Укра­їні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнарод­ними договорами України або за принципом взаємності за до­мовленістю асі Ьос з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому ви­конанню, визнається в Україні, якщо це передбачено міжнаро­дними договорами України або за принципом взаємності за домовленістю асі Ьос з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні (ст. 2 Закону України "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів").

Строки пред'явлення рішення іноземного суду до примусо­вого виконання. Рішення іноземного суду може бути пред'яв­лено до примусового виконання в Україні протягом трьох ро­ків із дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів протягом строку, що пе­ревищує три роки, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з по­гашенням заборгованості за останні три роки (ст. З згаданого Закону).

Підсудність справ про надання дозволу на примусове вико-\цня рішення іноземного суду. Питання про надання дозволу

примусове виконання рішення іноземного суду на клопо­тання стягувача розглядає апеляційний суд АР Крим, області, _міст Києва та Севастополя за місцем постійного чи тимчасово­го проживання або перебування (місцезнаходження) боржника.

Якщо боржник не має постійного чи тимчасового місця проживання або перебування (місцезнаходження) на території України або місце його постійного чи тимчасового проживан­ня або перебування (місцезнаходження) невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядає суд за місцезнаходженням в Україні майна борж­ника (ст. 4 згаданого Закону).

Порядок примусового виконання рішення іноземного суду. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, відповідний суд України видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому зако­ном.

Дії та заходи з примусового виконання рішення іноземного суду провадять державні виконавці у порядку, передбаченому законом (ст. 10 Закону України "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів").

т

ЗАКОНОДАВСТВО ТА ЛІТЕРАТУРА

СПИ СОЖ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВЗВР — Відомості Верховної Ради України ';..•

• ] ГК — Господарський кодекс України

ГҐПК — Господарський процесуальний кодекс України
ДДВС — Державна виконавча служба України
Заккон — тут: Закон України "Про виконавче провадження"
• ' 5РКК — Житловий кодекс України *'

ЗК — Земельний кодекс України
К£ВК — Кримінально-виконавчий кодекс України ⁽
.,. ]КК — Кримінальний кодекс України

КЛМУ — Кабінет Міністрів України '

Кп/іАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення

КШК — Кримінально-процесуальний кодекс України МЇВС — Міністерство внутрішніх справ України Міниюст — Міністерство юстиції України Мінс)фін — Міністерство фінансів України НІБУ — Національний банк України О)ВУ — "Офіційний вісник України" і СК — Сімейний кодекс України ] ЦК — Цивільний кодекс України

ЩПК — Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 року

ЦПК 20044 р. — Цивільний процесуальний кодекс України від 16 березня 2004 року

1. Конституція України: Прийнята на п"ятій сесії Верховної Ради
України 28.06.1996 р. // ВВР. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2. Рішення Конституційного Суду України у справі за конститу­
ційним зверненням спільного підприємства "Мукачівський плодоово­
чевий консервний завод" про офіційне тлумачення положення пункту
10 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (справа про
виконання рішень третейських судів) від 24.02.2004 р. // ОВУ. —
2004. — № 9. — Ст. 536.

3. Рішення Конституційного Суду України у справі за конститу­
ційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) Закону України "Про введен­
ня мораторію на примусову, реалізацію майна" (справа про мораторій
на примусову реалізацію майна) від 10.06.2003 р. // ОВУ. — 2003. —
№25. — Ст. 1217.

4. Кримінальний кодекс України, прийнятий 05.04.2001 р. // ВВР. —
2001.— №25-26. — Ст. 131.

5. Кримінально-викопавчий кодекс України, прийнятий

11.07.2003 р. //ВВР. — 2004. — № 3-4. — Ст. 21.:

6. Кримінально-процесуальний кодекс України, прийнятий :>
28.12.1960 р. (із наступними змінами та доповненнями).

7. Кодекс України про адміністративні правопорушення, прийня­
тий 07.11.1984 р. (із наступними змінами та доповненнями).

8. Сімейний кодекс України, прийнятий 10.01.2002 р. // ВВР. —

2002. — № 21-22. — Ст. 135.

9. Цивільний кодекс України, прийнятий 16.01.2003 р. // ОВУ. —

2003. — № 11. —Ст. 461.

10. Цивільний процесуальний кодекс України, прийнятий
18.07.1963 р. (із змінами та доповненнями)

11. Цивільний процесуальний кодекс України, прийнятий

18.03.2004 р. // ОВУ. — 2004. — № 16. — Ст. 1088.

12. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня
2000 року // Відомості Верховної Ради України. — 200. — № 5-6. —
Ст. 30.

13. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. //
ВВР. — 1995. — № 34. — Ст. 266.

¹²—4-1965

Поиск по сайту: